Фреймовий підхід до мотивації власних назв

Анотація

У статті обґрунтовується використання фреймового підходу до аналізу мотивації власних назв. В його основі лежить діяльнісна концепція мови, згідно з якою семантика мовних одиниць формується в процесі комунікації на підставі суб'єктивних уявлень про предмети об'єктивної дійсності. У межах цього підходу до уваги беруться не лише власне мовні, а й енциклопедичні знання про референти. Відтак для аналізу мотивації істотно враховувати весь комплекс уявлень, які у мовця є про референт. Номінатор при виборі назви спирається на певний мотив, який подекуди залишається затемненим для адресата. Внутрішня форма слова відображає цілий спектр різних ознак, які, з позиції номінатора, мають певну дотичність до відповідного об'єкта. Власні назви в момент своєї появи  також мають прозорий мотив, зрозумілий номінатору, відображаючи ті або інші характеристики об'єкта номінації. Спираючись на цю теоретичну модель було проаналізовано мотивацію українських ергонімів, що дозволило окреслити структуру фрейма бізнесової діяльності, який активізується в процесі номінації підприємств і організацій. Основними слотами цього фрейма є 1) предмет діяльності; 2) адресат діяльності, тобто потенційний клієнт або партнер; 3) адресант, тобто діяч, агент, який щось виробляє або надає послуги;
4) місце здійснення діяльності в широкому сенсі, включно з типом приміщень/об’єктів і географічною прив’язкою;
5) організаційна форма діяльності. Додатковими слотами фрейма, інтегрованими в слоти адресанта та адресата, є 6) цінності (прагмо-аксіологічно мотивація) та 7) індивідуальні й колективні символи (символічна мотивація). Останні два слоти ґрунтуються  на інтенсіональному компоненті значення мотиваторів. Фрейм відображає стереотипне уявлення про ситуацію міжособистісної взаємодії в суспільно-економічній сфері.