До проблеми грецизмів в українських арґо

Анотація

У статті розглянуто грецькі запозичення в українських лірницько-ремісницьких арґо в контексті генези та розвитку східнослов’янських «таємних мов». Проаналізовано основні мовознавчі погляди на проблему грецизмів у білоруських, російських та українських історичних соціолектах, висловлені впродовж ХІХ–ХХІ століть, запропоновано низку критичних зауваг щодо деяких підходів до згаданої проблеми. Особливу увагу приділено критиці «протоофенської теорії» В. Бондалетова, зокрема твердженню про винятковий вплив «умовної мови» російських мандрівних торговців як «праарґо» на інші східнослов’янські соціолекти. Систематизовано й прокоментовано погляди етнографів та лінгвістів щодо позамовних причин формування спільного фонду грецизмів у східнослов’янських «таємних мовах». Численні грецизми, наявні в українських лірницько-ремісницьких арґо, досліджено на тлі інших східнослов’янських соціолектів: в основу дослідження покладено зіставний метод, що мало на меті встановлення субстандартних лексем, найближчих до грецького етимона за внутрішньою та зовнішньою формою. Це дало змогу припустити, у який конкретний соціолект чи соціолектну групу потрапляли аналізовані арґотизми, як вони ширилися далі іншими соціолектами, зазнаючи різноманітних фонетичних, дериваційних та значеннєвих трансформацій. Згаданий метод, реалізований на матеріалі грецьких запозичень у вітчизняних субстандартних системах, уможливив увиразнення авторових поглядів на генезу українських лірницько-ремісницьких арґо, зокрема чіткіше оприявнив спільний білорусько-український арґотичний масив і перехідні «контактні» соціолекти, які запозичували велику кількість лексем із зазначеного масиву.