Про кризу у викладанні дисциплін комунікативного циклу

Анотація

Низка небезпечних тенденцій, що створюють турбулентність соціальних відносин, – пріоритет прагматизму, трансформація ідеалу культури; «дух поспіху», модифікація комунікативних та етичних норм, діджитальна залежність, цифрове слабоумство, цифровий аутизм, проблеми екології мови та культури, «руйнування волі до культури» тощо призводять до активної десоціалізації людей. Всі ці фактори обмежують, руйнують і, зрештою, унеможливлюють комунікацію – найважливішу форму людського гуртожитку. Ефективність комунікації забезпечується, зокрема, сумою знань, наданих так званими комунікативними дисциплінами. Знання мовних норм та загальних правил спілкування (доречність, комунікативна компетентність учасників, умови досягнення мети, кооперативної стратегії та ін.) забезпечує його успішність і, таким чином, з одного боку, відповідає високим вимогам до комунікативної компетентності сучасної людини, а з іншого – дозволяє активно протистояти названим небезпечним соціальним тенденціям. Це визначає пріоритетність у сучасній освіті комунікативних дисциплін, зокрема, практичної стилістики та культури мовлення, тому необхідно включати їх в програми середніх і вищих навчальних закладів (незалежно від їх спеціалізації); на перший план виводити практичні аспекти цих дисциплін. У статті спростовується стереотип про комунікативні дисципліни як «другорядні»; демонструється різновекторність цих уявлень і сучасних освітніх вимог, сформованих як «запити часу»; пропонуються конкретні заходи щодо оновлення викладання практичної стилістики та культури мовлення в сучасних освітніх програмах, а також робиться спроба привернути увагу філологічної спільноти до проблеми кризи викладання комунікативних дисциплін та її можливих наслідків.