Особливості утворення назв писанок в українськомовній традиції

Анотація

Аналіз і систематизація лексики писанкарства має важливе значення для упорядкування української термінології, оскільки в ній втілено лексичне багатство української мови, її історичне коріння, місце й роль у системі лінгвального світу українців. Актуальність нашого дослідження зумовлена тим, що термінологія писанкарства раніше не була предметом вивчення лінгвістики. Вибір теми статті зумовлений потребою опрацювання й опису писанкарського лексикону. Метою дослідження є визначення особливостей появи низки тематичних слів. Для цього був застосований структурно-семантичний та етимологічний аналіз найменувань продукту писанкарської творчості. Дослідження структурно-семантичного спрямування покликане виявити особливості будови й змістовної організації аналізованих одиниць; етимологічний розгляд цих одиниць дозволить з’ясувати їхнє співвіднесення з відповідними твірними словами та / або словосполученнями, демонструючи характер процесу їхньої появи в мовленні та в мові. Досягнення мети передбачає розв’язання таких завдань: надати дефініцію кожної досліджуваної одиниці, визначити приблизний час і причину її появи, показати її вживання у контексті, прокоментувати її граматичні характеристики, словотвірні моделі, за якими їх було утворено. Кожну одиницю писанкарського лексикону проаналізовано з позицій уналежнення її до універбалізованих еквівалентів словосполучень, тобто як синтетичну одиницю, яка виникла внаслідок універбального трансформування словосполучення, має абсолютно тотожні словосполученню лексичне значення та синтаксичну функцію. Зроблено висновок, що досліджувані одиниці входять до складу універбів або квазіунівербів у залежності від шляхів та хронології їхньої появи в мовленні та мові. Перспективи подальших досліджень цієї семантичної групи слів полягають в аналізі їх з позицій дериваційного потенціалу в українській та інших слов’янських мовах.