«Словникова» анатомія людини: особливості тлумачення соматичної лексики у словниках української, польської, російської та англійської мов

Анотація

Соматична лексика, до якої належать партитиви — назви зовнішніх частин тіла, віддавна є об’єктом лінгвістичних студій. Запропонований розгляд лексичного значення партитивів у словниках лежить на перетині лексичної семантики, психолінгвістики, теоретичної лексикографії. Метою статті є аналіз чотирьох груп соматизмів, що позначають голову, груди, талію та лікоть, і виявлення певних тенденцій у їх тлумаченні, а також опис кореляції між дефініціями та особливостями концептуалізації соматизмів у свідомості носіїв мови. Матеріалом слугують дефініції, вибрані з дванадцяти тлумачних словників. Основним методом дослідження є аналіз дефініцій, спрямований на виявлення їх внутрішньої структури та змісту.

Аналіз засвідчив, що у дефініціях кожної з чотирьох груп соматизмів нема тотожних моделей опису, всі дефініції, що стосуються тої ж самої частини тіла, відрізняються за кількістю дескриптивних ознак та їх змістом. У дефініціях домінують перцептивні ознаки, отримані шляхом візуального спостереження (форма, будова і локалізація частини тіла); лише в деяких тлумаченнях представлено структурно-функціональну ознаку (голова містить мозок; лікоть — це місце, де рука згинається; талія ділить тіло на верхню і нижню частину). Автори деяких визначень спираються на анатомічні поняття, зайві у словниках, розрахованих на пересічного мовця. Виявлено також інші нелогічні аспекти тлумачення партитивів, зокрема опис видимої частини тіла через невидимі (мозок, кістки), звертання у дефініціях до культурної ознаки (талія визначається як місце, де носять пояс). Лексикографічний опис партитивів виявляє також певні труднощі при категоризації частин тіла.