Інтермедіальна специфіка збірки Поля Елюара та Мана Рея «Les Mains libres»

Анотація

Ця стаття є частиною більш ґрунтовного дослідження феномену «пікто-поезії» на матеріалах збірки Поля Елюара та Мана Рея «Les Mains libres».

Сюрреалізм як авангардистський напрямок не випадково привертає увагу сучасних українських і зарубіжних дослідників, адже саме він є уособленням кризи суспільства і мистецтва в цілому, яка є характерною для перехідних епох. Наукою добре досліджено історію течії, в основних рисах — її філософію, специфіку образотворення. «Білою плямою» залишається те, що можна було б назвати «морфологією» сюрреалістичної поезії, тобто система її жанрів. Дана стаття є внеском у розробку системи жанрів сюрреалізму, а саме внеском у розробку феномена «пікто-поезії», який практично не досліджений у сучасному літературознавстві. Адже, як відомо, саме в такі революційні часи, коли суспільство переживало переворот в усіх сферах життя, з'являється тенденція до змішання не тільки різних жанрів, але й видів мистецтва. Інтермедіальність є практичним втіленням синтезу мистецтв в одному творі і вважається однією з інтегральних рис естетики авангарду, а особливо — сюрреалізму. Це дослідження показує, як основні риси інтермедіальності знаходять своє вираження у візуальній поезії сюрреалістів, Поля Елюара зокрема, на прикладі збірки «Les Mains libres». Крім цього, аналіз одного з дуовіршів збірки доводить, що її поетика багата своєрідною асоціативністю, образністю на лінгвістичному рівні, взаємопроникненням кордонів, що доповнюється використанням у рамках «пікто-поезії» графічних художніх засобів, елементів фігурного вірша. Творча експлуатація ресурсів несвідомого як основного художнього методу дозволяє авторам ігнорувати кордони між різними видами мистецтва. Працюючи в різних сферах, художники органічно продовжують та поглиблюють твори одне одного: відбувається своєрідне вторгнення однієї художньої мови в іншу.