Полемічна примітка в первісному тексті роману Пантелеймона Куліша «Чорна рада» (Проблема адресата)

Анотація

Статтю присвячено питанню атрибуції – кого мав на увазі Пантелеймон Куліш у супровідній примітці до первісного тексту російської версії роману «Чорна рада: Хроніка 1663 року». У фрагменті твору, опублікованому під назвою «Козацкие паны» (Москвитянин, 1846, № 1), в одній із приміток Куліш вступив у полеміку, як він пише, з «одним приятелем» стосовно народного звичаю хреститися перед вогнем. Опонент Куліша, який читав рукопис російського роману, цей звичай приписував християнським впливам, натомість письменник убачав у ньому поганські коріння, що і доводить у примітці. Первісний текст роману містив численні інформативні примітки, однак ця примітка вирізнялася своєю полемічною спрямованістю.

Висловлено вірогідне припущення, що неназваним опонентом Куліша є його товариш, історик Микола Костомаров. Для аргументації залучено первісний (1846) і друкований (1857) тексти української версії «Чорної ради» (автор у тексті прямо називає Костомарова «моїм приятелем»), епістолярні джерела (листи Куліша до Костомарова, які, зокрема, містять дискусію стосовно християнства і національного світогляду), свідчення Костомарова на допиті під час Кирило-Мефодіївського слідства (про обговорення з Кулішем композиції роману), його праці «Об историческом значении народной русской поэзии» (1843) і «Славянская мифология» (1847), де, зокрема, йдеться про переплетення в народному уявленні християнського світогляду й звичаїв, закорінених у поганських віруваннях.

У статті встановлено джерела легенди про розмову двох вогнів та приказки «Огонь святий мститься, як го не шанують» (обидва тексти Куліш навів, щоб переконати опонента). Перше джерело – це польський фольклористичний збірник Луціана Семенського «Podania i legendy polskie, ruskie i litewskie» (1845), друге – збірник Григорія Ількевича «Галицкіе приповѣдки і загадки» (1841).