Суржик як засіб пейоративної оцінки у мові засобів масової комунікації
Анотація
У статті зазначено, що публіцистичне мовлення покликане створювати громадську думку або виробляти певне ставлення суспільства до тих чи інших явищ і подій внутрішньополітичного й міжнародного життя. Українсько-російський суржик перебуває не тільки у фокусі мовного смаку та загостреної мовленнєвої уваги сучасника, але й у позиції пізнання через його належність до іншої мови, зокрема російської, через його високу частотність і семантичне коректування відповідно до модної комунікації. У мові засобів масової комунікації початку ХХІ століття суржик найчастіше слугує для передавання мовної неграмотності, відсутності культури мови героїв публікацій, а також для привернення уваги читачів до особи, події, явища, про які йдеться в тексті. Українсько-російський суржик – це переважно відповідники до загальновідомих і широковживаних нормативних слів. Їх подають здебільшого в цитатах героїв публікацій.
З’ясовано, що пейоративна лексика – це лексичні одиниці, в структуру лексичного значення яких входить конотативний аспект (негативна емотивна сема), за допомогою якого виражається негативне ставлення мовця до адресата. Часто це може бути вульгарна, просторічна, жаргонна лексика. Дослідники пейоративної лексики в мові преси зауважують, що друкованим медіа-текстам притаманна в цілому нейтральність оповідального тону, але останнім часом вживання лексем з негативною оцінкою значно активізувалося.
У мові сучасних засобів масової комунікації серед суржикізмів виділено тематичні групи: слова ввічливості, лексеми на позначення їжі, назви побутових речей, предметів повсякденного користування, особистих речей, а також суржикізми вживають у сфері торгівлі між продавцем і покупцем, подекуди вони мають іронічне забарвлення тощо. Уважаємо, що суржик – це різновид української загальнонародної мови, який виник унаслідок уживання мовцями слів української та російської мов; він створений поза будь-якими нормами й становить загрозу для національної мови. Суржик має цілу низку об’єктивних передумов, зокрема історичного характеру, пов’язаного з російським фактором. Багатовікове насаджування російської мови не могло не позначитися на чистоті мови української.
Завантаження
Посилання
Holod O. Ye. (2001), Osoblyvosti semantyky ta funktsionuvannia peioratyvnoi leksyky v suchasnii nimetskii movi: avtoref. dys. na zdobuttia nauk. stupenia kand. filol. Nauk, [Peculiarities of semantics and functioning of pejorative vocabulary in contemporary German language], 18 р.
Kaluzhynska Yu. V. (2017), Leksyko-slovotvirna verbalizatsiia nehatyvnoi otsinky u movi ukrainskoi hazetnoi periodyky pochatku XXI storichchia: dys. na zdobuttia nauk. st. kand. filol. Nauk [Lexical-word building verbalization of negative evaluation in the language of Ukrainian periodicals at the beginning of XXI century], Pereiaslav-Khmelnytskyi. 259 р.
Krotevych Ye. V., Rodzevych N. S. (1957), Slovnyk linhvistychnykh terminiv [Dictionary of linguistic terms], Kyiv : Vyd-vo ANURSR, 236 р.
Kuznetsova T. (2001), Sotsiolinhvistychna sutnist surzhyku [The sociolinguistic essence of the surzhyk], Suchasni problemy movoznavstva ta literaturoznavstva: Zbirnyk naukovykh prats, 4, Ukrainske i slovianske movoznavstvo. Mizhnarodna konferentsiia na chest 80-richchia profesora Yosypa Dzendzelivskoho, Uzhhorod, 277–280 р.
Serbenska O. A. (1992), Mova hazety i movotvorchist zhurnalista v aspekti sotsialno-kulturnoho rozvytku suspilstva: avtoref. dys… dokt. filol. nauk [The language of the newspaper and the language-building of journalist in the aspect of socio-cultural development of society], Lviv, 38 р.
Slovnyk ukrainskoi movy : v 11-ty t (1970-1980), [Dictionary of Ukrainian language]. Kyiv : Nauk dumka.
Stavytska L. (2003), Korotkyi slovnyk zharhonnoi leksyky ukrainskoi movy [A short dictionary of slang vocabulary of the Ukrainian language], Kyiv : Krytyka, 336 р.
