Мовна особистість Івана Франка в матримоніальному спонукальному дискурсі

Анотація

У статті виявлено особливості реалізації мовної особистості І. Франка у матримоніальному спонукальному дискурсі. Джерельною базою для аналізу послужили листи І. Франка до О. Хоружинської. Аналіз мовної особистості І. Франка здійснено у межах когнітивно-дискурсивної парадигми, залучаючи дискурс-аналіз, інтент-аналіз, контекстуальний аналіз, методи аналізу та синтезу, описовий метод. Встановлено, що інтенція спонукання у мовленні І. Франка спрямована на висловлення порад, прохань і запитань. Письменник прагне позитивно вплинути на стан здоров’я дружини, її побут та наукову роботу, фінансові питання сім’ї. Також спонукає дружину дбати про себе та дітей, виконувати / не виконувати певні дії щодо нього / інших осіб, написати твір або залучити до літературної діяльності знайомих сім’ї. Просить І. Франко дружину визначити, якими повинні бути його дії у певних побутових ситуаціях. Запитання є засобом отримання нової інформації про щоденні справи дружини, стан здоров’я дітей, побутові проблеми, погодні умови, спільних знайомих сім’ї чи причини відсутності листів. Використовує І. Франко запитання для узгодження сімейного планування. Мовні засоби: розповідні, спонукальні та питальні / питально-спонукальні речення, дієслова наказового / умовного способу, дієслова наказового способу у сполученні з інфінітивом / заперечною часткою не, дієслово просити у першій особі однини, особові займенники, прислівники, обмежувальні / підсилювальні частки та вигуки тощо. Складнопідрядні речення забезпечують висловлення спонукань та їхньої аргументації. Мовлення характеризують застарілі / розмовні слова, діалектизми, полонізми, русизми та чехізми. Письменник використовує фразеологізми, метафори, порівняння, слова, вжиті у переносному значенні. Ласкаві звертання та засоби вираження ввічливості засвідчують прихильність до адресата. Отже, спонукальний дискурс забезпечує реалізацію мовної особистості