Конструкція У кого есть кто/что як ергативний рудимент російської граматики: когнітивно-еволюційна інтерпретація семантики

  • Сергій Попов Інститут інтернаціональних досліджень Університету імені Сунь Ятсена (Гуанчжоу, Китай) https://orcid.org/0000-0002-3257-6245
Ключові слова: ергативний лад, номінативний лад, відмінок, суб’єкт, об’єкт, когнітивно-еволюційний підхід, синкретизм

Анотація

Статтю присвячено когнітивно-еволюційному трактуванню семантичних особливостей конструкції У кого есть кто/что. Поняттєвою основою когнітивно-еволюційного лінгвістичного напряму є визнання існування когнітивно-еволюційного алгоритму «сприйняття → логічність мислення → логічність мови», де сприйняття може бути: 1) абсолютно правокульовим синкретичним: цілісним, таким, що не дозволяє диференціювати ознаки і, отже, взагалі категоризувати те, що пізнається; 2) у значній мірі правокульовим поверхневим: таким, що орієнтується на найближчі, найбільш помітні, «такі, що лежать на поверхні», ознаки, категоризація за якими зазвичай буває помилковою; 3) лівокульовим альтернативним, тобто таким, що орієнтується на усі наявні у зоні сприйняття ознаки, завдяки чому з них може бути свідомо обрано необхідну для коректної категоризації ознаку. У статті доводиться, що російська конструкція У кого есть кто/что є ергативним рудиментом, що характеризується двома синкретичними відмінками ергативного ладу: ергативним (а не родовим) та абсолютним (а не називним). Тому ані традиційне формальне, ані семантико-синтаксичне трактування цієї породженої синкретизмом сприйняття конструкції не може бути визнано абсолютно коректним. Традиційне формальне трактування цієї конструкції не враховує, що семантично в ній у кого – квазі, але суб’єкт (а не об’єкт), а кто/что – квазі, але об’єкт (а не суб’єкт). Семантико-синтаксичне трактування цієї конструкції не враховує, що семантично виражений в ній формою непрямого відмінку суб’єкт є неактивним і несамостійним, а об’єкт має відмінкову форму суб’єкта, в силу чого суб’єкт ергативної конструкції за ознаками активності та самостійності є диаметрально протилежним суб’єкту номінативної конструкції, що примушує визнати безвіхідну умовність перекладу російської ергативної конструкції на інші мови номінативного ладу притаманною їм номінативною конструкцією і перекладу зворотнього. Визнається дидактично корисним під час презентації цієї конструкції у підручниках і грамматиках відзначати її неактивносуб’єктну ергативну рудиментарність та, як наслідок, условність відмінкових форм її актантів.

Завантаження

Біографія автора

Сергій Попов, Інститут інтернаціональних досліджень Університету імені Сунь Ятсена (Гуанчжоу, Китай)

доктор філологічних наук, професор факультету російської мови

Посилання

Abaev V. I. Parerga 2. YAzykoznanie opisatel'noe i ob"yasnitel'noe. O klassifikacii nauk // Voprosy yazykoznaniya. 1986. № 2. S. 27–39.

Alpatov V. M. Istoriya lingvisticheskih uchenij: Ucheb. posobie. 4-e izd., ispr. i dop. M.: YAzyki slavyanskoj kul'tury, 2005. 368 s.

Aristotel'. Vtoraya analitika // Aristotel'. Sochineniya v chetyrekh tomah. T. 2 / Pod red. Z. N. Mikeladze. M.: Izd-vo social'no-ekonomicheskoj literatury «Mysl'», 1978. S. 255–346.

Bichakdzhan B. Evolyuciya yazyka: demony, opasnosti i tshchatel'naya ocenka // Razumnoe povedenie i yazyk. Vyp. 1. Kommunikativnye sistemy zhivotnyh i yazyk cheloveka. Problema proiskhozhdeniya yazyka / Sost. A. D. Koshelev, T. V. CHernigovskaya. M.: YAzyki slavyanskih kul'tur, 2008. S. 41-58.

Vezhbickaya A. YAzyk. Kul'tura. Poznanie / Per. s angl.; otv. red. M. A. Krongauz; vstup. st. E. V. Paduchevoj. M.: Russkie slovari, 1996. 416 s.

Gvozdev A. N. Ocherki po stilistike russkogo yazyka. M.: Izd-vo Akademii pedagogicheskih nauk RSFSR, 1952. 336 s.

Zolotova G. A. Ocherk funkcional'nogo sintaksisa russkogo yazyka. M.: Nauka, 1973. 351 s.

Zolotova G. A. Sintaksicheskij slovar': Repertuar elementarnyh edinic russkogo sintaksisa. Izd. 3-e, stereotipnoe. M.: Editorial URSS, 2006. 440 s.

Kibrik A. E. Ocherki po obshchim i prikladnym voprosam yazykoznaniya (universal'noe, tipovoe i specifichnoe v yazyke). M.: Izd-vo MGU, 1992. 336 s.

Klimov A. G. Ocherk obshchej teorii ergativnosti. M.: Nauka, 1973. 264 s.

Klimov A. G. Principy kontensivnoj tipologii. M.: Nauka, 1983. 224 s.

Meshchaninov I. I. Novoe uchenie o yazyke. Stadial'naya tipologiya. M.: Socekgiz, 1936. 344 s.

Meshchaninov I. I. Obshchee yazykoznanie. K probleme stadial'nosti v razvitii slova i predlozheniya. L.: Uchpedgiz, LO, 1940. 260 s.

Meshchaninov I. I. Ergativnaya konstrukciya v yazykah razlichnyh tipov. L.: Nauka, LO, 1967. 248 s.

Petrov A. V. Semantika bezlichnosti // Filologicheskie nauki. 2009. № 1. S. 57-64.

Popov S. L. Kognitivnye osnovaniya evolyucii form russkogo sintaksicheskogo soglasovaniya: Monografiya. Har'kov: NTMT 2013. 150 s.

Radbil' T. B. Osnovy izucheniya yazykovogo mentaliteta: ucheb. posobie. M.: Flinta: Nauka, 2010. 328 s.

Skoblikova E. S. Sovremennyj russkij yazyk. Sintaksis prostogo predlozheniya: uchebnoe posobie. M.: Prosveshchenie, 1979. 236 s.

Sovremennyj russkij yazyk: V 3-h ch. CH. 3.: Sintaksis. Punktuaciya: Uchebnoe posobie. M.: Prosveshchenie, 1981. 271 s.: il.

Shelyakin M. A. Funkcional'naya grammatika russkogo yazyka. M.: Russkij yazyk, 2001. 288 s.

Epshtejn M. N. O tvorcheskom potenciale russkogo yazyka. Grammatika perekhodnosti i tranzitivnoe obshchestvo // Znamya. 2007. № 3. URL: http://magazines.russ.ru/ znamia/ 2007/3/ep18.html (data obrashheniya: 17.07.2019.)

Опубліковано
2020-01-09
Як цитувати
Попов, С. (2020). Конструкція У кого есть кто/что як ергативний рудимент російської граматики: когнітивно-еволюційна інтерпретація семантики. Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Серія «Філологія», (83), 114-121. https://doi.org/10.26565/2227-1864-2019-83-19