Конструкція У кого есть кто/что як ергативний рудимент російської граматики: когнітивно-еволюційна інтерпретація семантики
Анотація
Статтю присвячено когнітивно-еволюційному трактуванню семантичних особливостей конструкції У кого есть кто/что. Поняттєвою основою когнітивно-еволюційного лінгвістичного напряму є визнання існування когнітивно-еволюційного алгоритму «сприйняття → логічність мислення → логічність мови», де сприйняття може бути: 1) абсолютно правокульовим синкретичним: цілісним, таким, що не дозволяє диференціювати ознаки і, отже, взагалі категоризувати те, що пізнається; 2) у значній мірі правокульовим поверхневим: таким, що орієнтується на найближчі, найбільш помітні, «такі, що лежать на поверхні», ознаки, категоризація за якими зазвичай буває помилковою; 3) лівокульовим альтернативним, тобто таким, що орієнтується на усі наявні у зоні сприйняття ознаки, завдяки чому з них може бути свідомо обрано необхідну для коректної категоризації ознаку. У статті доводиться, що російська конструкція У кого есть кто/что є ергативним рудиментом, що характеризується двома синкретичними відмінками ергативного ладу: ергативним (а не родовим) та абсолютним (а не називним). Тому ані традиційне формальне, ані семантико-синтаксичне трактування цієї породженої синкретизмом сприйняття конструкції не може бути визнано абсолютно коректним. Традиційне формальне трактування цієї конструкції не враховує, що семантично в ній у кого – квазі, але суб’єкт (а не об’єкт), а кто/что – квазі, але об’єкт (а не суб’єкт). Семантико-синтаксичне трактування цієї конструкції не враховує, що семантично виражений в ній формою непрямого відмінку суб’єкт є неактивним і несамостійним, а об’єкт має відмінкову форму суб’єкта, в силу чого суб’єкт ергативної конструкції за ознаками активності та самостійності є диаметрально протилежним суб’єкту номінативної конструкції, що примушує визнати безвіхідну умовність перекладу російської ергативної конструкції на інші мови номінативного ладу притаманною їм номінативною конструкцією і перекладу зворотнього. Визнається дидактично корисним під час презентації цієї конструкції у підручниках і грамматиках відзначати її неактивносуб’єктну ергативну рудиментарність та, як наслідок, условність відмінкових форм її актантів.
Завантаження
Посилання
Abaev V. I. Parerga 2. YAzykoznanie opisatel'noe i ob"yasnitel'noe. O klassifikacii nauk // Voprosy yazykoznaniya. 1986. № 2. S. 27–39.
Alpatov V. M. Istoriya lingvisticheskih uchenij: Ucheb. posobie. 4-e izd., ispr. i dop. M.: YAzyki slavyanskoj kul'tury, 2005. 368 s.
Aristotel'. Vtoraya analitika // Aristotel'. Sochineniya v chetyrekh tomah. T. 2 / Pod red. Z. N. Mikeladze. M.: Izd-vo social'no-ekonomicheskoj literatury «Mysl'», 1978. S. 255–346.
Bichakdzhan B. Evolyuciya yazyka: demony, opasnosti i tshchatel'naya ocenka // Razumnoe povedenie i yazyk. Vyp. 1. Kommunikativnye sistemy zhivotnyh i yazyk cheloveka. Problema proiskhozhdeniya yazyka / Sost. A. D. Koshelev, T. V. CHernigovskaya. M.: YAzyki slavyanskih kul'tur, 2008. S. 41-58.
Vezhbickaya A. YAzyk. Kul'tura. Poznanie / Per. s angl.; otv. red. M. A. Krongauz; vstup. st. E. V. Paduchevoj. M.: Russkie slovari, 1996. 416 s.
Gvozdev A. N. Ocherki po stilistike russkogo yazyka. M.: Izd-vo Akademii pedagogicheskih nauk RSFSR, 1952. 336 s.
Zolotova G. A. Ocherk funkcional'nogo sintaksisa russkogo yazyka. M.: Nauka, 1973. 351 s.
Zolotova G. A. Sintaksicheskij slovar': Repertuar elementarnyh edinic russkogo sintaksisa. Izd. 3-e, stereotipnoe. M.: Editorial URSS, 2006. 440 s.
Kibrik A. E. Ocherki po obshchim i prikladnym voprosam yazykoznaniya (universal'noe, tipovoe i specifichnoe v yazyke). M.: Izd-vo MGU, 1992. 336 s.
Klimov A. G. Ocherk obshchej teorii ergativnosti. M.: Nauka, 1973. 264 s.
Klimov A. G. Principy kontensivnoj tipologii. M.: Nauka, 1983. 224 s.
Meshchaninov I. I. Novoe uchenie o yazyke. Stadial'naya tipologiya. M.: Socekgiz, 1936. 344 s.
Meshchaninov I. I. Obshchee yazykoznanie. K probleme stadial'nosti v razvitii slova i predlozheniya. L.: Uchpedgiz, LO, 1940. 260 s.
Meshchaninov I. I. Ergativnaya konstrukciya v yazykah razlichnyh tipov. L.: Nauka, LO, 1967. 248 s.
Petrov A. V. Semantika bezlichnosti // Filologicheskie nauki. 2009. № 1. S. 57-64.
Popov S. L. Kognitivnye osnovaniya evolyucii form russkogo sintaksicheskogo soglasovaniya: Monografiya. Har'kov: NTMT 2013. 150 s.
Radbil' T. B. Osnovy izucheniya yazykovogo mentaliteta: ucheb. posobie. M.: Flinta: Nauka, 2010. 328 s.
Skoblikova E. S. Sovremennyj russkij yazyk. Sintaksis prostogo predlozheniya: uchebnoe posobie. M.: Prosveshchenie, 1979. 236 s.
Sovremennyj russkij yazyk: V 3-h ch. CH. 3.: Sintaksis. Punktuaciya: Uchebnoe posobie. M.: Prosveshchenie, 1981. 271 s.: il.
Shelyakin M. A. Funkcional'naya grammatika russkogo yazyka. M.: Russkij yazyk, 2001. 288 s.
Epshtejn M. N. O tvorcheskom potenciale russkogo yazyka. Grammatika perekhodnosti i tranzitivnoe obshchestvo // Znamya. 2007. № 3. URL: http://magazines.russ.ru/ znamia/ 2007/3/ep18.html (data obrashheniya: 17.07.2019.)