Конструкція У кого есть кто/что як ергативний рудимент російської граматики: когнітивно-еволюційна інтерпретація семантики

Анотація

Статтю присвячено когнітивно-еволюційному трактуванню семантичних особливостей конструкції У кого есть кто/что. Поняттєвою основою когнітивно-еволюційного лінгвістичного напряму є визнання існування когнітивно-еволюційного алгоритму «сприйняття → логічність мислення → логічність мови», де сприйняття може бути: 1) абсолютно правокульовим синкретичним: цілісним, таким, що не дозволяє диференціювати ознаки і, отже, взагалі категоризувати те, що пізнається; 2) у значній мірі правокульовим поверхневим: таким, що орієнтується на найближчі, найбільш помітні, «такі, що лежать на поверхні», ознаки, категоризація за якими зазвичай буває помилковою; 3) лівокульовим альтернативним, тобто таким, що орієнтується на усі наявні у зоні сприйняття ознаки, завдяки чому з них може бути свідомо обрано необхідну для коректної категоризації ознаку. У статті доводиться, що російська конструкція У кого есть кто/что є ергативним рудиментом, що характеризується двома синкретичними відмінками ергативного ладу: ергативним (а не родовим) та абсолютним (а не називним). Тому ані традиційне формальне, ані семантико-синтаксичне трактування цієї породженої синкретизмом сприйняття конструкції не може бути визнано абсолютно коректним. Традиційне формальне трактування цієї конструкції не враховує, що семантично в ній у кого – квазі, але суб’єкт (а не об’єкт), а кто/что – квазі, але об’єкт (а не суб’єкт). Семантико-синтаксичне трактування цієї конструкції не враховує, що семантично виражений в ній формою непрямого відмінку суб’єкт є неактивним і несамостійним, а об’єкт має відмінкову форму суб’єкта, в силу чого суб’єкт ергативної конструкції за ознаками активності та самостійності є диаметрально протилежним суб’єкту номінативної конструкції, що примушує визнати безвіхідну умовність перекладу російської ергативної конструкції на інші мови номінативного ладу притаманною їм номінативною конструкцією і перекладу зворотнього. Визнається дидактично корисним під час презентації цієї конструкції у підручниках і грамматиках відзначати її неактивносуб’єктну ергативну рудиментарність та, як наслідок, условність відмінкових форм її актантів.