Екзистенційний модус смерті у збірці «Блокпост» Бориса Гуменюка

Анотація

У статті зроблено спробу дослідити екзистенційний модус смерті у збірці Б. Гуменюка «Блокпост». Досліджено місце творчості письменника серед інших творів про війну в новітній українській літературі. Увагу закцентовано на традиційних образах та міфологемах, які письменник осмислює по-новому. Модус смерті у творчості письменника інтерпретується через специфіку зображення часово-просторової єдності, зокрема в тексті простежується лінійний часовий потік, у якому відображаються форми минулої пам’яті, категорія вічності та специфіка оприявлення національної пам’яті у житті після війни. Виявлено, що у більшості поезій збірки «Блокпост» спостерігається зміна локусу (перетин порогу дому, перехід зі світу живих у світ померлих). Модус смерті досліджується за допомогою філософських категорій екзистенціалізму, оскільки герої творів Б. Гуменюка щоразу опиняються в межових ситуаціях, які змінюють сприйняття життя та смерті. Часто в героїв збірки відбувається усвідомлення зміни власного «Я» після зустрічі зі смертю, проте це їх не лякає, а змушує гостріше відчути тонку межу двох світів, усвідомити, що смерть – це необхідна жертва війні. Для письменника характерне онтологічне сприйняття смерті, що проектується в систему буттєвих пріоритетів героїв. Образ смерті представлений багатьма проекціями й набуває характеру універсальної категорії, стає позатекстовим елементом. Досліджено, що у текстах Б. Гуменюка сон є допоміжною категорію у тлумаченні модусу смерті, оскільки саме у сні не існує межі між життям та смертю. Значну увагу зосереджено на ставленні героїв та автора-наратора до смерті, зокрема смерть набуває таких антиномічних означників: жертовна смерть та безглузда смерть.