М. Чернишевський як персонаж роману В. Набокова «Дар»: поетика й семантика образу

Анотація

Статтю присвячено виявленню поетологічних і семантичних особливостей образу М. Чернишевського як персонажа роману В. Набокова «Дар». Аналіз новітніх наукових робіт, присвячених різним аспектам інтерпретації набоковського роману, показав таке розуміння структури образу головного героя четвертої глави, при якому історико-біографічний компонент має особливу значущість. Автору цієї статті, однак, видається, що його слід розглядати як елемент «другого порядку» стосовно ретрасляторів глибинної семантики образу. М. Чернишевський, який постає в набоковському «Дарі» у статусі персонажа художнього твору, є образом, що позбавлений будь-яких прямих референцій щодо свого реального прототипу. З цієї причини автор статті розглядає його не як самодостатній семантичний еквівалент у структурі естетичного цілого тексту, а як іманентний елемент цієї структури, який існує виключно в інобутті художнього артефакту. Також у статті показано, що в образі М. Чернишевського актуалізовано риси, які дозволяють співвідносити персонажа з літературним типом «маленької людини» в тій його типологічній реалізації, що виявляється у творчості Пушкіна та Гоголя. У творах названих авторів «маленька людина» виступає в опозиційних відносинах не з іншим персонажем (вищою за соціальним рангом людиною), а з самою Долею, точніше, з ірраціональними метафізичними силами. Сюжет четвертої глави «Дару» також конструюється Набоковим як «історія злигоднів» ображеної істоти, однак принципово важливим є те, що причини цих злигоднів ніяк не пов’язані з зовнішніми обставинами життя М. Чернишевського. Щастя як відчуття повноти життя, як прозріння у поєднанні її дрібниць наміру таємничих сил виявляється недосяжним для «маленьких людей» Пушкіна, Гоголя й Набокова, які страждають від вузькості свого «духовного кругозору», що вміщує лише речове, минуще, земне.