Жанрова специфіка п'єси Л. Андрєєва «Жизнь Человека»

Анотація

У статті здійснено аналіз поетики та жанрових особливостей драми Л. Андрєєва «Жизнь Человека». Доведено, що важливу роль у ній відіграють модерністські принципи та форми зображення: неоміфологізм, інтертекстуальність, мотивність, домінування образів-символів, іронія, гротеск. У статті продемонстровано, що «нова драма» Л. Андрєєва вимагала такого типу конфлікту, що відповідає колізії, в якій Людині  протистояла би «Стіна» в різних її виявах. У «новому міфі» письменника вона обернулася Роком (Некто в сером). Тому в основу драми «Жизнь Человека» був покладений конфлікт «Людина і Рок», втілений в адекватних художніх формах. Для формування неоміфологічного рівня драми автор активно використав семантичний потенціал ще більш багатозначного, ніж у ранніх п’єсах, хронотопу, інтертекстуальних й автоінтертекстуальних міфосимволічних мотивів, а також метатекстуальні й художні можливості рамкового комплексу й декупажу. Характеризуючи драму «Жизнь Человека», сам письменник в якості таких форм називав живопис, театр Петрушки (лубок) й античний театр із його хором, що «пояснював» глядачеві ту чи іншу сцену.

Дослідження хронотопу драм Л. Андрєєва різних періодів його творчості, поряд з варіативністю, демонструє його очевидну концептуальну однорідність. Локальні рамки, в які він переносить дію досліджуваної п’єси (кімната, де проходить Життя Людини), є своєрідним інваріантом просторових варіацій локусів як ранніх драм, так і п’єс «панпсіхе».

Результати нашого дослідження спростовують концепцію, згідно з якою письменник еволюціонував від перших реалістичних драм до «умовних» символіко-експрессіоністичних драм, а потім до драм «панпсіхе». Тип конфлікту, на якому вона будується, а також усі рівні ії структури виявили модерністську природу та ізоморфність з прозою Л. Андрєєва.

Як у прозі, так і в драматургії письменника була відсутня еволюція, а лише змінювалися акценти в авторській концепції та варіювалися відповідні художні засоби і форми зображення: створена Л. Андрєєвим вже у перших п’єсах оригінальна модель стала інваріантною і лише варіювалася в усіх наступних творах.