Театральна дискусія як гра (Яків Мамонтов і Лесь Курбас)
Анотація
Стаття містить аналіз дискусії між режисером Лесем Курбасом та драматургом Яковом Мамонтовим з приводу трагікомедії та її ролі у розвитку українського театру 1920-х років. Автор розглядає полеміку між двома митцями крізь призму концепції Й. Гейзінги. Вчений вважав, що культура людства виникає і розгортається як гра, при чому філософські диспути теж мають ігровий компонент. Автор доводить, що Курбас і Мамонтов у цій дискусії грали чітко визначені ролі опонентів, бо творча практика обох митців свідчить про схожість їх художніх принципів.
Завантаження
Посилання
Bileczkyj, A. (1984). Shho zbereglosya v pam'yati, Pro Oleksandra Bileczkogo (s. 284-298), Kyiv: Rad. Pysmennyk.
Veselovska, G. (2003). Metod yak styl, a styl yak metod: formalni poshuky v teoriyi ta prakty ci soczrealistychnoyi doby (1930–1950) // Ukrayinskyj teatr XX stolittya. Kyiv, 2003. S. 276–320.
Gejzinga, J. (1994). Homo ludens. Kyiv : Osnovy.
Grynyshyna, M. (2005). «Tragikomediya navyvorit» abo «legkovazhnyj zhanr» : Tragikomediya v teatralnomu dyskursi drugoyi polovyny 1920-x rr. Proscenium, 2005, 3 (13), 17–22.
Yefremov, S. (1997). Shhodennyky, 1923–1929. Kyiv: Gazeta «RADA».
Kovaliv, Yu. (2007). Tragikomediya, Literaturoznavcha encyklopediya : v 2 t., 2 (s. 5–9). Kyiv: Naukova dumka.
Kurbas, L. (1928). Mamontovi paradoksy. Nove mystecztvo,10–11, 2–3.
Mamontov, Ya. (1928). Gryzut granit syuzhetiv : (Kafedra dramaturgiyi v Xarkivskomu Muzdraminstytuti). Nove mystecztvo, 9, 6–7.
Mamontov, Ya. (1928). Tragikomediya – zhanr nashogo chasu : (Z potochnyx notatok dramaturga). Nove mystecztvo, 4, 4–5.
Mamontov, Ya. (1928). Tragikomediya i logika Lesya Kurbasa. Nove mystecztvo, 1928, 13, 2–5.
Sverbilova, T., Malyutina, N., Skoryna, L. (2009). Vid modernu do avangardu: zhanrovo-stylova paradygma ukrayinskoyi dramaturgiyi pershoyi tretyny XX stolittya. Cherkasy: [B. v.].
Shhur, N. (2001). Teatralna publicystyka Yakova Mamontova: do problemy polemiky z Lesem Kurbasom. Suchasnyj poglyad na literaturu, 5, 80–88.
