Поетика казок Михайла Кузміна

Анотація

У статті здійснюється аналіз поетики казок Михайла Кузміна, зібраних автором у єдиний цикл (1912–1914). Літературознавці лише епізодично зверталися до окремих аспектів цих творів в контексті дослідження казок інших письменників «срібного століття». Проте, художня своєрідність казок Кузміна являє собою важливу проблему, вирішення якої дозволяє наблизитися до розуміння особливостей поетики малої прози письменника.

Наше дослідження засвідчило, що для поетики літературних казок Кузміна характерні риси фольклорних казок (композиційні особливості, розповідні формули, казковий хронотоп), проте основою жанрової моделі все ж є новела, з притаманними їй особливостями: стислістю, наявністю пуанта, несподіваним фіналом. У більшості казок Кузміна («Принц Бажання», «Лицарські правила», «Шість наречених короля Жильберта», «Дочка генуезького купця», «Золоте плаття») виявлені властивості, характерні для його стилізованих новел: парадоксальне поєднання елементів різних культур, трансформація і змішування жанрів, насичений інтертекст (в т. ч. автоінтертекст), високий ступінь естетизму та іронії, легкий еротизм, відсутність дидактичності, гра з читачем. Казки Кузміна вбирають в себе і риси поетики інших жанрів (анекдоту, притчі та ін.). Всі перераховані особливості створюють можливість множинності інтерпретацій творів і дозволяють говорити про їх поетику як близьку до такого різновиду постсимволізму, як предпостмодернізм. Всі казки Кузміна присвячені одному колу морально-філософських проблем – гнучкості та відсталості мислення людини, коханню, пошуку відповідей на питання про життя та ін.

Наявність названих особливостей поетики у всіх казках Кузміна і загальний для них тип проблематики свідчить про їх художню єдність, тобто про цикл.