Роман «Я не Сідней Пойтіер» Персіваля Еверета як кіно адаптація: інтермедійний підхід

Анотація

В статті розглядаються риси селективної кіно адаптації - «новелізації» в романі Персіваля Еверета «Я не Сідней Пойтіер» в аспекті інтермедіальності. Автор роману створив гібридний жанр, елементом якого є вибіркова адаптація. Виявлено, що в якості засобу інтермедіалізації обрано техніку інтермедіальної референції за рахунок прямих та прихованих відсилань до першоджерела та вживання деяких кінематографічних технік. В романі запозичуються сюжетні рухи та події низки кінофільмів з акторської кар’єри іконічної постаті історії американського кіно, що зробило можливим оновити набір знакових фільмів у пам'яті читачів. Цей прийом в свою чергу дозволив автору зосередити увагу на ролі Сіднея Пойтіера в суспільній свідомості, а також переглянути ідеї, досліджені в його фільмах. В тексті статті досліджуються характерологічні риси головного героя на тлі типологізованого образу афроамериканця з акторської кар’єри Сіднея Пойтіера. Робиться висновок, що в романі новелізується кінокар’єра відомого актора. Серед багатьох видів зв'язків між фільмами та книгами, їх міжгалузеве посилання, здається, є найцікавішим, оскільки воно заохочує інтелектуальну и діяльність одержувача та виявляє тісні зв'язки між обома видами мистецтва. Подальші підходи до аналізу роману можуть включати вивчення жанрових особливостей, наративної структури та описових функцій, типів інтертекстуальних зв'язків із творами світової літератури, способів вираження ідентичності, подібностей та відмінностей між пародією та адаптацією у їх співвідношенні до вихідного тексту.