Етнокультурна складова у процесі навчання в закладах вищої освіти КНР
Анотація
За часів загальнопланетараної турбулентності в економіці, політиці та міжнародних відносинах пошук оптимальних шляхів взаєморозуміння та пошани унікальності у різних її проявах стає одним із головних завдань для будь-якої країни. У Китаї проживає найбільша кількість населення на планеті і це накладає певну відповідальність на політичне керівництво країни в процесі підтримання балансу міжетнічної взаємності та побудови гармонійного суспільства, де вільно можуть розвиватися різні етнічні групи і народи. У роботі аналізується праці провідних вчених у галузі етнокультурної підготовки та їх бачення міжкультурної взаємодії. У роботі використані теоретичні методи збору та обробки інформації у контексті аналізу положень етнокультурної складової підготовки майбутніх професіоналів. Розумна політика виходить із розуміння причин та наслідків будь-яких явищ і в Китаї до цього підходять з усією ґрунтовністю у плані розвитку етнокультурного стримування та прищеплення правильних моделей поведінки у багатонаціональному суспільстві. Історія етнокультурних взаємовідносин у Китаї налічує кілька тисяч років і це дає широке поле для дослідження в цьому питанні. Важливим чинником гармонізації суспільства є прищеплення та формування необхідних смислів у суспільстві. Китайська освітня система приділяє велике значення етнокультурній підготовці майбутніх вчителів, особливо тих, які пов’язані з творчими напрямками, такими як музика, живопис, хореографія тощо. Найвищим проявом цих процесів є формування компетентностей, які допоможуть майбутнім професіоналам на шляху їхнього розвитку та впливу у суспільстві. Вся система освіти в КНР спрямована на всебічний розвиток особистості студента та його усвідомлення свого місця у майбутній діяльності. Вчителі музичного мистецтва як найбільш явні провідники етнокультурної взаємодії в китайському суспільстві отримують найбільш розгорнуті знання та вміння у цій галузі.
Завантаження
Посилання
/Посилання
Fei, H. T., & Fei, X. (1989). Rural development in China: Prospect and retrospect. University of Chicago Press.
Geppert, C., & Pies, R. W. (2020). Religious, and Ethno-Cultural Competence in Palliative and End-of-Life Care. OBM Integrative and Complementary Medicine, 5(1), 1-1.
Gillin, J. (1942). Acquired Drives in Culture Contact. American Anthropologist New Series, Vol. 44, No. 4, Part 1 pp. 545-554
Habermas, J. (2001). The Postnational Constellation. Translated by Pensky, M. Originally published in 1998. Cambridge: Polity Press.
Haiguang, Y. (1988). Reappraisal of Cultural Change in Modern China. Gladney, D. (1991). Muslim Chinese: Ethnic Nationalism in the People’s Republic. Cambridge, Mass.: Harvard University Press.
Harrell, S. (2012). Ways of being ethnic in Southwest China. University of Washington Press.
Huntington, S. P. (1996). The Clash of Civilizations and the Remaking of World Order. London: Touchstone Books.
Kaup, K. (2000). Creating the Zhuang: Ethnic Politics in China, Boulder: Rienner.
Lamy, M., Ward, C., & Liu, J. H. (2013). Motivation for ethno-cultural continuity. Journal of Cross-Cultural Psychology, 44(7), 1047-1066.
Leung, A., Lee, S., & Chiu, C. (2013). Meta-knowledge of culture promotes cultural competence. Journal of Cross- Cultural Psychology, 44(6), 992-1006.
Liu, K. (2003). Globalization and cultural trends in China. In Globalization and Cultural Trends in China. University of Hawaii Press.
Rong, M. (2006). Ethnic Relations in Contemporary China: Cultural Tradition and Ethnic Policies Since 1949, Policy and Society, 25:1, 85-108, DOI: 10.1016/ S1449-4035(06)70128-X
Shen, E. D. (2019). Resilient Resistance: Understanding the Construction of Positive Ethnocultural Identity in Visible Minority Youth.
Tingyang Z. (2005). The Tianxia System: An Introduction to the Philosophy of a World Institution, Nanjing: Jiangsu Jiaoyu Chubanshe.
Vladimirova, T. E. (2018). Ethno-Cultural Competence of Teachers as a Current Methodical Problem. Polylinguality and Transcultural Practices, 15(4), 573-583.
Wang, M. (2006). The Edge of China, Social Science Literature Publishing House, Mingke, W. (2010). A Historical Anthropological Perspective on Surprising Discoveries in the Archaeology of Ancient China. Procedia-Social and Behavioral Sciences, 2(5), 7392-7398.
Wang, T. (1934). History of Ethnic Groups in China. Beijing: Cultural Academic Community (in Chinese).
Wu, Y. (Ed.). (2006). Economic growth, transition, and globalization in China. Edward Elgar Publishing.
Yan, F., & Vickers, E. (2019). Portraying “minorities” in Chinese history textbooks of the 1990s and 2000s: The advance and retreat of ethnocultural inclusivity. Asia Pacific Journal of Education, 39(2), 190-208.
马戎. (2007). 当前中国民族问题研究的选题与思路. 中央民族大学学报: 哲学社会科学版, 3, 14.
Fei, H. T., & Fei, X. (1989). Rural development in China: Prospect and retrospect. University of Chicago Press.
Geppert, C., & Pies, R. W. (2020). Religious, and Ethno-Cultural Competence in Palliative and End-of-Life Care. OBM Integrative and Complementary Medicine, 5(1), 1-1.
Gillin, J. (1942). Acquired Drives in Culture Contact. American Anthropologist New Series, Vol. 44, No. 4, Part 1 pp. 545-554
Habermas, J. (2001). The Postnational Constellation. Translated by Pensky, M. Originally published in 1998. Cambridge: Polity Press.
Haiguang, Y. (1988). Reappraisal of Cultural Change in Modern China. Gladney, D. (1991). Muslim Chinese: Ethnic Nationalism in the People’s Republic. Cambridge, Mass.: Harvard University Press.
Harrell, S. (2012). Ways of being ethnic in Southwest China. University of Washington Press.
Huntington, S. P. (1996). The Clash of Civilizations and the Remaking of World Order. London: Touchstone Books.
Kaup, K. (2000). Creating the Zhuang: Ethnic Politics in China, Boulder: Rienner.
Lamy, M., Ward, C., & Liu, J. H. (2013). Motivation for ethno-cultural continuity. Journal of Cross-Cultural Psychology, 44(7), 1047-1066.
Leung, A., Lee, S., & Chiu, C. (2013). Meta-knowledge of culture promotes cultural competence. Journal of Cross- Cultural Psychology, 44(6), 992-1006.
Liu, K. (2003). Globalization and cultural trends in China. In Globalization and Cultural Trends in China. University of Hawaii Press.
Rong, M. (2006). Ethnic Relations in Contemporary China: Cultural Tradition and Ethnic Policies Since 1949, Policy and Society, 25:1, 85-108, DOI: 10.1016/ S1449-4035(06)70128-X
Shen, E. D. (2019). Resilient Resistance: Understanding the Construction of Positive Ethnocultural Identity in Visible Minority Youth.
Tingyang Z. (2005). The Tianxia System: An Introduction to the Philosophy of a World Institution, Nanjing: Jiangsu Jiaoyu Chubanshe.
Vladimirova, T. E. (2018). Ethno-Cultural Competence of Teachers as a Current Methodical Problem. Polylinguality and Transcultural Practices, 15(4), 573-583.
Wang, M. (2006). The Edge of China, Social Science Literature Publishing House, Mingke, W. (2010). A Historical Anthropological Perspective on Surprising Discoveries in the Archaeology of Ancient China. Procedia-Social and Behavioral Sciences, 2(5), 7392-7398.
Wang, T. (1934). History of Ethnic Groups in China. Beijing: Cultural Academic Community (in Chinese).
Wu, Y. (Ed.). (2006). Economic growth, transition, and globalization in China. Edward Elgar Publishing.
Yan, F., & Vickers, E. (2019). Portraying “minorities” in Chinese history textbooks of the 1990s and 2000s: The advance and retreat of ethnocultural inclusivity. Asia Pacific Journal of Education, 39(2), 190-208.
马戎. (2007). 当前中国民族问题研究的选题与思路. 中央民族大学学报: 哲学社会科学版, 3, 14.