ПЛАГІАТ У ДИСЕРТАЦІЙНИХ ДОСЛІДЖЕННЯХ: АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ МЕХАНІЗМИ ЗАПОБІГАННЯ ТА ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ

Анотація

У статті наголошується, що сучасний розвиток системи вищої освіти і науки характеризується підвищенням вимог до якості наукових досліджень, відкритості результатів наукової діяльності та забезпечення академічної доброчесності. Вказується, що одним із ключових викликів зазначених реформ залишається проблема академічного плагіату в дисертаційних дослідженнях. Застерігається, що особливої актуальності проблема набуває у зв’язку з тим, що сучасний розвиток цифрових технологій одночасно спрощує як процес неправомірного використання чужих наукових результатів, так і можливості їх виявлення за допомогою спеціалізованих інформаційних систем. Відзначається, що адміністративно-правовий аспект функціонування системи запобігання академічному плагіату у сфері атестації наукових кадрів залишається недостатньо розробленим. Вказується, що метою статті є комплексне дослідження адміністративно-правових механізмів запобігання академічному плагіату у дисертаційних дослідженнях, визначення їх структурних елементів та виявлення проблем правозастосування. Стверджується, що формування ефективної системи запобігання академічному плагіату неможливе без належного визначення його правової природи. Наводиться законодавство України, яке торкається питання плагіату. Відзначається, що запобігання академічному плагіату в сучасних умовах є одним із ключових напрямів державної політики у сфері забезпечення якості освіти та науки. Розкривається структура адміністративно-правового механізму запобігання академічному плагіату, яка включає взаємопов’язані елементи, кожен з яких виконує самостійну функцію у процесі публічного адміністрування. Акцентується, що реалізація адміністративно-правового механізму запобігання академічному плагіату значною мірою залежить від чіткого розподілу компетенції між суб’єктами публічного адміністрування, серед яких ключове місце посідають МОН та НАЗЯВО. Окреслюється роль ЗВО та (разових) спеціалізованих учені рад, які забезпечують безпосередню реалізацію процедур перевірки академічних текстів і прийняття рішень щодо присудження наукових ступенів.

Вказується, що саме процедурний компонент є визначальним для гарантування об’єктивності рішень, дотримання прав здобувачів наукових ступенів та забезпечення легітимності управлінських актів у сфері вищої освіти. Відзначається, що юридичні наслідки встановлення академічного плагіату є багаторівневими та залежать від стадії, на якій було виявлено порушення. Акцентується увага на тому, що з огляду на зазначене вище, доцільним є вдосконалення адміністративно-правового механізму такими шляхами: уніфікації процедур перевірки дисертаційних досліджень; законодавчого закріплення єдиних критеріїв академічного плагіату; посилення процесуальних гарантій учасників провадження; чіткого розмежування повноважень між суб’єктами публічного адміністрування у цій сфері.