ПЕРЕХІДНЕ ПРАВОСУДДЯ: ЕВОЛЮЦІЯ, ПРИНЦИПИ, МЕХАНІЗМИ РЕАЛІЗАЦІЇ

  • Валентина Шамраєва Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна https://orcid.org/0000-0002-7140-3742
Ключові слова: перехідне правосуддя, права людини, дискримінація, відновлення правди, комісії правди та примирення, вразливі категорії, інституційний механізм, правовий захист

Анотація

Вступ. Стаття присвячена результатам комплексного дослідження феномену перехідного правосуддя як концептуальної та практичної моделі постконфліктної відбудови, спрямованої на забезпечення відповідальності, встановлення істини, відшкодування та гарантій неповторення у державах, що переживають або виходять із періодів масових порушень прав людини, збройних конфліктів чи авторитарного правління. Актуальність тематики зумовлена гострою потребою держав у постконфліктний період забезпечити правовідновлення, зміцнити верховенство права та відновити довіру населення до інститутів державної влади. За останні десятиліття перехідне правосуддя трансформувалося у міждисциплінарний напрям, що охоплює міжнародне право, кримінальне право, політологію. Разом з тим, концепція продовжує розвиватися, реагуючи на сучасні виклики, такі як гібридні війни, масові внутрішні переміщення населення у період кризи, цифрові злочини, маніпуляції пам’яттю та вимоги щодо ширшої участі громадянського суспільства у процесах постконфліктної відбудови.

Короткий зміст основних результатів дослідження. У статті простежено історичну еволюцію концепції перехідного правосуддя від перших постконфліктних процесів після Другої світової війни до її інтеграції у національні законодавства та міжнародну політику миру. Показано, що перехідне правосуддя сформувалося під впливом кількох ключових етапів. По-перше, Нюрнберзької та Токійської моделей, які заклали фундамент міжнародної кримінальної відповідальності. Другий етап ознаменувався поворотом до правди та примирення у Латинській Америці (Чилі, Аргентина, Сальвадор), що актуалізували роль відновлення правди та визнання злочинів з метою їх неповторення та запобігання радикалізації суспільства. Третім етапом стало поширення гібридних моделей, включно із Комісією правди та примирення ПАР. На сьогодні відбувається інституціоналізація концепції у міжнародному праві, зокрема через створенням МКС.

На основі проведеного аналізу автор виокремлює чотири класичні складові перехідного правосуддя: право на правду (документування злочинів, робота комісій правди, збереження пам’яті), правосуддя (кримінальне переслідування осіб, відповідальних за тяжкі порушення), відшкодування шкоди (компенсаторні та символічні форми, реабілітація постраждалих), гарантії неповторення (інституційні реформи сектору безпеки, судової системи, конституційні зміни).

У статті аналізуються основні моделі реалізації механізмів перехідного правосуддя: кримінальні судові моделі (внутрішні, міжнародні, гібридні трибунали); моделі правди та примирення; компенсаційні та реституційні програми; моделі інституційного реформування. Особливу увагу приділено балансу між покаранням та примиренням. Показано, що успішні моделі не протиставляють кримінальне правосуддя та відновлення справедливості, а комбінують їх залежно від політичного контексту, можливостей держави та очікувань суспільства.

Висновок. У висновках автор систематизує ключові здобутки дослідження та наголошує, що перехідне правосуддя це не універсальна модель, а гнучка рамка, яка адаптується до унікальних політичних, соціальних і правових умов кожної держави. Стаття робить акцент на тому, що ефективність механізмів перехідного правосуддя визначається не лише юридичними інструментами, але й рівнем політичної волі, участю громадськості, підтримкою міжнародних партнерів та здатністю держави будувати інституції, орієнтовані на права людини.

Підкреслено, що перехідне правосуддя відіграє критичну роль у постконфліктній державотворчості, оскільки забезпечує повернення довіри до інститутів правосуддя, визнання страждань жертв, формування культури пам’яті, трансформацію суспільства через реформи, довгострокову стабільність і запобігання новим конфліктам.

У підсумку автор робить висновок, що майбутнє перехідного правосуддя залежить від здатності міжнародної спільноти та національних урядів інтегрувати нові технології, посилити захист жертв, забезпечити відповідальність за нові типи злочинів (зокрема кібер- та екологічні), а також адаптувати підходи до зростаючої складності сучасних конфліктів. Перехідне правосуддя залишається ключовим інструментом для пошуку балансу між справедливістю, примиренням і стійким миром.

Завантаження

##plugins.generic.usageStats.noStats##

Посилання

/

Посилання

Опубліковано
2025-12-30
Цитовано
Як цитувати
Шамраєва , В. (2025). ПЕРЕХІДНЕ ПРАВОСУДДЯ: ЕВОЛЮЦІЯ, ПРИНЦИПИ, МЕХАНІЗМИ РЕАЛІЗАЦІЇ. Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Серія «Право», (40), 302-310. https://doi.org/10.26565/2075-1834-2025-40-34