ФОРМУВАННЯ ПРАВА: ПОЛІТИЧНИЙ АСПЕКТ

Анотація

Вступ. Досліджується трансформація природи права в контексті політичної конкуренції та зміни соціально-економічного укладу. Актуальність теми зумовлена потребою в переосмисленні природи права в умовах глибоких соціально-економічних трансформацій, що зумовлюють зміну джерел владного впливу та механізмів правотворення. Традиційні концепції, які зводять право до сукупності норм, втрачають пояснюваль-ну силу в реаліях, де норми все частіше слугують інструментом легітимації асиметрій, а не регуляції загального порядку.
Стаття спирається на основні положення інтегративного, інституціонального та діалектичного підходів, що розглядають право як форму узагальнення соціальної взаємодії, балансу сил і функціональної значущості суб’єктів. Метою дослідження є з’ясування механізмів, за допомогою яких формуються та змінюються правові норми внаслідок конкуренції соціальних груп з різним ресурсним потенціалом. Методологія дослідження ґрун-тується на міждисциплінарному аналізі, що поєднує теорію права, політичну економію та соціологію.

Короткий зміст основних результатів дослідження. Обґрунтовується, що право не може розглядатися виключно як система норм або наслідок законодавчої волі держави. Натомість пропонується інтерпретувати право як адаптивний соціальний інститут, похідний від динаміки балансу ресурсних потенціалів суб’єктів полі-тичної конкуренції. продемонстровано, що еволюція права зумовлюється змінами у функціональній значущості соціальних груп.
Право постає не лише як засіб регуляції чи вирішення конфліктів, а як інструмент закріплення владної асиметрії, в межах якого норми відображають досягнуту ресурсну перевагу. Демократичні механізми, соціальні гарантії й принципи участі розглядаються не як продукт лінійного прогресу, а як результат структурного тиску з боку організованих груп, що виконують ключові економічні й соціальні ролі. Увагу акцентовано на подвійній природі права – як засобу адаптації до нових соціальних умов і водночас – механізму стабілізації ієрархій. Та-кий підхід дозволяє по-новому осмислити зв’язок між правом, владою й соціальною структурою у контексті історичних змін.
З'ясовано, що джерелом правових норм є результат інституціоналізації конкурентної взаємодії значущих соціальних груп, яка закріплює домінування організованих суб’єктів. Показано, що на різних етапах історично-го розвитку функціональність класів та їх організованість визначали їхню здатність впливати на правотворення. Демонструється, як у постіндустріальному укладі правове поле фрагментується відповідно до інфраструктурно-го доступу до каналів розподілу ресурсів.

Висновок. Сучасне право дедалі більше перестає бути універсальним механізмом рівності й перетво-рюється на структуру, яка легітимує новий баланс ресурсного контролю та підтримує владну асиметрію.