ВІД SMART ДО COGNITIVE: ЧИ ГОТОВІ ПРАВОВІ ІНСТИТУТИ ДО ЕВОЛЮЦІЇ МІСТА, ЩО ВЧИТЬСЯ?

Анотація

Вступ. Інтенсивне впровадження цифрових технологій у міські простори змінює парадигму урбанізації та потребує правового базису для свого впровадження. Сьогоднішній етап науково-технічної революції наближає нас до нового феномену «когнітивного міста», що передбачає використання штучного інтелекту, інтернету речей, великих даних та машинного навчання не тільки для управління інфраструктурою, але й для забезпечення глибинного розуміння потреб громади, короткострокового та довгострокового прогнозування та адаптивності. Метою цієї статті є окреслення основних особливостей переходу від розумного міста до когнітивного, аналіз правових викликів та ризиків юридичного характеру, що пов’язані з розгортанням цих концепцій.

Короткий  зміст  основних  результатів  дослідження. У статті досліджується розвиток концепцій від цифрового до когнітивного міста. Автор аналізує базові характеристики розумного міста,  включаючи використання цифрових технологій, участь громади, забезпечення цифрової інклюзії, кібербезпеки, приватності та принципи сталого розвитку. Окреслено проблемні моменти нової стадії розвитку та функціонування міст. Стаття обґрунтовує необхідність розробки комплексного правового забезпечення цифрової трансформації міст із урахуванням принципів прозорості, безпеки та сталого розвитку. Цифрова еволюція міст стала синонімом терміна «розумне місто» – підходу до управління містом, який прагне стати більш ефективним та сталим завдяки впровадженню підключених цифрових технологій. Ці технології контролюють та автоматизують міські комунальні послуги та послуги, обмінюються інформацією в режимі реального часу з муніципальними адміністраціями, постачальниками послуг та мешканцями міста. «Когнітивні міста» виходять за рамки створення підключених технологічних екосистем, але й інтегрують передові технології для створення інтелектуальних та адаптивних міських систем. Штучний інтелект та машинне навчання використовуються для аналізу величезних обсягів даних з метою персоналізації послуг для мешканців та забезпечення ефективного надання послуг. Для когнітивного міста характерний проактивний погляд на вирішення потенційних проблем, така собі «гра на випередження». Місто не чекає поки мешканці звернуться за допомогою, а передбачає таке звернення, оскільки аналізує особливості функціонування районів, інфраструктури, тощо. Так, міська влада починає реконструкцію водогону не тому, що він вже протікає, а тому пройшов строк ефективної експлуатації і відповідно з’являються потреба в модернізації. Усі вищеназвані аспекти мають істотні правові наслідки, зокрема чимало цих змін стосуються законодавства про цифрові технології. Але є й інші, які слід врахувати. Найбільш очевидними правовими питаннями є ті, що стосуються законодавства про інформацію та цифрові технології. Передусім йдеться питання, яке одразу спадає на думку, це захист інформаційного прайвесі. Величезні масиви даних, які щодня проходять через розумні міста, містять багато персональних даних: де ми фізично знаходимося в певний момент часу, наше споживання води та електроенергії, як ми використовуємо певну громадську інфраструктуру тощо. Водночас варто чітко усвідомлювати, що розбудова когнітивного міста закономірно поставить перед юриспруденцією й інші питання, безпосередньо не пов’язані з цифровим правом. Зокрема, створення інфраструктури когнітивних міст вимагає і продовжуватиме вимагати змін до законодавства про публічні договори (контракти). Найбільш очевидною сферою сьогодні є те, як вимоги до інновацій – ключових для розумних міст – будуть включені до таких договорів.

Висновки. Таким чином, обидві сучасні концепції розбудови міст ‒ «розумне місто» і «когнітивне місто» ‒ покликані покращити добробут мешканців міст, забезпечити сталий розвиток та розбудову комфортного, безпечного середовища. При цьому вони супроводжуються низкою викликів правового, соціального, економічного та етичного характерів, від так потребує правової регламентації та знаходження балансу між інформаційними технологіями та правами людини. Використання «когнітивних систем» дає можливість бути не просто технічно просунутим, але й «навчатися» та адаптуватися до викликів. Це створює можливості якісно нового рівня управління задля забезпечення сталого розвитку. Комплексне правове забезпечення такої еволюції міського простору має ґрунтуватися на балансі інтересів між інноваціями, соціальною прийнятністю та правовим обґрунтуванням і захистом прав людини та інтересів громадянського суспільства.