КОНСТИТУЦІЙНА ПРАВОСУБ’ЄКТНІСТЬ: СУЧАСНЕ РОЗУМІННЯ ТА ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ

Анотація

Вступ. Проблематика правосуб’єктності в конституційному праві є важливою складовою сучасної правової теорії та практики, особливо в умовах демократичних трансформацій. Визначення ролі суб’єкта конституційного права та його взаємодія з іншими учасниками правової системи має ключове значення для забезпечення стабільності правопорядку та ефективності публічного управління. Однак, незважаючи на значну кількість досліджень, питання глибинної природи правосуб’єктності та її місця в публічному праві потребує подальшого осмислення.

Короткий зміст основних результатів дослідження. У статті здійснено теоретико-правовий аналіз концепції правосуб’єктності в конституційному праві. Розглянуто природу правосуб’єктності як інституційного феномену, здатного відображати роль особи або інституції в публічних правовідносинах на основі конституційних норм. Автор наголошує на трьох основних характеристиках правосуб’єктності: правоздатності, дієздатності та деліктоздатності, розкриваючи їх функціональне значення у механізмі організації та здійснення публічної влади. Окрему увагу приділено авторському визначенню суб’єкта конституційного права, як активного учасника публічних правовідносин, наділеного правоздатністю, дієздатністю та деліктоздатністю. Визначено значення правосуб’єктності як складової частини демократичного процесу, здатної забезпечувати легітимність публічної влади.

Висновок. Висвітлено, що концепція правосуб’єктності повинна бути розширена через включення елементів етичної відповідальності та соціальної легітимації. Окреслено необхідність подальшого розвитку цієї категорії на основі міждисциплінарного підходу, який поєднує правову теорію, соціологію, філософію права та компаративістику. Це дозволить сформувати узгоджену та ефективну модель правосуб’єктності, яка відповідатиме вимогам сучасної демократичної правової держави.