АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИЙ СТАТУС ОСІБ, ЯКІ ПРИДАТНІ ДО ВИКОНАННЯ ВІЙСЬКОВОГО ОБОВ’ЯЗКУ В УКРАЇНІ

Анотація

Вступ. Внаслідок повномасштабної агресії проти України вагоме значення та місце займають Збройні Сили України, призначенням яких є захист нашої держави, її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності.

Актуальність. У сучасних умовах розвитку Української держави гостро постало питання формування ефективної системи управління забезпеченням оборони та національної безпеки. У світлі цього, до чинного законодавства було внесено значну кількість змін, спрямованих на вдосконалення організації та функціонування Збройних Сил України. Не стало винятком і питання унормування адміністративно-правового статусу осіб, які придатні до виконання військового обов’язку, у тому числі в умовах запровадження правового режиму воєнного стану. Мета полягає у дослідження засад адміністративно-правового статусу осіб, які придатні до виконання військового обов’язку.

Основні результати дослідження. У цій статті розглядаються законодавчі підходи до сучасного розуміння понять «військовозобов’язаний» та «військовослужбовець», обумовлені запровадженням воєнного стану в Україні. Звертається увага на те, що ці тлумачення залишаються суперечливими в національному законодавстві, тому аналізуються теоретичні підходи юристів-науковців до розуміння цих понять. Було порушено питання про придатність новобранця до військової служби. Для кращого розуміння поняття «військовозобов’язаний» представлені наукові позиції щодо його притаманних характерних рис. Акцент робиться на адміністративно-правовому статусі військовослужбовця, що становить сутність правовідносин у рамках військової служби та є складним механізмом, оскільки наділений багатокомпонентною структурою, що відображається в законодавчій системі нормативно-правових актів.

Висновки. На основі аналізу сучасних досліджень та чинного українського законодавства пропонується власне тлумачення поняття військовозобов’язаного та військовослужбовця. Запропоновані тлумачення, порівняно з тими, що наразі прописані в законодавстві, вважаються ширшими та більш доцільними, оскільки вони включають складові, що не залежать від волі особи та через норми права надають можливість заохочувати осіб до виконання своїх конституційних обов'язків щодо захисту/оборони України, а також притягувати до відповідальності тих, хто ухиляється від цього військового обов'язку.