ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ СПРОМОЖНОСТІ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД: ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД

Анотація

Вступ. Євроінтеграційний напрям розвитку України включає децентралізацію, регіоналізацію, згуртованість, добре врядування, перегляд екологічної політики на базі громад. Окрім того, комунальна власність, як форма публічної власності, закладає особливості щодо управління нею. Уже розпочата муніципальна реформа направлена на впровадження відповідних аспектів у територіальні громади України. Проте, нові виклики, що пов’язані з повномасштабним вторгненням Росії в Україну не дозволяють завершити розпочаті реформи та не сприяють розвитку інститутів партисипативної демократії. Попри те, що сучасні держави світу, які вдало вирішують питання економічного розвитку громад не стикалися безпосередньо з війною, однак їхні практики можуть бути корисними для України.

Короткий зміст основних результатів дослідження. Обмежуватися Методикою формування спроможних громад, не слід. Так, дійсно, даний документ був базовим для формування спроможних громад в процесі їх об’єднання. І хоча й досі цей акт залишається чинним, проте, ним питання спроможності не обмежуються. Економічно спроможна громада це більше ніж економічні показники. Процеси євроінтеграції включають регіоналізацію, децентралізацію (компетенції та фінансів) та згуртованість територіальних громад, що виступає логічним продовженням муніципальної реформи після об’єднання територіальних громад. Незавершеність конституційної реформи істотно стримує завершення муніципальної. Можна стверджувати, що згуртованість територіальної громади може виступати водночас результатом, інструментом і наслідком економічної спроможності. Економічна спроможність громади це також здатність забезпечити належні соціальні стандарти в межах території. Економічний розвиток громади пропонує численні переваги в межах громади, гарантуючи, що громади формують своє місцеве економічне майбутнє як стратегічно, так і практично.

Висновок. Економічно спроможна громада у сучасному розумінні це згуртована громада де забезпечено основи для сталого розвитку. При цьому, існування таких громад можливе виключно в демократичних децентралізованих державах. Серед зарубіжних заходів слід відзначити: локальні освітні пілотні проєкти в межах конкретного населеного пункту (Фінляндія); системні проєкти в межах конкретної галузі, де спостерігається вивільнення працівників та припинення роботи підприємств спрямовані на перенавчання з урахуванням розвитку галузі (держави ЄС); зовнішня та внутрішня міграційна політика (Канада, Австралія, Японія, Португалія); запровадження дистанційної роботи або роботи з гнучким графіком, побудова в малих громадах інфраструктури для дистанційної роботи її жителів; підтримка місцевих енергетичних громад та соціального спрямування економіки та сучасні технології та ін.

Серед успішних практик забезпечення економічної спроможності громад, які можна запровадити в Україні, слід виокремити наступні: освіта  як спосіб заповнення робочих місць у межах конкретної громади; стимулювання внутрішньої міграції та дистанційна робота як спосіб забезпечення громади працівниками; розробка програм імміграції з урахуванням потреб громад у працівниках; підтримка створення місцевих енергетичних громад та соціального спрямування економіки та базі сучасних технологій.

Цифровізація сьогодні це і про безпеку також, оскільки доступність інформації про загрози та доступність адміністративних послух в умовах дії воєнного стану забезпечують збереження та забезпечення життя та здоров’я населення.

Попри численні вдалі проєкти в зарубіжних громадах, не слід відволікатися від ключових аспектів забезпечення спроможних територіальних громад України. До ключових складових стратегії економічного розвитку територіальних громад в Україні слід віднести наступні: завершення децентралізації, зокрема, розмежування повноважень між органами виконавчої влади та місцевого самоврядування; впровадження навчання та стимулювання практики залучення громадян до прийняття рішень через інституту партисипативної демократії; залучення інвестицій з метою забезпечення сталого розвитку та згуртованості територій; підвищення рівня контролю з боку громади за діяльністю органів та посадових осіб місцевого самоврядування; подальша цифровізація громад та впровадження електронного голосування на виборах та референдумах; визначення стратегій розвитку громад на основі конституційних цінностей та засад конституційного ладу. Насамкінець, слід застерегти від суто ідейного підґрунтя для реформування без урахування реалій кожної територіальної громади.