МІЖНАРОДНО-ПРАВОВІ ОСНОВИ БЕЗПЕКОВОГО СПІВРОБІТНИЦТВА УКРАЇНИ: ТЕОРЕТИЧНІ І ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ

Анотація

Вступ. У статті проаналізовано основні підходи до трактування поняття «міжнародний договір» та його законодавчого закріплення у положеннях Закону України «Про міжнародні договори». Встановлено, що з моменту набуття Україною незалежності було підписано двосторонні угоди, зокрема з НАТО, що спрямовані на співпрацю в сфері безпеки і оборони у рамках програми «Партнерство заради миру». Зазначено, що після початку повномасштабного вторгнення, Україною укладено низку двосторонніх безпекових угод, положеннями яких передбачено співпрацю нашої держави з Італією, Канадою, Великобританією та Північною Ірландією, Францією, Данією та Німеччиною.

Визначено, що положеннями усіх зазначених двосторонніх безпекових угод, які було укладено між Україною та західними партнерами у 2024 році, передбачено надання допомоги у різних сферах, спрямованої на підтримку нашої держави у процесі повноцінного захисту та відновлення територіальної цілісності, економічній відбудові та протидії російській агресії. До того ж, Франція, Німеччина, Данія та Канада висловили готовність до надання макроекономічної та фінансової підтримки, спрямованої на посилення оборонного потенціалу України.

Висновок. За результатами здійсненого аналізу двосторонніх безпекових угод  між Україною, НАТО та окремими державами-партнерами встановлено існування єдиного і спільного прагнення міжнародної спільноти щодо протидії збройній агресії росії, забезпечення миру
і порядку як на європейському континенті, так і світі в цілому. Укладення таких угод
є позитивним показником для України у площині міжнародної співпраці із зарубіжними партнерами, і, хоча ці угоди потребують розширення та доповнення, вони виступають
в якості основи для подальшого формування міжнародно-правової бази безпекового співробітництва України. До того ж активний діалог України із зарубіжними партнерами   має забезпечити об’єднання зусиль у підвищення обороноздатності нашої держави.