Правове регулювання протидії дискримінації та мобінгу в сфері праці

Анотація

Відсутність дискримінації на робочому місці є важливою умовою продуктивної праці, психічного та фізичного здоров’я працівників, збереження відчуття людської гідності та розвитку особистості, здорового морального клімату в колективі, ефективної комунікації на виробництві у вертикальній та горизонтальній площинах та інших необхідних процесів у сфері праці, оскільки будь-який трудовий колектив є не лише виробничим, але й соціальним середовищем. Негативний вплив дискримінації відчутний далеко поза межами конкретного робочого місця, оскільки негативні емоції відбиваються на сімейних, дружніх та інших суспільних відносинах особи.

Проблеми протидії дискримінації є предметом досліджень фахівців з правових, соціальних та економічних наук, зокрема, вивчається правове забезпечення захисту працівників за окремими ознаками: статі, інвалідності, ВІЛ-позитивного статусу, міграції, гендерної ідентичності, етнічних або мовних меншин тощо. Існує ряд міжнародних та національних нормативних актів, якими заборонено нерівне поводження з працівниками з підстав, що не мають стосунку до кваліфікації, продуктивності та ділових якостей особи. Відносно новим явищем для національного законодавства стала заборона мобінгу (цькування) та встановлення відповідальності за такі дії.

Дотримання принципу рівного ставлення до працівників та недопущення дискримінації є одним із основних напрямків діяльності Міжнародної організації праці, що відображається в нормах ряду конвенцій та рекомендацій. Одна із останніх – Конвенція № 190 про насильство та переслідування, прийнята МОП у 2019 році, яка вкотре підкреслює важливість створення гідних умов праці для особи на засадах рівності на відсутності будь-якого насильства чи переслідувань. В українському законодавстві існують норми щодо підтримки окремих вразливих груп працівників – неповнолітніх, осіб передпенсійного віку, внутрішньопереміщених, осіб з інвалідністю та інших. Це явище інколи називають «позитивною дискримінацією», яка носить соціально-обумовлений характер.

Дискримінація та мобінг мають бути виключені із трудових відносин як такі, що знижують якість життя, перешкоджають гідній праці та людському розвиткові, отже наявність чітко визначених норм, що встановлюють ваідповідальність за такі діяння дуже важлива. Антидискримінаційним законодавством передбачені дисциплінарна, матеріальна, фінансова, адміністративна та кримінальна відповідальності за відповідні правопорушення. В адміністративне законодавство були внесені зміни стосовно встновлення відповідальності за мобінг (цькування) на робочому місці, натомість немає чітко визначених норм стосовно відповідальності за порушення заборони дискримінації, як і відсутнє визначення самого діяння.