Принцип оперативності як процесуальний засіб адміністративного судочинства

Анотація

Вступ. Адміністративне судочинство за своєю природою можна вважати основним інструментом захисту прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у публічно-правовому полі від порушень з боку суб’єктів владних повноважень. Такий захист повинен базуватися на справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді справи. Законне та обґрунтоване рішення суду, яким вирішується спір по суті, може втратити значення або суттєво зменшитися його значення для захисту прав особи, якщо воно прийняте з необґрунтованою затримкою. Основний напрям у розвитку сучасного адміністративного процесу в більшості країн світу характеризується оптимальним співвідношенням процесуальної діяльності сторін і суду. Класична модель змагальності поступається іншій моделі, сутністю якої є реалізація ідей судової економії.

У науці адміністративного процесу часові межі процесу пов'язуються з реалізацією вимог оперативності, швидкості, концентрації, процесуальної економії. Ці поняття визначають місце та значення процесуальних термінів у механізмі правового регулювання процесуальних правовідносин та пов'язані з виконанням завдання своєчасності судового захисту, закріпленого у ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Короткий зміст основних результатів. Стаття присвячена дослідженню поняття та сутності принципу оперативності як процесуального засобу в адміністративному судочинстві України. Встановлено, що значимість цього принципу обумовлена постійною динамікою та специфікою адміністративного процесу, змінами соціально-економічних умов у державі, прагненням до підвищення національних стандартів судоустрою до європейських стандартів. Обґрунтовується, що принцип оперативності знаходить своє відображення в змісті процесуальних норм адміністративного законодавства.

Висновки. Принцип оперативності є самостійним принципом адміністративного судочинства, що потребує негайного нормативно-правового регулювання в процесуальному законодавстві.