Сталий розвиток компанії на засадах м’якого тотального управління якістю

Анотація

Статтю присвячено дослідженню впливу м’яких складових загального управління якістю (TQM) на екологічну та соціальну сталість компанії. Предметом дослідження є комплекс теоретичних, методичних та практичних рекомендацій щодо впровадження концепції тотального управління якістю для забезпечення сталого розвитку компанії. Метою статті є теоретичне обґрунтування та розробка практичних рекомендацій щодо виявлення впливу м’якого TQM на забезпечення сталого розвитку компанії. Досягнення поставленої мети забезпечено виконанням наступних взаємопов’язаних завдань: узагальнити існуючі практики м’якого TQM у дослідженнях науковців, виокремити особливості функціонування м’якого TQM в українських компаніях та їх успіх у досягненні екологічної та соціальної сталості, розробити рекомендації щодо підвищення рівня екологічної та соціальної сталості компаній шляхом імплементації практик м’якого TQM. У ході дослідження використано загально-наукові та спеціальні методи пізнання: структурно-логічний, системний та процесний підходи, метод узагальнення та порівняння, анкетування, методи кореляційного та регресійного аналізу, логічний метод, метод табличного подання даних, наукового узагальнення. Отримано такі результати: проаналізувавши напрацювання науковців за тематикою дослідження, роботи Європейського фонду управління якістю, визначено аспекти TQM, які охоплюють бізнес діяльність компанії, а також проблеми, які характерні для кожного з них. Для виявлення рівня реалізації детальних питань, складено опитувальник, який протягом листопада 2022 року – березня 2023 року пройшли керівники 68 українських компаній. Він передбачав оцінку за шкалою Лайкерта кожного з вимірів м’якого TQM (система управління бізнесом, HR-практики, процеси, що постійно розвиваються, провідні процедури закупівель, ідентифікація зацікавлених сторін та конкурентоспроможність продукції) на основі 28 тверджень. Базуючись на літературі за тематикою дослідження та власних аналітичних розробках запропоновано п’ять гіпотез. Дані, отримані у ході анкетування, проаналізовано за допомогою кореляційного та регресійного аналізів. Результати показують, що дві практики – системи управління бізнесом та практики управління людськими ресурсами – пов’язані з екологічною сталістю, у той час як лише система управління бізнесом пов’язана з соціальною сталістю. У статті подано рекомендації щодо підтримки сталого розвитку компанії. Висновки. Дослідження демонструє ефективність практик TQM для забезпечення сталості діяльності компанії. Система управління бізнесом впливає як на екологічну, так і на соціальність сталість компанії. Практика управління персоналом позитивно впливає на екологічну сталість, однак не на соціальну, тобто організаційні чинники є ключовими для досягнення екологічної сталості. Підвищення обізнаності про сталий розвиток – кращий засіб сприяти впровадженню процедур, які сприяють його забезпеченню. Інші практики TQM – процеси, що постійно розвиваються, провідні процедури закупівель, ідентифікація зацікавлених сторін та конкурентоспроможна продукція – не впливають на екологічну та соціальну сталість компанії. У статті піднято теми для майбутніх досліджень: чому практика управління персоналом та процеси, що постійно розвиваються, не впливають на сталість. Доречно поглибити тематичні дослідження для визначення механізмів, за допомогою яких практики TQM сприяють як екологічній, так і соціальній сталості.