Угорсько-румунські відносини та діяльність Венеціанської комісії у вирішенні проблем національних меншин Трансильванії

Анотація

На сучасному етапі особлива увага дослідників приділяється пошуку причин виникнення міждержавних та міжетнічних суперечностей. Законодавчі проекти певних держав можуть істотно вплинути на положення національних меншин та стати об’єктом моніторингу з боку міжнародних організацій. Метою статті є аналіз етапів історії та сучасного стану угорсько-румунських відносин, досвіду політичного та культурного співіснування двох етносів у Трансильванському регіоні, причини, особливостей та головних напрямів діяльності Венеціанської комісії у вирішенні проблем національних меншин у Трансильванії. Методи, які застосовувалися для досягнення мети дослідження : історико-порівняльний аналіз, систематизація та узагальнення, ретроспективный метод. У статті доведено, що румунська Трансильванія має історично обумовлені риси мовної й культурної специфіки та є одним з регіонів Європи, в якому активність угорської національної меншини привертає увагу Венеціанської комісії.  Результати аналізу свідчать, що Венеціанська комісія виконує роль юридичного інструменту врегулювання суперечностей, виникаючих на підставі неправомірного викладу законів, які дискримінують ті чи інші права, національні інтереси певних держав або етнічних груп.  Вирішення угорсько-румунської проблеми після ухвалення Закону Угорщини про угорців, які проживають у сусідніх країнах є показовим прикладом успішної та оперативної діяльності Венеціанської комісії, яка в результаті зможе мінімізувати ризик появи міждержавної та міжетнічної напруги в Європі. Аналіз, викладений у пропонованій статті, дозволить з’ясувати, які наслідки можуть мати, з одного боку, обмеження на різних етапах історії прав національних меншин, зокрема сфери використання їх мов, з іншого – варіанти подальшого динамічного розвитку народів і країн у разі прийняття розумних компромісів.