Гендерна політика Європейського Союзу в Україні: нові тенденції та сталі виклики

Анотація

Стаття є присвяченою визначенню нових тенденцій та сталих викликів гендерної політики ЄС в Україні, що стало особливо нагальним та неминучим в умовах пост-пандемічної глобальної кризи, спровокованої поширенням коронавірусу COVID-19. Предметом дослідження в статті виступають зовнішні та внутрішні кроки з боку влади щодо втілення гендерного рівноправ’я в усіх сферах буття українського народу, починаючи з 90-х років минулого століття і до сьогодні. Мета даної роботи полягає в аналізі основних етапів гендерної політики Європейського Союзу в Україні та визначенню основних шляхів її запровадження на економічному, правовому, соціальному та науково-освітньому рівнях. Завдання: провести аналогії та відокремити головні відмінності щодо імплементації різноманітних механізмів гендерної рівності в нашій державі та країнах-членах ЄС; здійснити детальний аналіз ключових гендерних віх та концептів, що є закладеними в Європейській політиці сусідства («ЄПС»); простежити динаміку та основні тенденції гендерних рейтингів України на підставі Глобального звіту про гендерний розрив та розглянути перспективи подолання будь-яких проявів гендерної нерівності в нашій державі. Загальнонаукові методи, що були використані в цій роботі: історичний – для чіткої хронологізації тих або інших явищ міжнародної арени, що у різноманітний спосіб впливали на розвиток гендерної політики в Україні; компаративний та контент-аналіз – для виокремлення основних тенденцій розвитку рівноправ’я між представниками обох статей та різних гендерів в країнах ЄС (взятих у даному випадку за зразок) та в нашій державі з урахуванням особливостей менталітету та так званого «психологічного» генотипу кожного з обраних народів. Отримано такі результати: гендерна політика ЄС в Україні є складовою соціальної політики нашої держави й саме тому і досі залишається у недостатній спосіб підтримуваною низкою провідних інститутів загальнонаціонального значення. Висновки: актуалізація проблематики гендерного рівноправ’я в нашій країні є наразі обумовленою двома головними чинниками – зростанням кількості самогубств серед представників чоловічої статі внаслідок психологічно-економічної кризи, зумовленої наслідками пандемії COVID-19 та значного «стрибка» щодо такого явища як домашнє насильство внаслідок поширення вже зазначеної інфекції; необхідним є введення загальнодержавних освітніх програм з поширення академічних знань щодо проблематики гендерного рівноправ’я з-посеред всіх кластерів українського суспільства, особливо для дітей, молоді та людей похилого віку, яких прийнято відносити до найбільш вразливих категорій населення в будь-якій країні.