Сучасна взаємодія людини та суспільства в умовах глобального розвитку: національні інтереси
Анотація
Умови розвитку сучасного світу створюють образ людини, існування якої неможливе без різноманітних взаємозв’язків із суспільством. Саме глобалізація диктує необхідність розгляду всезагальних закономірностей розвитку нового формату моделі людини у взаємодії із суспільством. У повсякденності, загострюється концепція самості найменшої частини Всесвіту – людини. Предметом дослідження є форми взаємодії людини та суспільства в умовах глобального розвитку в контексті національних інтересів. Мета роботи полягає в розкритті сутності сучасної взаємодії людини і суспільства в умовах глобального розвитку крізь призму національних інтересів. Завдання: дослідити особливості взаємодії людини і суспільства в умовах глобалізації крізь призму національних інтересів; з’ясувати причини трансформації національних інтересів в глобальні; проаналізувати конфлікт і співробітництво, як форми взаємодії людини та суспільства. Використовуються загальнонаукові методи: аналізу, синтезу, гіпотетичний метод. Отримано такі результати: заміна національного інтересу глобалізаційним є одним із актуальних глобалізаційних викликів сучасного суспільного розвитку, який не можливий без врахування глобального інтересу. Особистий інтерес має бути реалізованим як у суспільстві, так і на національному рівні. Зараз ми знаходимося в процесі формування нової свідомості, тому сучасна людина, на жаль, ще не здатна чітко визначити на свідомому чи підсвідомому рівні власні національні пріоритети. Висновки: Варто завжди враховувати контекст, у якому реалізовується силовий потенціал. Говорячи про національні інтереси, зазвичай мають на увазі загальнодержавне або суспільне благо, проте через різноманіття особистостей кожен вбачає своє на шляху добробуту та безпеки.
Завантаження
Посилання
Dahl, R. (1968). Power International Encyclopedia of the Social Science XII. New York: Free Press.
Geschiere, P., & Meyer, B. (1998). Globalization and Identity: Dialectics of Flows and Closures. Development and Change. The Hague. 4, Vol. 29, 601-615.
Hemelink, C. (1995). World Communication. Disempowerment & Self-Empowerment. London and New Jersey: Zed books
Laswell, H., & Kaplan, A. (1963). Power and Society. New Haven: Yale University Press.
Shkiljnyj dovidnyk: zbirka shkiljnykh pidruchnykiv. (n.d.) Vzajemodija ta vzajemorozuminnja v konteksti etyky ta kuljtury dilovogho spilkuvannja. Dovidnyk z psykhologhiji. Vzjato z http://school.home-task.com/viznachennya-vzayemodiї-vzayemodiya-ta-vzayemorozuminnya-v-konteksti-etiki-ta-kulturi-dilovogo-spilkuvannya/
Shynkaruk, V. I. (Red.). (2002). Vzajemodija. Filosofsjkyj encyklopedychnyj slovnyk. Kyjiv: Abrys.
Komleva, N. (2003). Geopoliticheskoe szhatie. MEiMO, 2, 66-75.
Kuchuradi, I. (2003). Spravedlivost – sotsialnaya i globalnaya. Voprosy filosofii, 9, 17-29.
Lisnichuk, O. (2001). Nacionaljni interesy Ukrajiny: poshuk koncepciji. Nova bezpeka, 1, 35.
Parunova, Yu. D. (2005). Kontseptsii sotsializatsii cheloveka KhKh veka. Kultura narodov Prichernomorya, 61, 121-123.
Smit, E. D. (1994). Nacionaljna identychnistj. K.: Osnovy.
Ghorodjanenko, V. Gh. (Red.). (2002). Sociologhija. K.: Vydavnychyj centr «Akademija».
Shalenko, V. N. (2003). Sotsiologiya. M.: Proekt.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License 4.0 International (CC BY 4.0), котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
