Формування системи соціального партнерства як механізму управління сучасними підприємствами: міжнародний досвід та особливості в України
Анотація
Більшість досліджень сфери соціальної взаємодії суб’єктів та об’єктів управління вітчизняними підприємствами присвячено опису її форм і механізмів, що функціонують у розвинених ринкових країнах, і зорієнтовано лише на їх некритичне відтворення у транзитивній економіці. Предметом дослідження у статті стало визначення відмітних особливостей становлення системи соціального партнерства на підприємствах сучасної України. Головна мета полягає у з’ясуванні потенціалу використання ними світового досвіду корпоративного менеджменту. Завдання: виокремлення особливостей поведінки різних груп суб’єктів управління підприємствами в постсоціалістичній економіці; розкриття залежностей між встановленими на приватизованих підприємствах моделями управління і соціального діалогу; опис об’єктивних обмежень і можливостей адаптації світового досвіду розбудови соціального партнерства і корпоративного управління до перехідної економіки. Фактологічну базу дослідження склали дані зовнішньої та внутрішньої звітності українських корпоративних підприємств та їх зведення Національною комісією з ЦПФР на різних етапах функціонування останніх, а методологічну – застосування системного, факторного та статистичного аналізу. Отримано такі результати: обґрунтовано необхідність першочергового урахування національно-зумовлених форм взаємодії господарських суб’єктів при формуванні інститутів управління підприємствами у посткомандному середовищі; розкрито алгоритм удосконалення різних елементів системи соціального партнерства та вироблено прогноз її впливу на оптимізацію процесу управління національними і міжнародними компаніями в економіці сучасної України.
Завантаження
Посилання
Baranovskiy, V. G. (2017). Sovremennye globalnye problemy. M.: Aspekt Press. Vzyato s http://www.bibliocomplectator.ru/book/?id=8895
Vengher, L. A. (2007). Evoljucija formaljnykh system korporatyvnogho upravlinnja: svitovyj dosvid ta upravlinsjka praktyka. Aktualjni problemy ekonomiky, 1, 26-33.
Gryadushchiy, B. A., Petrenko, S. Ya., & Chernova, V. A. (2013). Korporativnoe upravlenie v tranzitivnoy ekonomike. Donetsk: DonUGI.
Dedov, L. A., & Tonkikh A. S. (2006). Ob instrumentakh koordinatsii korporativnykh otnosheniy. Vestnik SPbGU, 4, 46-54.
Druzhinin, N. L. (2016). Vliyanie institutsionalnoy sredy na organizatsiyu korporativnogo upravleniya (na primere Yaponii). Vestnik SPbGU, 2, 121-132.
Aleks, Settlz. (2007). Korporativnaya sotsialnaya otvetstvennost: (Obzor dokladov II-y Mezhdunarodnoy konferentsii «Korporativnoe upravlenie i ustoychivoe razvitie biznesa: strategicheskie roli sovetov direktorov). Korporativnye finansy, 4, 94-96. Vzyato s http://www.ecsocman.edu.ru/cfjournal/msg/319148.html
Kudinova, M. M. (2000). K voprosu ob usovershenstvovanii natsionalnoy modeli korporativnogo upravleniya. Biznes-Inform, 8, 112-116.
Mirkin, Ya. (2000). Traditsionnye tsennosti naseleniya i fondovyy rynok. Rynok tsennykh bumag, 7, 33-36.
Gholikov, V. I. (Red.). (2013). Rozvytok korporatyzmu i korporatyvnykh vidnosyn v ekonomici Ukrajiny. K.: IEP.
Utkin, A. I. (2009). Budushchee glazami natsionalnogo soveta po razvedke SShA: globalnye tendentsii do 2025 g. Izmenivshiysya mir. M.: In-tut ekonomicheskoy strategii.
Filipchenko, A. S., & Budkin, V. S. (2012). Svitova ekonomika: pidruchnyk. K.: Lybidj.
Hofstede, G., Hofstede, J., & Minkov, M. (2010). Cultures and Organisations: Software of the Mind (3rd ed.). New York: McGraw-Hill.
Geert Hofstede. (n.d.). “What about Ukraine?” – Geert Hofstede Eye on Ukraine. Retrieved from https://geert-hofstede.com/ukraine.html
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License 4.0 International (CC BY 4.0), котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).