Сучасні напрямки розвитку природничої географії

  • В. М. Петлін Львівський національний університет імені Івана Франка
Ключові слова: природнича географія, якісно нові напрямки дослідження, якісно нові парадигмальні узагальнення

Анотація

Показані основні напрямки перспективних досліджень сучасної природничої географії. Виокремлені такі ключові позиції як: функціональна структура, функціональна організація, мета, синергетика і самоорганізація географічних систем. Їх взаємопов’язаність і взаємозалежність створюють базис для розгортання якісно нових досліджень, які характеризуються чітким переорієнтуванням застосованих методик з описових на цілеспрямовані функціонально-організаційні.


Завантаження

##plugins.generic.usageStats.noStats##

Біографія автора

В. М. Петлін, Львівський національний університет імені Івана Франка
доктор географічних наук, професор
Опубліковано
2014-01-17
Як цитувати
Петлін, В. М. (2014). Сучасні напрямки розвитку природничої географії. Людина та довкілля. Проблеми неоекології, (3-4), 53-58. вилучено із https://periodicals.karazin.ua/humanenviron/article/view/995
Номер
№ 3-4 (2013): Людина та довкілля. Проблеми неоекології
Розділ
Статті

Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:

  1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License 4.0 International (CC BY 4.0), котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
  2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
  1. Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).