Збереження навколишнього середовища на основі системи Mamar як місцевої мудрості Західного Тимору, Східного Нуса-Тенггара
Анотація
Мета. Проаналізувати практику збереження навколишнього середовища на основі системи Мамар як місцевої мудрості, як механізму збереження навколишнього середовища в Західному Тиморі, Східній Нуса-Тенгарі.
Результати. Система Mamar зберігається з 17 століття, оскільки вона застосована з механізмами та підходами до потреб місцевих громад для збереження природних ресурсів у довгостроковій та стійкій перспективі. Система застосовується шляхом обробітку землі під багаторічні насадження, продовольчі культури, кормові культури та розведення худоби. Охорона навколишнього середовища реалізується на основі місцевих принципів, таких як Буа, Нуні та Буну. Місцеві звичаєві правила встановлювали та контролювали охоронці на ім’я Матаф і Кетіут Поан, у яких особи, які порушили правила, отримають санкцію під назвою Тасане. Дотримуючись місцевої системи переконань, громада природно вважає, що їхні дії щодо розумного використання природних ресурсів є частиною підтримки сталого розвитку. Крім того, місцева громада також підтримує гармонійні стосунки з мешканцями певної лісової ділянки чи джерела через ритуальні обряди.
Висновки: Практично Мамар можна інтерпретувати як «штучний оазис, побудований місцевою громадою Амарасі в Західному Тиморі як стратегію адаптації до несприятливих умов навколишнього середовища. Система Mamar підтримувала соціально-економічне та культурне життя громади Amarasi через свої екологічні, економічні та соціальні змінні. Збереження на основі системи Mamar здійснюється та підтримується шляхом застосування місцевих цінностей, які є автентичними, простими та вимірними відповідно до ситуації та умов громади.
Завантаження
Посилання
James, R., Gibbs, B., Whitford, L., Leisher, C., Konia, R., & Butt, N. (2021). Conservation and Natural Resource Management: Where are All the Women? Oryx, 55(6), 860–867. https://doi.org/https://doi.org/10.1017/S0030605320001349
Ataupah, H. (2020). Ekologi dan Masyarakat, Kajian dan Refleksi Atoin Meto Di Timor Barat, NTT ((G. Neonba). CV Sejahtera Mandiri Teknik Indonesia.
Putra, L. M. (2021). Igya Ser Hanjop, Pengelolaan Ruang Ekologi Suku Arfak. ECONUSA Nature Culture Conservation. https://econusa.id/id/ecoblog/igya-ser-hanjop-pengelolaan-ruang-ekologi-suku-arfak/
Habiyaremye, A., & Korina, L. (2021). Indigenous Knowledge Systems in Ecological Pest Control and Post-Harvest Rice Conservation Techniques: Sustainability Lessons from Baduy Communities. Sustainability, 13(16). https://doi.org/https://doi.org/10.3390/su13169148
Purnamawati, I. G. A. (2021). Strengthening Local Institutional Identity Through Traditional Village Management. Target: Jurnal Manajemen Bisnis, 3(1).
Eghenter, C., Widodo, K., Bawan, Y., Jalung, S., & Salo, A. (2021). Tana’ ulen A Vital Conservation Tradition for the Recognition of Territories of Life.
Bansard, J., & Schroder, M. (2021). The Sustainable Use of Natural Resources: The Governance Challenge.
Pörtner, H. O., Scholes, R. J., Agard, J., Archer, E., Arneth, A., Bai, X., & Ngo, H. (2021). Scientific outcome of the IPBES-IPCC co-sponsored workshop on biodiversity and climate change. IPBES-IPCC co-sponsored workshop.
Godoi, M., & Pacheco, J. (2016). Sustentabilidade e Abordagem Sistemica: Reconsiderando o Triple Bottom Line. Conference: 12o Congresso Brasileiro de Sistemas, 1–29.
Bogdan, R., & Biklen, S. K. (2007). Qualitative Research for Education. Pearson A & B.
Bungin, B. (2020). Post-qualitative social research methods: kuantitatif-kualitatif-mix methods positivism-post-positivism-phenomenology-postmodern : filsafat, paradigma, teori, metode dan laporan (1st ed.). Kencana.
Maxwell, J. A. (2012). Qualitative Research Design: An Interactive Approach (3rd Editio). SAGE Publications, Inc.
Elmusharaf, D. K. (2012). 3) Qualitative Data Collection Techniques.
Kirk, S., & Hinton, D. (2019). “I’m not what I used to be”: A qualitative study exploring how young people experience being diagnosed with a chronic illness. Child Care Health Dev, 45(2), 216–226. https://doi.org/10.1111/cch.12638
Schwartz-Shea, P. (2012). Interpretive Research Design Concepts and Processes (1st ed.). Routledge.
Manafe, John, A. D., & Notohadiprawiro, P. D. I. T. (1990). Ekosistem “mamar” sebagai suatu bentuk wanatani tradisional di Kabupaten Kupang, Nusa Tenggara Timur. Universitas Gadjah Mada.
Dawson, N., Coolsaet, B., Sterling, E., Loveridge, R., D, N., Gross-Camp, Wongbusarakum, S., Sangha, K., Scheri, L., Phan, H. P., Zafra-Calvo, N., Lavey, W., Byalagaba, P., Idrobo, C. J., Chenet, A., Bennett, N., Mansourian, S., & Rosado-May, F. (2021). The role of Indigenous peoples and local communities in effective and equitable conservation. Ecology and Society, 26(3).
Baines, G. (1982). Traditional conservation practices and environmental management: the international scene. In In Traditional Conservation in Papua New Guinea: Implications for Today (pp. 45–57). Institute of Applied Social and Economic Research.
Pernetta, J. C., & Hill, L. (1984). Traditional Use and Conservation of Resources in the Pacific Basin. The South Pacific, 13(5/6), 359–364.
Shackeroff, J. M., & Campbell, L. (2007). Traditional Ecological Knowledge in Conservation Research: Problems and Prospects for their Constructive Engagement. Conservation and Society, 5(3), 343–360.
AS, E., Aliyudin, M., Laksana, M. W., Nurdin, F. S., Muslimah, S. R., & Azis, W. D. I. (2020). Sunda Wiwitan: The Belief System of Baduy Indigenous Community, Banten, Indonesia. Wawasan: Jurnal Ilmiah Agama Dan Sosial Budaya, 5(1), 77–95.
Авторське право (c) 2023 Lewoleba G. G., Widianarko B., Dewi Y. T. N.
Цю роботу ліцензовано за Міжнародня ліцензія Creative Commons Attribution 4.0.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License 4.0 International (CC BY 4.0), котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
