ГІС і просторові бази даних у ґрунтовому картографуванні

  • В. І. Курілов Харківський національний аграрний університет ім. В. В. Докучаєва
Ключові слова: ґрунт, план, просторова база даних, ГІС, електронний ґрунтовий журнал

Анотація

Системи управління просторовими базами даних суттєво підвищують ефективність і продукційність ГІС, працюючи як інтерфейсом СУБД, так і інструментом аналізу просторової інформації. Тому їх сумісне використання важливе й для ґрунтового картографування. На прикладі землекористування Липковатівського аграрного коледжу Нововодолазького району Харківської області відпрацьовано методику створення БД для забезпечення потреб ґрунтово-ерозійного обстеження території. Запропоновано підхід до автоматизації процесу польового опису ґрунтових розрізів та ґрунтових профілів.

Завантаження

##plugins.generic.usageStats.noStats##
Як цитувати
Курілов, В. І. (1). ГІС і просторові бази даних у ґрунтовому картографуванні. Людина та довкілля. Проблеми неоекології, (3-4(22), 63-67. вилучено із https://periodicals.karazin.ua/humanenviron/article/view/1144
Номер
№ 3-4(22) (2014): Людина та довкілля. Проблеми неоекології
Розділ
Сучасні географічні та екологічні дослідження компонентів довкілля

Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:

  1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License 4.0 International (CC BY 4.0), котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
  2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
  1. Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).