Російська еміграція у Польщі в роки Другої світової війни (1939 – 1945 рр.)
Анотація
У статті досліджено положення російських емігрантів на території Польщі в роки Другої світової війни та визначено фактори впливу на його зміни. Після поразки Польщі у вересні 1939 р. згідно з укладеним у серпні 1939 року радянсько-німецьким пактом про ненапад на територію Західної Білорусі та Західної України 17 вересня 1939 року вступили частини Червоної Армії. Тут вони вперше познайомилися з емігрантами. На зайняті території відразу прибули спеціальні групи Наркомату внутрішніх справ (НКВС), які мали завдання зачистити їх від ворожих елементів. Арешту підлягали члени правління всіх без винятку російських емігрантських організацій: культурно-просвітницьких, професійних, студентських, філантропічних та інших. Всі вони потім зникли безвісти в сталінських таборах. На території Центральної Польщі німецькі окупанти створили генерал-губернаторство, що знаходилося під їх повним контролем. Генерал-губернатором окупованої зони у жовтні 1939 р. А. Гітлер призначив Г. Франка. Останній вважав, що Польща повинна стати німецькою колонією, а поляки рабами Великої Німецької імперії. У 1939 р. російське населення Речі Посполитої складалось із польських громадян і емігрантів, їх інтереси захищав створений у 1940 р. Російський Комітет, а очолив його С. Л. Войцеховський. Комітет став визнаним окупаційною владою представництвом російської частини населення генерал-губернаторства. Він видавав документи для проживання в країні і виїзду з неї, а також надавав нужденним матеріальну допомогу. Після нападу Німеччини на СРСР голова Російського Комітету С. Л. Войцеховський вважав, що повалення влади більшовиків можливе лише з німецькою допомогою. Однак, А. Гітлер і провідник німецької східної політики А. Розенберг виступали за розчленування Російської держави і перетворення її в німецький життєвий простір. Такий сценарій не влаштовував основну масу російських емігрантів. Така непроста, а часто і трагічна доля російської еміграції в Польщі в роки Другої світової війни.
Завантаження
Посилання
Возрождение. Париж. 1939, 22.12.
Война Германии против Советского Союза 1941–1945. Документальная экспозиция г. Берлина. – Берлин, 1992. – 287 с.
Войцеховский С. Л. Эпизоды. Канада, 1978. – 62 с.
Государственный архив Российской федерации (ГАРФ)
За свободу. Варшава. 1925, 08. 03.
Зашкільняк Л., Крикун М. Історія Польщі. – Львів, 2002. – 752 с.
Исмагулова Т. Д. Русская эмиграция в Польше / В. Бранд – поэт и воин «русской Варшавы» / Зарубежная Россия. 1971–1939. Сб. ст. – СПб., 2003. – С. 345–352.
Миссия русской эмиграции. Кн. 1. – Ставрополь, 1992. – 373 с.
Окороков А. В. Русская эмиграция. Политические, военно-политические и воинские организации. 1920–1990. – М., 2003. – 330 с.
Последние новости. Париж. 1939, 31. 10.
Худобородов А. Л. Вдали от России: российские казаки в эмиграции. – Челябинск, 1997. – 112 с.
Фест И. К. Гитлер. Биография. В 3 т. Т. 3. – Пермь, 1993. – 491 с.
Ширер У. Взлет и падение ІІІ рейха. В 2 т. Т. 2. – М., 1991. – 528 с.
Энциклопедия ІІІ рейха / Сост. Воропаев С., Егазаров А. – М., 2000. – 592 с.
Цурганов Ю. С. Неудавшийся реванш. Белая эмиграция во Второй мировой войне. – М., 2001. – 313 с.
Шкаренков Л. К. Агония белой эмиграции. – М., 1987. – 236 с.
Russkie emigranty v radach polskogo Soprotiwlenia Armii Krajowoj v 1939– 1945 gg Russian emigrants and Polish Resistance Mowement Armies Krajowa Narodowe Sily Z. Режим доступа: https: // www. researchgate. net / publication / 306602 772. Доступ: 11.04.2017 г.
Авторське право (c) 2019 Йолкін А. І.
Цю роботу ліцензовано за Міжнародня ліцензія Creative Commons Attribution 4.0.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
