Политическое наследие С. Стамболова как составляющая болгарского авторитаризма в 1894–1918 гг.
Анотація
В статті автор охарактеризував елементи політичної спадщини С. Стамболова у процесах реалізації державної влади в Болгарії після смерті політика. Серед них: зміцнення інституту монархії, широке впровадження різних способів забезпечення перемоги проурядових партій на виборах та формування характерної партійної системи. Дослідник приходить до висновку, що правління С. Стамболова визначило становлення авторитарного режиму Фердинанда.
Завантаження
Посилання
Blondel J. Comparing Political Systems / J. Blondel. – New York : Praeger Publishers, Inc., 1972. – 260 p.
Crampton R. The ministry of war and the foundations of Ferdinand’s personal rule / R. Crampton // Доклади : Българската държава през вековете. – София, 1982. – Т. 1. – С. 491-501.
Perry D. Stefan Stambolov and the Emergence of Modern Bulgaria, 1870–1895 / D. Perry. – Durham : Duke University Press, 1993. – 279 p.
Stokes G. The Social Origins of Eastern European Politics / G. Stokes // The Origins of Backwardness in Eastern Europe : Economics and Politics from the Middle Ages until the Early Twentieth Century. – Berkeley :University of California Press, 1989. – Pp. 210-251.
Български исторически архив при Национална библиотека «Св. Св. Кирил и Методий». – Ф. 395 «Петко Каравелов». – Оп. 1. – А. е. 77. Миколенко Д. В. Политическое наследие С. Стамболова... 177
Дубовик О. А. Стефан Стамболов и болгарская церковь / О. А. Дубовик // Историки-слависты МГУ : Славянский мир: в поисках идентичности. – Москва, 2011. – Кн. 8. – С. 314–332.
Йоцов Я. Класи и партии у нас до 1923 година / Я. Йоцов // Исторически преглед. – 1947. – № 2. – С. 177 193.
Косик В. И. Размышления о судьбах Болгарии, Стефана Стамболова, государственности / В. И. Косик // Человек на Балканах. Государство и его институты: гримасы политической модернизации (последняя четверть ХIХ – начало ХХ вв.). – Санкт-Петербург : Алетейя, 2006. – С. 117–124.
Крамптън Р. Кратка история на България / Р. Крамптън. – София : Фондация «Отворено общество», 1994. – 368 c.
Лямцева Л. В. Монархический институт в политической системе Болгарии в конце ХІХ – начале ХХ в. / Л. В. Лямцева // Проблемы социально-политической истории зарубежных стран. – Сыктывкар, 1996. – С. 57–64.
МиколенкоД.В. Диференціація ліберальних і консервативних партій Болгарії на межі ХІХ–ХХ століть: спроба кластерного аналізу / Д. В. Миколенко // Дриновський збірник : Дриновски сборник. – Харків-Софія : Академічне вид-во «Проф. Марин Дринов», 2008. – Т. 2. – С. 179–187.
Миколенко Д. В. Політична опозиція в Болгарії за часів премєрстава Стефана Стамболова (1887–1894) / Д. В. Миколенко // Дриновський збірник : Дриновски сборник. – Харків-Софія : Академічне вид-во «Проф. Марин Дринов», 2011. – Т. 4. – С. 187–197.
Миколенко Д. В. Правоцентристські партії у системі влади Князівства Болгарії (кінець ХІХ – початок ХХ ст.) / Д. В. Миколенко. – Харків : ХНУ імені В. Н. Каразіна, 2008. – 148 с.
Миколенко Д. В. Про доцільність застосування термінів «русофіли» та «русофоби» при характеристиці зовнішньополітичної орієнтації правоцентристських партій Болгарії кінця ХІХ – початку ХХ ст. / Д. В. Миколенко // Вісник Харківського національного університету. – Харків, 2007. – № 762. – С. 165–175.
Миколенко Д. В. Специфіка ліберальних та консервативних партій Болгарії на зламі ХІХ і ХХ століть / Д. В. Миколенко // Вісник Харківського національного університету. – Харків, 2006. – № 761. – С. 138–147.
Николова В. За ролята на монарха в политическия живот на България в края на ХІХ в. / В. Николова // Исторически преглед. – 1983. – № 6. – С. 53-64.
Здравков И. Обвинителна реч на тема историята на Йордан Стефанов и Саафет. «Русенскатa кървава сватба» /1911–1912 г./ [Електронен ресурс] / И. Здравков. – Ексисс режим : http://bgconv.com/docs/ index-204334.html
Палангурски М. Избирателната система в България (1879–1911 г.) / М. Палангурски. – Велико Търново : Университетско изд-во «Св. Св. Кирил и Методий», 2007. – 271 с.
Палангурски М. Избори по стамболовистки (1887–1894 г.) / М. Палангурски. – Велико Търново : Университетско изд-во «Св. Св. Кирил и Методий», 2008. – 280 с.
Палангурски М. Либералната (радославистка) партия в системата на българската парламентарна демокрация (ноември 1900 – юни 1904) / М. Палангурски. – Велико Търново : Слово, 1995. – 208 c.
Пантев А. Противоречивото наследство на Стефан Стамболов / А. Пантев // Векове. – 1981. – № 5. – С. 69-77.
Попов Ж. Народнолибералната (стамболовистката) партия в България :1903–1920 / Ж. Попов. – София, 1986. – 203 c.
Попов Р. Монархическият институт, буржоазните партии и проблемата за конституционното управление в България в началото на ХХ век / Р. Попов // Първи международен конгрес по българистика. – София, 1982. – Т. 1. – C. 464-475.
Програми, програмни документи и устави на буржоазните партии в България (1879–1918) / Съст. : В. Николова и Д. Саздов. – София : Наука и изкуство, 1992. – 524 c.
Тодоров А. Избирателни закони и избирателна активност (примерът на България, 1879–1946) / А. Тодоров // Историкът: гражданин и учен. Сборник в чест на академик Илчо Димитров, София : Университетско изд-во «Св. Климент Охридски», 2001. – С. 27-49.
Авторське право (c) 2017 Миколенко Д. В.
Цю роботу ліцензовано за Міжнародня ліцензія Creative Commons Attribution 4.0.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
