Стратиграфія юрської системи району села Кам’янка. Частина 2. Черкаська світа

Анотація

Стаття присвячена дослідженню черкаської світи юрської системи Північно-Західної окраїни Донецької складчастої споруди. Встановлений її речовинний склад та особливості його зміни в межах околиць с. Кам’янка, що на південній Ізюмщині. Наукові дослідження спирались на аналіз літературного матеріалу, результати картувальних робіт, а також власні польові, лабораторні та аналітичні дослідження. Проведено хімічний та рентгеноструктурний аналізи глин, мінералогічний аналіз пісків. Проведено мікропалеонтологічний, палінологічний аналізи та узагальнені дані про поширення викопних решток, в тому числі, вперше досліджені діноцисти. Черкаська світа, в межах дослідженої території, чітко поділяється на дві частини: нижню, складену глинами та верхню – пісковиками. У разі розмиву верхньої частини може бути присутній вапняк з Witchellia. Глини гідрослюдисті, в нижній частині з домішками монтморилоніту, алевритові, переважно тонкоперешаровані з тонкозернистими пісковиками, глинистими сидеритами. Колір глин світло-сірий, вохристий, блакитно-сірий. Для глин характерна наявність слідів повзання мулоїдів, тріщин усихання, брижей. Палеонтологічних решток, окрім органостінкових, не виявлено. Пісковики зазвичай крупно- та грубозернисті глинисті або залізисті, з численними залишками викопної фауни. За знахідками макрофауни у пісковиках можна виділити датовані рівні Witchellia rossica та Stephanoceras humphriesianum, які відповідають двом верхнім зонам МСШ нижнього байосу. За появою диноцист Pareodinia sp. та невеликий відсотковий вміст пилку хейролепідієвих вперше датовані глини нижньої частини черкаської світи. Початок байоського віку відповідає початку середньо-піздньоюрської (байос – кимеридж) трансгресії. В піздньочеркаський час надходження уламкового матеріалу значно збільшується, але збільшується і глибина басейну, солоність стає нормальною, з’являється нормальна морська фауна. Місцями, на схилах палеопіднять, накопичення теригенної складової не відбувається, що приводить до перерви або утворення відкладів фації подібної до Ammonitico rosso – вапняків з Witchellia. Можна запропонувати наступні типові розрізи: для нижньої пачки – відслонення в верхів’ях ярів правого схилу Топальської балки; для верхньої пачки – правий схіл яру в Підлужному (район міста Ізюм), вапняк з Witchellia – правий схил Сухокам’янської балки при дорозі Суха Кам’янка – Яремівка.