https://periodicals.karazin.ua/geoeco/issue/feed Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна, cерія «Геологія. Географія. Екологія» 2021-07-29T18:26:45+00:00 Костянтин Аркадійович Нємець geoeco-series@karazin.ua Open Journal Systems <p>Фахове видання&nbsp;<em><strong>категорії А</strong></em>&nbsp;за спеціальностями&nbsp;<em><strong>103</strong></em>&nbsp;(<em>Науки про Землю</em>) та&nbsp;<em><strong>106</strong></em>&nbsp;(<em>Географія</em>) (наказ МОН України № 1643 від 28.12.2019 р.).</p> <p>Входить до наступних міжнародних баз даних:&nbsp;<em>WorldCat</em>,&nbsp;<em>BASE</em>&nbsp;(Bielefeld Academic Search Engine),&nbsp;<em>ResearchBible</em>,&nbsp;<em>TIB/UB</em>&nbsp;(German National Library of Science and Technology, University Library Hannover),&nbsp;<em>SBB&nbsp;</em>(Staatsbibliothek zu Berlin),&nbsp;<em>Ulrich's Periodicals Directory</em>,&nbsp;<em>EBSCO</em>,&nbsp;<em>Index Copernicus</em>,&nbsp;<em><strong>Web of Science</strong></em>&nbsp;(Emerging Sources Citation Index (ESCI)).&nbsp;</p> <p>У Віснику розглядаються питання взаємодії суспільства і природи, раціонального використання та охорони природного середовища. Відображено результати досліджень у галузі геології, геохімії, гідрогеології, географії, екології та соціально-економічної географії.</p> <p>Для науковців, фахівців і викладачів вищих закладів освіти.</p> https://periodicals.karazin.ua/geoeco/article/view/17592 Водень як індикатор геодинамічних процесів вугленосних товщ 2021-07-29T18:26:45+00:00 Igor Bagriy bagrid@ukr.net Viktor Alokhin viktor.alokhin@donntu.edu.ua Iryna Vasylyeva vasilieva1982@ukr.net Serhiy Aksyom sergy.axem@gmail.com Sviatoslav Kuzmenko kuzma.geoua@gmail.com <p>Проблема розробки та впровадження пошукової технології, яка забезпечить захист гірничих виробок та унеможливить катастрофи при розробці вугільних родовищ особливо актуальна зараз, коли питання природоохоронних засобів та підвищення безпеки праці на вугільних шахтах стоїть дуже гостро. Нова розробка безпечної пошукової технології вугільних родовищ, що запропонована авторами, дозволить завчасно відслідковувати, виділяти місця можливих проявів газодинамічних явищ та приймати оперативні рішення для їх усунення. Авторами проведено аналіз сучасного стану вуглевидобутку в України і в світі в цілому; обґрунтовано доцільність використання безпечної пошукової технології в зонах розвитку шахтних полів для виділення перспективних ділянок концентрацій водню в місцях вуглевидобутку, що слугують прямими детонаторами газодинамічних явищ, а також доведено доцільність випереджальних заходів, що унеможливить появу газодинамічних явищ. Вперше в світовій практиці було запропоновано новітні підходи щодо зміни парадигми безпеки видобутку вугілля, які попередять непрогнозовані ГДЯ та пов’язані з ними матеріальні та людські втрати. Технологія базується на застосуванні пошукових газогеохімічних методів для картування місць накопичення газово-водневих скупчень та їх ділянок і разом з комплексом геолого-геофізичних методів дозволяє виділяти площі можливих аварійних процесів в зонах розвитку шахтних полів. На великому масиві проведених польових робіт, площової та профільної зйомок доведена доцільність застосування пошукової технології для обґрунтування використання закладання випереджальних дегазаційних свердловин для запобігання некерованих вибухонебезпечних процесів і технічних катастроф. Запропонована технологія була апробована на чисельних видобувних об’єктах в процесі пошуково-екологічних досліджень в зонах розвитку діючих та відпрацьованих шахтних полів.</p> 2021-06-01T00:00:00+00:00 Авторське право (c) 2021 https://periodicals.karazin.ua/geoeco/article/view/17593 Небезпечні явища у зсувній зоні української ділянки Азовського моря 2021-07-29T17:20:33+00:00 Nikolai Berlinsky nberlinsky@ukr.net Maksym Sahaidak sahaidak-ma@ukr.net <p>Довготривалі спостереження за зсувними процесами в Україні свідчать про стабільні зсувні процеси на узбережжі Чорного і Азовського морів з активізацією в осінньо-весняний період. Активізація зсувів відбувається під впливом техногенних та природних факторів, з яких найбільш суттєвим є абразія берегів. Суть роботи полягає в оцінці факторів, відповідальних за &nbsp;зміни прибережної зони Азовського моря в сучасний період, таким чином, мета роботи - визначення причин формування динамічно нестабільних ділянок берегів і можливості захисту берегів, предмет - зсувні процеси, як результат абразії берегів, об'єкт - мінливість природних і антропогенних умов українського узбережжя Азовського моря. У береговій зоні Азовського моря в цілому виявлено циклічність різного ступеня швидкості абразії від 1 до 4 м·год<sup>-1</sup> (у виняткових випадках до 15м в рік). Високі швидкості руйнування берегів зафіксовані в періоди 2004-2005 та 2013-2014 рр., що пов'язано зі збільшенням повторюваності нагінних вітрів і хвилювань, катастрофічних підйомів рівня на південній ділянці моря і падінь рівня – на північному. Сильні згони та нагони не тільки порушують нормальну роботу цілого ряду промислових і виробничих об'єктів, а й іноді набувають характеру стихійних лих. При значних підйомах рівня можливе затоплення портів, зокрема причалів, руйнування гідротехнічних споруд, складських приміщень, житлових будівель. У східних районах азовського узбережжя України відзначається дефіцит наносів і відзначена висока ступінь мінливість абразійній форми прибережно-морського рельєфу, а в західних і північно-західних формується надлишок наносів. З 2007 року по теперішній час середньорічні величини перевищення рівня Азовського моря над затокою Сиваш збільшилися до 10-13 см.</p> 2021-06-01T00:00:00+00:00 Авторське право (c) 2021 https://periodicals.karazin.ua/geoeco/article/view/17594 Геофізична модель нафтогазоносності зон розущільнення фундаменту Дніпровсько-Донецкої западини 2021-07-29T17:24:14+00:00 Олександр Василенко vasilenko.alexandr@ndigas.com.ua <p>Розвиток концепції глобальної дегазації Землі може привести до кардинальному перегляду усталених думок щодо прогнозування та пошуку нафтогазових родовищ у фундаменті. Попередній аналіз наявної геолого-геофізичної інформації дозволяє виявити зв'язок між наявністю певних геолого-тектонічних, морфологічних та інших ознак глобальної дегазації зі ступенем ймовірності заповнення цих родовищ вуглеводнями. З огляду на те, що заповнення відбувається по зонах тектонічної активізації, акумуляторами (пастками) вуглеводнів можуть бути зони розущільнення фундаменту. На відміну від класичної картини наявності колектору вуглеводнів у склепіннях антикліналей осадового чохла, зона розущільнення може знаходиться в будь-якій частині структурного блоку фундаменту і, практично, не залежить від речовинного складу. Тому, першим етапом виділення зон розущільнення є проведення гравіметричних і магнітних зйомок із застосуванням різних методик інтерпретації математичної моделі картини хвильового поля з метою визначення джерел його аномалій. Показано, що структура фундаменту в хвильовому полі фіксується на всіх картах залишкових аномалій, а зона розущільнення - тільки на одній. У цьому випадку вона збігається з зоною трансформації осереднення у вигляді мінімуму повного нормованого градієнту, облямованого з обох боків максимумами, що і вказує на можливу наявність колектору вуглеводнів. Результатом цих досліджень є сейсмічний рисунок хвильового поля декомпресійних зони фундаменту. Проаналізовано та узагальнено методики щодо виявлення зон розущільнення та складено геофізичну модель хвильових полів реальних родовищ вуглеводнів в фундаменті, як структур-полігонів. На основі отриманих результатів в якості об'єкта досліджень зон розущільнення проаналізовано Розсошенську антиклінальну структура північного борту ДДЗ.</p> 2021-06-01T00:00:00+00:00 Авторське право (c) 2021 https://periodicals.karazin.ua/geoeco/article/view/17595 До питання про геологічні передумови формування гідродинамічних пасток у Дніпровсько-Донецькій западині 2021-07-29T17:27:26+00:00 Іларіон Височанський visochansky_il@ukr.net Геннадій Святенко henryfirst@ukr.net Володимир Абєлєнцев abelentsev.vladimir@ndigas.com.ua Євгеній Волосник volosnyk.evgeniy@ndigas.com.ua Андрій Некрасов nekrasov.andrey@ndigas.com.ua Марія Купчинська kupchinskaya.maria@ndigas.com.ua Артем Захаров zakharov.artem@ndigas.com.ua Юлія Спічакова spichakova@ukr.net <p>У Дніпровсько-Донецькій западині (ДДЗ) результатами геофізичних, бурових і науково-дослідних робіт умови формування і закономірності поширення несклепінних пасток (літологічних, стратиграфічних, диз’юнктивно екранованих і комбінованих) тією чи іншою мірою вирішені, тоді як основні засадничі положення щодо пошуків гідродинамічних пасток (ГП) ще в необхідному обсязі не були предметом вивчення. Результати раніше виконаних робіт, базуючись на принципах аналогії з регіонами, де продуктивні ГП широко відомі дозволили окремим авторам (В. О. Краюшкін, 1972) віднести ДДЗ до числа високоперспективних регіонів для пошуків родовищ ВВ у пастках цього типу. Сприятливі геологічні умови і наявність вуглеводневих скупчень на схилах Сорочинської і Руденківської монокліналей послужили підставою іншому автору (О.О. Плотніков,2001) для аналогічного висновку. Основною задачею даної роботи передбачалось вивчення геологічних передумов, як базиса формування ГП у відповідності з геофлюїдодинамічною концепцією локалізації скупчень газу в пластах моноклінального чи близького до нього залягання. У межах дослідженого регіону до числа першочергових перспективних для вивчення територій віднесено північний борт западини, де прогнозуються елізійний переточний режим водообміну і вперше намічений режим стикування в палеозойському комплексі, а також інфільтраційний режим водообміну в мезозойському комплексі, як базові умови для формування пасток цього типу. Другим першочерговим об’єктом, для цілеспрямованого вивчення визначена територія Кальміус-Торецької улоговини Красноармійської монокліналі, де прогнозується фільтраційний режим водообміну в середньокам’яновугільних відкладах. Вперше палеорічкові системи розглядаються як потенційно перспективні об’єкти для виникнення умов формування ГП у алювіальних відкладах нижнього карбону, а прогнозні траси палеорусел поєднуються з прогинами поверхні кристалічного фундаменту.</p> <p>З метою визначення першочергових зон, перспективних для пошуків ГП, рекомендується здійснення комплексу досліджень, спрямованих для підтвердження реальності формування намічених теоретичних моделей, а також встановлення контурів алювіальних річкових систем та виділення сприятливих для пошуків ГП ділянок, шляхом побудови карт перетину ізогіпс покрівлі перспективних горизонтів з гідроізоп’єзами для встановлення гідродинамічних мінімумів.</p> 2021-06-01T00:00:00+00:00 Авторське право (c) 2021 https://periodicals.karazin.ua/geoeco/article/view/17596 Естетично-привабливі місцевості Харківщини як об’єкти геотуризму 2021-07-29T17:30:15+00:00 Володимир Космачов kosmachov@karazin.ua Марія Космачова kosmachovamv@gmail.com <p>Розглянуто чудові за красою місцевості, які містять важливі геологічні пам’ятки природи. Відвідування таких місцевостей дає естетичну наснагу і створює добрий настрій, що сприяє спостереженням у природі. Обґрунтовано доцільність їх використання в якості об’єктів геотуризму – комплексного краєзнавчого заходу з акцентом на геологічних особливостях території мандрів. Найкращими для цього на Харківщині є такі місцевості: гора Кремінець, Протопівська балка, пониззя р. Греківка на Ізюмщині; урочище Кручі, Городищенська і Козача гори на Зміївщині; екзотична крейдова скеля у колишнього хутора Байдаки поблизу с. Протопопівка Балаклійського району; крейдові гори у долинах річок Оскіл і Вовча у Дворічанському і Вовчанському районах; урочище Крутий Лог у с. Руські Тишки Харківського району. Докладно розглянуті геотуристичні об’єкти Ізюмщини – широко відомі пам’ятки природи, що увійшли до складу геологічної спадщини України. Вони дозволяють ознайомитися з важливими у науковому і пізнавальному відношенні вартими уваги об’єктами, з проявами сучасних геологічних процесів, а також з меморіальними об’єктами з історії освоєння надр і наукових досліджень. Зокрема, це керівні скам’янілості, рештки тварин і рослин як свідоцтва розвитку органічного світу, носії палеогеографічної інформації, колекційний матеріал. Найбільші скупчення фауністичних залишків встановлені у карбонатній товщі юри (келовей-нижній кимеридж), відбитків рослин - в ретському ярусі. Важливими стратиграфічними компонентами ізюмських об’єктів геотуризму являються стратотипи світ, які є валідними для Дніпровсько-Донецької западини (ДДЗ), а саме протопівської (карнійський і норійський яруси), ізюмської (келовей, оксфорд і нижній кимеридж), донецької (верхній кимеридж і титон), кремінецької (нижній сеноман) і приізюмської світи (верхня частина верхнього сеноману). Варті уваги об’єкти, що розглядаються, достатньо повно характеризують мезозой східної частини ДДЗ.</p> 2021-06-01T00:00:00+00:00 Авторське право (c) 2021 https://periodicals.karazin.ua/geoeco/article/view/17597 Моделювання трансформації керогену І та ІІІ типів методом максимізації ентропії 2021-07-29T17:32:12+00:00 Олександр Любчак lubchak1973@ukr.net Мирослав Павлюк pavlyuk.myroslav@gmail.com Юрій Хоха khoha_yury@ukr.net Мирослава Яковенко myroslavakoshil@ukr.net <p>У статті за допомогою засобів термодинамічного моделювання, заснованих на формалізмі Джейнса, встановлені тренди трансформації геохімічної системи, яка складається з керогену І-А та ІІІ-А типу та індивідуальних компонентів. Наведені характеристики керогену І та ІІІ типів та подано відомості щодо їхнього поширення в межах основних нафтогазоносних регіонів України. Проведена оцінка основних реакцій конденсації, що супроводжують перетворення речовини, яка подолала біодеградаційний бар’єр та показана їхня надзвичайна складність та, як наслідок, неможливість достовірного розрахунку кінетичних параметрів. Показані результати розрахунку загальної ентропії та енергії Гіббса всієї системи. Аналіз змін загальної ентропії системи з глибиною засвідчив, що консолідуючий вплив тиску є вагомим фактором, що впливає на склад геохімічної системи у діапазоні глибин 6-13 км. Складний характер залежності загальної ентропії системи від глибини демонструє наявність особливих зон трансформації для глибин 6 та 12 км. Аналіз динаміки зміни енергії Гіббса за глибиною свідчить про наявність ділянки, яка відповідає дефініції «нафтового вікна», в межах глибин 4-7 км, ця зона зміщується залежно від теплового потоку. В роботі введено коефіцієнт, який віддзеркалює різноманіття ізомерних форм алканів. Аналіз його залежності від глибини свідчить про різнонаправленість процесів ізомеризації для геополімеру та індивідуальних компонентів геохімічної системи. Також, у роботі введена константа рівноваги дегідратації, яка віддзеркалює складний процес дегідратації керогену із зануренням із одночасним процесом метилювання ароматичної складової літобази. Обчислення газогенеративного потенціалу засвідчило, що найбільш продуктивним є кероген І типу, найменше – ІІІ типу, що підтверджується експериментальними даними. Проведено обчислення константи рівноваги реакції Кольбе-Шмітта. Її аналіз засвідчив, що незалежно від теплового потоку, із зростанням глибини темпи декарбоксилізації керогену зменшуються внаслідок зсуву рівноваги вліво, а сам внесок цієї реакції у перетворення керогену є незначним.</p> 2021-06-01T00:00:00+00:00 Авторське право (c) 2021 https://periodicals.karazin.ua/geoeco/article/view/17598 Особливості розподілу головних рудних компонентів Кошкарчайского мідно-порфірового родовища (Малий Кавказ, Азербайджан). 2021-07-29T17:35:28+00:00 Mamoy Mansurov mmansurov@bsu.edu.az <p>У статті вивчалися особливості розподілу головних рудних компонентів. При проведенні роботи по визначенню хімічних елементів, аналітичні дані оброблені методами математичної статистики. За вибіркою елементів були обчислені кореляційна матриця, факторні навантаження, власні значення і ваги факторів. Встановлено, що значення фактора Ф1 корелюють з кількістю халькопіриту, борніту і піриту, що дає підставу пов'язати геохімічну асоціацію Сu (Mo, Pb, Sb) c найбільш ранньою халькопірит-борніт-піритовою мінералізацією порфірового етапу формування рудоносної структури. Значення фактора Ф2, що відповідають асоціації Mo (Cu, Pb, Co), статистично пов'язані з утриманням халькопіриту і молібденіту, що утворюють основний мінеральний парагенезис мідь-молібден-порфірового зруденіння. За результатами факторного аналізу даних свердловин виявлені геохімічні асоціації, що дозволяють локалізувати області розвитку мінералізації різних стадій формування порфірово-епітермальної системи. Для з'ясування повної статистичної характеристики геохімії рудних компонентів родовища будували точкові діаграми залежності. З аналізів діаграм точкової залежності між вмістами рудних елементів можна прийти до висновку, що переважна більшість вивчених хімічних елементів пов'язана позитивним кореляційний зв'язком. Виявлено, що кореляція між елементами мідно-порфірового зруденіння характеризується широким діапазоном елементних домішок. Сюди входять як халькофільні (As, Sb, Cu, Bi, Cd, Ga, İn, Ge, Au, Ag, Te), так і сідерофільні (Co, Ni, Mo, Fe, Cr) елементи. Наведені дані дозволяють говорити про різні умови міграції та концентрації молібдену і міді в головних рудоутворюючих процесах.</p> 2021-06-01T00:00:00+00:00 Авторське право (c) 2021 https://periodicals.karazin.ua/geoeco/article/view/17599 Виконання спеціальних інженерно-геологічних досліджень на територіях промислово-міських агломерацій 2021-07-29T17:38:45+00:00 Віктор Соколов v.sokollov@gmail.com Ігор Удалов igorudalov8@gmail.com Аліна Кононенко kononenko_alina01@ukr.net <p>У статті описані можливості використання спеціальних геофізичних досліджень при вивченні небезпечних геологічних процесів і для визначення фізико-механічних властивостей ґрунтів під фундаментами будівель в умовах щільної міської забудови промислово-міських агломерацій. В якості прикладу виконання таких геофізичних досліджень розглянуті інженерно-геологічні вишукування на ділянці аварійного цеху № 22 ПО «Краситель» в м. Рубіжне Луганської області та на ділянці реконструкції гуртожитку по вул. Студентській, 4 в м. Харкові. Для дослідження ґрунтів під фундаментами будівель використана установка горизонтального зондування і каротажу (УГЗК-1).</p> <p>Для з'ясування причини аварійної деформації споруди аварійного цеху № 22 ПО «Краситель» виконано дослідження ґрунтів методом радіоактивного каротажу. Отримані результати представлені у вигляді схеми ізощільностей ґрунтів фундаменту. Виявлено та оконтурено зону розущільнення ґрунтів фундаменту. Ґрунтуючись на цих результатах, виконано завірочне буріння, проходка шурфів, випробування і лабораторні дослідження ґрунтів, польові дослідні роботи. На підставі отриманих матеріалів зроблено висновок, що основною причиною обвалу частини будівлі є додаткова просадка фундаментів в результаті механічного виносу ґрунтів в зруйнований каналізаційний колектор, розташований нижче підошви фундаментів. На ділянці реконструкції гуртожитку по вул. Студентській, 4 в м. Харкові здійснено визначення щільності ґрунтів під фундаментами існуючої будівлі методом гамма-гамма каротажу. Встановлено, що під фундаментами в зоні розвитку напружень фіксується збільшення щільності цих ґрунтів. За межами напруженої зони (між фундаментами) щільність ґрунтів істотно знижується і відповідає фоновим значенням.</p> <p>Таким чином, проведені інженерно-геологічні дослідження підтвердили правомочність використання геофізичних методів в практиці вишукувальних робіт нарівні з традиційно використовуваним обладнанням.</p> 2021-06-01T00:00:00+00:00 Авторське право (c) 2021 https://periodicals.karazin.ua/geoeco/article/view/17600 Геологічні критерії та методи підвищення конденсатовилучення на пізній стадії розробки газоконденсатних родовищ 2021-07-29T17:41:32+00:00 Ілля Фик ifyk@karazin.ua Олена Варавіна evaravina73@gmail.com Олена Хріпко elena.hripko@gmail.com <p>Робота спрямована на дослідження перспектив підвищення конденсатовилучення із газоконденсатних родовищ України з високим вмістом конденсату, які знаходяться на пізній стадії експлуатації. Розглядаються критерії та технології збільшення видобутку конденсату як на початкових стадіях розробки, так і на пізніх стадіях. Розглянуто методи підтримання пластового тиску на початкових стадіях розробки газоконденсатних родовищ, особливо – ряд нових модифікацій сайклінґ-процесу, які дозволяють суттєво підвищити вилучення конденсату, показано графічне зображення наведених технологій розробки газоконденсатних покладів для різних геолого-промислових умов. Головну увагу приділено аналізу вторинних методів видобутку конденсату, що випав у пласті, на пізніх стадіях розробки газоконденсатних родовищ. В якості об’єктів досліджень вибрані газоконденсатні родовища України з високим вмістом конденсату (понад 200 г/м<sup>3</sup>). Наведені приклади ефективності розробки газоконденсатних покладів на окремих родовищах України. Аналіз показників розробки Тимофіївського нафтогазоконденсатного родовища та Розпашнівського газоконденсатного родовища показав, що з розглянутих п’яти теоретично можливих варіантів підвищення енергоефективності розробки газоконденсатних родовищ для практичного використання можуть бути рекомендовані два: перепуск газу (за наявності відповідних геологічних та технологічних умов) та продовження виснаження покладів в умовах низьких пластових тисків менше тиску максимальної конденсації. Організація перепуску газу з метою підвищення вилучення конденсату з виснажених пластів можлива за умови низького вмісту конденсату та більш високого пластового тиску у покладі, з якого планується здійснювати перепуск. Наведено принципову схему даного способу розробки газоконденсатних покладів. На пізній стадії експлуатації поклади з високим вмістом конденсату при пластових тисках менших за тиск максимальної конденсації доцільно розробляти на виснаження. Наведено математичний апарат, який може бути використаний для прогнозу розробки двох покладів в режимі перепуску газу з визначенням часу вирівнювання пластових тисків при їх виснаженні.</p> 2021-06-01T00:00:00+00:00 Авторське право (c) 2021 https://periodicals.karazin.ua/geoeco/article/view/17601 Критерії оцінки вуглеводненасичення ущільнених піщано-алевритових порід в умовах ДДЗ 2021-07-29T17:43:59+00:00 Василь Хроль vkhrol87@gmail.com Анатолій Лур’є anlure16@gmail.com <p>Складна ситуація з енергетичними носіями в Україні змусила звернути увагу на вивчення нетрадиційних колекторів, серед яких важливу роль відіграють ущільнені піщано-алевритові породи. Причиною, що змусила звернути увагу на ущільнені породи є виснаження, в значній мірі, традиційних покладів. Вперше ущільнені піщано-алевритові різновиди в Дніпровсько-Донецькій западині були розглянуті при дослідженні газу центральнобасейнового типу. Проведені дослідження дозволили виділити основні критерії виявлення вуглеводненасичення ущільнених порід, які супроводжуються певними показниками. Запропоновані критерії накопичення та збереження вуглеводнів в ущільнених піщано-алевритових товщах дають можливість оцінювати перспективи нафтогазоносності цих відкладів Насичення ущільнених порід пов'язано з висхідною міграцією газу, що призводить до підвищення температури, а це, в свою чергу, до активізації процесу перетворення органічної речовини. Утримання вуглеводнів в ущільнених піщано-алевритових породах супроводжується розвитком маловодності, поєднанням низької щільності і високої проникності порід, ін. Такий поділ носить умовний характер, так як геологічні критерії та показники часто взаємодіють і доповнюють один одного. В роботі розглянуто кожен з критеріїв окремо. В якості об’єкту досліджень була розглянута південна прибортового зона Дніпровсько-Донецької западини, в якій за загальними ознаками були виявлені зони поширення ущільнених піщано-алевритових порід. При виділенні зон перспективності вуглеводненасичених ущільнених піщано-алевритових порід була взята за основу температурна характеристика з урахуванням фактичного матеріалу. На першому етапі оцінки перспектив нафтогазоносності ущільнених піщано-алевритових порід виділені ділянки з аномально підвищеними температурами, а на другому етапі застосовується детальне дослідження запропонованих показників.</p> 2021-06-01T00:00:00+00:00 Авторське право (c) 2021 https://periodicals.karazin.ua/geoeco/article/view/17602 Особливості динаміки параметрів водного середовища річки Південний Буг у період літньої межені 2021-07-29T17:47:52+00:00 Євген Безсонов evgbess45@gmail.com Діана Крисінська silfida13@gmail.com Родіон Россол bristleback32@gmail.com <p>Зміни клімату зумовлюють зміни режиму зволоження і, як наслідок, вносять корективи у господарську діяльність та особливості водокористування. У контексті України, на фоні кліматичних змін, стік більшості вітчизняних річок зменшується, що особливо у меженний період загострює питання збалансованого використання екосистемних послуг водних екосистем та пріоритетизації потреб під час розподілу ресурсів, контролю екологічного стану річок та встановлення особливостей їх функціонування. Тому, визнаючи стратегічну важливість прісноводних екосистем у забезпеченні сталого регіонального та загальнодержавного розвитку, дослідження річки Південний Буг було направлене на оцінювання її екологічного стану з метою ідентифікації джерел негативного антропогенного впливу та визначення загальних екосистемних деформацій, які можуть впливати на функціональну цілісність водної екосистеми. Так, на основі польових досліджень, у роботі здійснено оцінку екологічного стану річки Південний Буг у нижній течії (від м. Південноукраїнськ). Загальна довжина маршруту склала близько 200 км. Встановлено закономірності динаміки рН та мінералізації водного середовища. Уточнено межі просторового впливу морських вод Чорного моря на Південний Буг, материкове просування яких (уверх за течією) зумовлене високим рівнем зарегулювання басейнового стоку. Ці ж процеси, як наслідок, впливають не тільки на біорізноманіття, але і на особливості промислового та побутового водокористування. З використанням стенобіонтного підходу, оцінено рівень екологічної безпеки екосистеми Південного Бугу у нижній течії. На основі отриманих результатів стенобіоіндикації, запропоновано зонування досліджуваної ділянки Південного Бугу, яке досить добре співставляється з результатами вимірювання рН та мінералізації. Тільки 1% пройденого маршруту, який відповідає порожистій ділянці русла, було класифіковано як «здорову екосистему». Із наближення до гирла, рН води поступово збільшується, що сприяє інтенсифікації процесу евтрофікації.</p> 2021-06-01T00:00:00+00:00 Авторське право (c) 2021 https://periodicals.karazin.ua/geoeco/article/view/17603 Прогнозування водності річки Стир на найближчі роки 2021-07-29T17:50:05+00:00 Людмила Горбачова gorbachova@uhmi.org.ua Борис Христюк khryst@uhmi.org.ua <p>Водний стік річки Стир використовується для потреб промисловості, сільського господарства та населення. В басейні р. Стир створено Хрінницьке та Млинівське водосховища, Хрінницька ГЕС, а також водою річки обслуговується Рівненська АЕС. Отже, довгострокове прогнозування водності р.&nbsp;Стир має важливе значення.</p> <p>Найчастіше для довгострокового гідрологічного прогнозування використовують кількісні методи. Однак, гідрологічні прогнози, які мають завчасність рік, два або десятиліття мають низьку справджуваність. Сьогодні у світі ця проблема є не вирішеною. Разом з цим, для покращення довгострокового гідрологічного прогнозування отримують розвиток підходи, які використовують якісні методи. Отже, у роботі для довговстрокового прогнозування водності р. Стир використано метод співмірності, який за своєю сутністю є якісним методом. Метод співмірності дозволяє прогнозувати різні природні явища, зокрема землетруси, повені, посухи тощо. Він характеризується простотою обчислень та мінімальними потребами у вхідній інформації. Існує декілька способів прогнозування за методом співмірності. У роботі використано спосіб прогнозування за двовимірними графіками співмірності. Цей метод полягає у визначенні значень співмірності в масиві дат настання тих чи інших явищ та побудові двовимірного графіку співмірності, за яким і відбувається прогнозування.</p> <p>Для прогнозування водності р.&nbsp;Стир на найближчі роки опрацьовано найтриваліший ряд спостережень на річці, а саме на гідрологічному посту р.&nbsp;Стир – м. Луцьк за період 1923-2017 рр. Результати дослідження за методикою співмірності показують, що водність річки Стир у 2020-2021 рр. має бути більшою за норму, у 2023-2024 рр. – меншою за норму.</p> 2021-06-01T00:00:00+00:00 Авторське право (c) 2021 https://periodicals.karazin.ua/geoeco/article/view/17604 Картографічне забезпечення реалій збереження біотичного та ландшафтного різноманіття національних природних парків 2021-07-29T17:53:47+00:00 Анатолій Гудзевич amarek@ua.fm Людмила Гудзевич gudzevichluda@gmail.com Лілія Нікітченко lileekk1504@gmail.com Алла Матвійчук allamatviychuk79@gmail.com Ганна Коробкова korobkova.ann@gmail.com <p>Розглянуто і узагальнено досвід забезпечення картографічною інформацією природоохоронної території високого категоріального рівня, на прикладі НПП «Кармелюкове Поділля». Встановлено, що наукові дослідження в НПП орієнтовані на вирішення різнопрофільних завдань (загальнонаукових, екологічних, біологічних, географічних й інших видів досліджень), які націлені на отримання наукової інформації, важливої для вирішення спільних природоохоронних завдань – збереження біотичного й ландшафтного різноманіття парку і його оточення. Виходячи з цього визначено низку аспектів, які потребують системного контролю в організації такого типу території, особливості якої визначаються її поліфункціональністю. Відповідно до них зроблений аналіз, розробленої й реалізованої на практиці, методики комплексного тематичного картографування для еколого-географічної оцінки території НПП «Кармелюкове Поділля». Результатом історико-географічного підходу є представлена коротка характеристика основних функціональних типів картографічної інформації (інвентаризаційного, моніторингового, науково-дослідницького, навчально-просвітницького, координаційного), з висвітленням особливостей їх використання на різних стадіях ведення природокористування, та обґрунтування рекомендацій стосовно потреби складання карт оціночного, прогнозного, рекомендаційного й рекламного змісту. Виділено найбільш актуальні напрями детальних картографічних розробок у майбутньому, застосування яких дозволить отримати всебічну характеристику сучасного стану і перспектив використання природних ресурсів не тільки «Кармелюкового Поділля», але й інших природоохоронних об’єктів і територій (у т.ч. й НПП), і гармонізувати взаємовідносини системи «Людина – природа». Тенденції картографічного забезпечення управління природокористуванням дослідженої природоохоронної установи НПП вказують на ефективність використання ландшафтного підходу і ГІС-технологій з накладенням створених на тепер різнопланових тематичних базових карт й порівнянні історичних картографічних даних і поточної ситуації. Запропонована основа може бути використана для створення більш повноцінного інформаційно картографічного забезпечення національних парків.</p> 2021-06-01T00:00:00+00:00 Авторське право (c) 2021 https://periodicals.karazin.ua/geoeco/article/view/17605 Лікувально-оздоровчий туризм у Львівській області: сучасний стан і перспективи розвитку 2021-07-29T17:57:09+00:00 Iryna Kovalchuk iryna.horyn@gmail.com Andrii Kovalchuk kovalchuk94a@gmail.com Sergii Zapototskyi zapototsk@gmail.com Victoriia Zapototska vzapototska@ukr.net <p>Лікувально-оздоровчий туризм розглядається як один з видів туризму, що здійснюється з метою профілактики різних захворювань i вiдпoчинку та пeрeдбaчaє пeрeбувaння відпочивальників у caнaтoрнo-курoртниx закладax. Це особлива форма туризму, яка включає подорожі для отримання лікування (частіше немедикаментозного) або оздоровчої допомоги. Здійснено короткий аналіз спеціалізації таких світових курортів як Стара Русса, Карлові Вари, Сент-Моріц, Баден-Баден і Віші. Вони призначені для лікування захворювань органів шлунково-кишкового тракту, печінки та жовчевих проток, а також порушень обміну речовин, зокрема, цукрового діабету та ожиріння. Окреслено основні напрями формування і розвитку лікувально-оздоровчого туризму у світі. Дешеві послуги з оздоровлення і відпочинку представлені, головним чином, на курортах країн Азії, Латинської Америки та Австралії, а також в окремих європейських країнах. Це пов’язано з дешевизною робочої сили, а також загальносвітовими механізмами ціноутворення. Виділено основні етапи розвитку лікувально-оздоровчого туризму у Львівській області, зокрема, перший період – середньовічний (II – XVI ст.), другий – імперський (XVII ст. – 1914 р.), третій – міжвоєнний (1914 – 1939 рр.), четвертий – радянський (1939 – 1991 рp.) і п’ятий – сучасний (з 1991 р.). Подано характеристику Львівської області як арени розвитку лікувально-оздоровчого туризму. Площа регіону становить 3,6% території України (21,8 тис. кв. км.), а сама область є не лише однією з найбільших і найкраще економічно розвинених областей Західної України, а й головним транзитним коридором між Європейським Cоюзом і Центральною Азiєю. Бальнеологія Львівської області приваблива в першу чергу цінами, а також широким асортиментом доступних послуг. Досліджено курортну сферу Львівщини. Її найбільшими бальнеологічними курортами є м. Трускавець, м. Моршин, смт. Великий Любінь, смт. Немирів, смт. Шкло i смт. Cxідниця. Охарактеризовано туристичні потоки в регіоні. Визначено головні засоби популяризації бальнеологічних курортів Львівської області, у тому числі, реклама, Iнтернет-ресурси, виставки, форуми та конференції. Розроблено пропозиції, спрямовані на оптимізацію розвитку та удосконалення функціонування бальнеологічних курортів Львівщини.</p> 2021-06-01T00:00:00+00:00 Авторське право (c) 2021 https://periodicals.karazin.ua/geoeco/article/view/17606 Особливості змін основних кліматичних характерситик у басейні ріки Дебед (Вірменія) 2021-07-29T17:59:05+00:00 Varduhi Margaryan vmargaryan@ysu.am Valentyna Klymenko valent.klimenko@gmail.com Nadiia Cherkashyna n.cherka@gmail.com <p>В роботі розглядається зміна основних кліматичних характеристик басейну Дебед (Вірменія). В даний момент - це одна з актуальних проблем, так як багато вчених вважають, що кінець 20 і початок 21 століття, є періодами змін основних кліматичних характеристик. Так середня річна температура приземного шару повітря зростає, а кількість опадів зменшується. В якості вихідного матеріалу в роботі були використані середні місячні дані фактичних спостережень за температурою приземного шару повітря і кількістю опадів «Центру гідрометеорології і моніторингу» ГНКО Міністерства навколишнього середовища Республіки Вірменія басейну Дебед. Дослідження проводилися на 6 метеорологічних станціях басейну р. Дебед (Баграташен, Ташир, Одзун, Степанаван, Пушкінський перевал, Ванадзор) за період спостережень з середини 1930-х рр. по 2018 р. В результаті досліджень було встановлено, що на території, що вивчається розподіл температури повітря і опадів нерівномірний. Так з висотою місцевості знижується температура повітря і збільшується кількість опадів. Вертикальний градієнт відповідно становить 0,54 ºC / 100 м і <br>-20 мм / 100 м. Середньорічна температура повітря коливається в межах від 3,74 ºC до 12,3 ºC, а річна кількість опадів - від 462 мм до 770 мм. Дослідження показали також повсюдну тенденцію до підвищення середньорічної температури повітря і зменшення річної кількості опадів (за винятком деяких метеорологічних станцій). Було встановлено, що в середньому по басейну Дебед з 1964 р. по 1992 р. температура повітря за рік підвищилася на 0,68 °С, з 1993 по 2018 р. - на 1,01 °С, а з 1964 по 2018 р. - на 1,65 °С. В середньому по басейну Дебед відбувається зменшення річної суми опадів, так з 1964 р. по 2001 р. на 126 мм, з 2002 по 2018 р. - на 105 мм. На окремих метеостанціях (Степанаван) спостерігається також тенденція незначного збільшення кількості опадів, особливо значно - після 2002 року.</p> 2021-06-01T00:00:00+00:00 Авторське право (c) 2021 https://periodicals.karazin.ua/geoeco/article/view/17607 Суспільно-географічні особливості системи охорони здоров’я України в умовах сучасних викликів 2021-07-29T18:01:27+00:00 Liudmyla Niemets ludmila.nemets@karazin.ua Oksana Bartosh obartosh@directions-eprg.ca Kateryna Sehida kateryna.sehida@karazin.ua Kostiantyn Niemets konnem1948@gmail.com Liudmyla Kliuchko ludmila.klychko@karazin.ua Kateryna Kravchenko kateryna.kravchenko@karazin.ua Ievgeniia Telebienieva telebenevaev@gmail.com <p>На сьогоднішній день у світі існує багато глобальних екологічних, соціально-демографічних, економічних проблем,&nbsp; які створюють загрозу існування людської цивілізації. Однією з проблем було поширення коронавірусної інфекції&nbsp;COVID-19,&nbsp;до якої не була готова система охорони здоров’я України, як і багатьох країн постсоціалістичного простору.&nbsp;У цих країнах відбуваються трансформації в сфері охорони здоров’я, проте вони не відповідають сучасним світовим&nbsp; нормам та стандартам. Дане дослідження виконане на основі суспільно-географічного підходу до перебігу соціально-географічних процесів на прикладі трансформації системи охорони здоров’я з метою встановлення ключових особливостей системи охорони здоров’я України в період її трансформації з огляду на позитивний досвід функціонування медичних систем країн світу, оцінки її здатності відповідати на соціальний запит та&nbsp; сучасні виклики. На основі наукового аналізу зарубіжних публікацій та провідних досліджень визначено особливості, переваги та недоліки існуючих моделей систем охорони здоров’я в різних країнах, можливості впровадження їхніх елементів у систему охорони здоров’я України. За допомогою ретроспективного аналізу визначено особливості&nbsp; становлення системи охорони здоров’я України, виявлено ключові риси та принципи за системою М. О. Семашка, окреслено її позитивні та негативні риси, збережені до сьогодні. За допомогою статистичного аналізу визначено місце України серед інших країн світу за показниками розвитку системи охорони здоров’я. На основі контент-аналізу виявлено особливості трансформації системи охорони здоров’я України, особливості запровадження реформи, її позитивні практики та сучасні складнощі й проблеми. За допомогою SWOT-аналізу визначено сильні та слабкі сторони системи охорони здоров’я України в умовах реформування та трансформації, її можливості та загрози з огляду на сучасні виклики.</p> 2021-06-01T00:00:00+00:00 Авторське право (c) 2021 https://periodicals.karazin.ua/geoeco/article/view/17608 Ріки у міському просторі Харкова: історія взаємодії природи та суспільства (друга половина XVII – початок ХХІ ст.) 2021-07-29T18:05:30+00:00 Вікторія Нестеренко viktoria.nesterenko@karazin.ua <p>Стаття присвячена актуальному на сьогоднішній день питанню про відновлення водних ресурсів міста Харкова. На основі історичних джерел реконструюється зміна функціонального значення річок Харків, Лопань, Уди, Нетіча та Немишля у міському просторі впродовж другої половини XVII – початку ХХІ ст. Визначено, що в різні періоди ріки виконували наступні функції – районування, асенізаційну, господарчу, рекреаційну та естетичну. Визначається, як змінювались відносини між суспільством та так званими «блакитними просторами» (blue space), і як саме вони впливали на стан забрудненості річок. Розроблено періодизацію «історії рік» у харківському просторі, яка розділена на п’ять періодів відповідно до змін антропогенного тиску та політики влади щодо благоустрою. У статті проаналізовано заходи очільників міста різних епох та містобудівельні концепції, які стосувались впорядкування річок та прилеглої території. Визначено як саме впливали ріки на формування майбутніх районів міста від початку існування фортеці. Доведено, що місто відчувало проблеми з питною водою впродовж ХІХ ст. через надмірний антропогенний тиск на доступні водні ресурси, а «впорядкування» території, що включало осушення боліт, тільки погіршило ситуацію. За радянських часів ріки та прилегла територія були реконструйовані, в тому числі,&nbsp; зведено дамби. Це дозволило уникнути повеней, але призвело до поступового зміління рік. На берегах створено паркові зони та спортивні комплекси. На сучасному етапі загальносвітовою тенденцією є ревіталізація річок, тобто повернення їх до стану доіндустріальної епохи. Це потребує комплексного дослідження як у галузі екології, так і у галузях історії та культурології з метою перетворення сучасних рік на об’єкти, що виконують естетичну та рекреаційну функцію у міському просторі. Таким чином, стаття має як теоретичне значення, адже торкається нерозробленої досі теми історії рік у міському просторі Харкова, так і практичне значення, адже привертає увагу до проблеми ревіталізації місцевих водних ресурсів та містить пропозиції відповідно до світового досвіду відновлення рік.</p> 2021-06-01T00:00:00+00:00 Авторське право (c) 2021 https://periodicals.karazin.ua/geoeco/article/view/17609 Міграції молоді в Україні: регіональний вимір 2021-07-29T18:07:56+00:00 Victor Parenyuk parenvic@i.ua Nataliia Provotar provotarnat@ukr.net Kostyantyn Mezentsev mezentsev@knu.ua <p>Метою даного дослідження є аналіз регіональної диференціації <strong>міграційних потоків молоді та </strong>проведення типізації регіонів України за особливостями міграційної поведінки молоді. У роботі використано кореляційний аналіз, кластерний аналіз та побудовано карти самоорганізації Кохонена. Аналіз просторових відмін міграції молоді у міській та сільській місцевості свідчить про різноспрямованість міграційних потоків. Виявлено, що міграції молоді пов’язані з рівнем безробіття та інвестиційною привабливістю регіонів. Підтверджено припущення, що на міграції молоді із сільської місцевості впливають не тільки економічні чинники, але й відсутність перспектив отримання вищої освіти, робочих місць та «культура міграцій». Аналіз зв’язку між доходами населення та масштабами виїзду молоді свідчить, що наявні окремі ознаки оберненої U-подібної залежності. В цілому результати дослідження підтвердили, що на регіональному рівні економічні фактори (безробіття, інвестиції, а також доходи) впливають на міграції молоді в Україні, проте їх вплив необхідно розглядати в більш широкому контексті місцевої специфіки людського капіталу та зміни життєвого етапу молоді. За результатами кластерного аналізу та побудови карт самоорганізації Кохонена виділено п’ять кластерів регіонів за подібністю показників міграцій молоді. Аналіз міграцій молоді у 2002-2019 роках дозволив ідентифікувати шість моделей динаміки (монотонного скорочення, стрибкоподібної динаміки з тенденцією до скорочення, стрибкоподібної динаміки без змін, стрибкоподібної динаміки з тенденцією до зростання, монотонного зростання, відсутності змін). Виділені кластери регіонів та моделі динаміки стали основою для ідентифікації типів регіонів, які можуть бути орієнтирами при формуванні регіональної міграційної політики в Україні.</p> 2021-06-01T00:00:00+00:00 Авторське право (c) 2021 https://periodicals.karazin.ua/geoeco/article/view/17610 Розвиток офшорної вітроенергетики України в Азовському морі: географічний аспект 2021-07-29T18:10:26+00:00 Nataliia Popovych n.popovych@physgeo.com Vilina Peresadko vilinaperesadko@gmail.com Daria Dzhym d.dzhim@physgeo.com <p>Статтю присвячено аналізу географічних аспектів розвитку офшорної вітроенергетики України в Азовському морі. Актуальність цієї теми зумовлена тим, що досвід розвинених країн світу переконливо доводить економічну та екологічну перевагу офшорних ВЕС, однак перспективи розвитку морської вітроенергетики в Чорному та Азовському морях українськими науковцями розглядалися лише фрагментарно. До географічних передумов розвитку галузі в Азовському морі віднесено значні швидкості вітру (над деякими частинами моря сягають понад 9 м/с) та невеликі глибини акваторії (середня глибина Азовського моря – 7,5 м, а максимальна – не перевищує 14 м). Наведено результати аналізу вітроенергетичного потенціалу Азовського моря, виявлено тенденцію його зростання з заходу на схід. Встановлено, що акваторії північно-східного та північного узбережжя моря, де на висоті 200 м швидкість вітру досягає 9,3 м/с, мають максимальний потенціал для розвитку морської вітроенергетики. Приділено увагу методиці геоінформаційного моделювання розташування офшорних ВЕС з урахуванням обмежуючих факторів. Вона включає наступні етапи: створення шарів даних для кожного лімітуючого фактора та проведення операцій просторового аналізу; об’єднання буферів в єдиний шар та накладання його на карти швидкостей вітру для акваторії, що досліджується; виокремлення ділянок різної міри придатності для будівництва морських вітроустановок. Практична реалізація методики включала побудову карт, за якими оцінено придатність ділянок Азовського моря для розташування офшорних ВЕС на різних висотах. Виявлено збільшення площі ділянок, придатних для будівництва морських вітроустановок, з висотою і, відповідно, доцільність встановлення вітротурбін з вежею понад 100&nbsp;м. Таким чином, існують географічні передумови розвитку офшорної вітроенергетики у прибережній зоні Азовського моря, але необхідні подальші інтердисциплінарні дослідження.</p> 2021-06-01T00:00:00+00:00 Авторське право (c) 2021 https://periodicals.karazin.ua/geoeco/article/view/17611 Біоцентри екологічної мережі міста Вінниці 2021-07-29T18:12:49+00:00 Григорій Денисик grygden@ukr.net Юрій Яцентюк yatsentuky@gmail.com Володимир Воровка geofak_mgpu@ukr.net Володимир Воловик wolowyk@gmail.com <p>Стаття присвячена актуальній проблемі – збереженню ландшафтних комплексів та їх біотичного компоненту в умовах трансформованого під впливом господарської діяльності людини міського середовища Вінниці. Для вирішення цієї проблеми використано концепцію біоцентрично-мережевої конфігурації ландшафтних комплексів, що втілена у розробці місцевої схеми екологічної мережі міста. Ключовими територіями міської екомережі є локальні біоцентри. З метою виділення біоцентрів екологічної мережі міста Вінниці проведено дослідження компонентів природи і ландшафтних комплексів, виявлено середовища існування рідкісних видів флори і фауни, рідкісні рослинні асоціації та формації, проаналізовано особливості цінних для збереження біорізноманіття квазіприродних ділянок. У результаті у структурі міської екологічної мережі виділено 25 локальних біоцентрів. Вони охоплюють усе різноманіття ландшафтних комплексів Вінниці: типові лісостепові й мішаних лісів; лісостепових полісь, прохідних долин і нагірних дібров; умовно-натуральні та антропогенні. Оскільки характерні особливості ключових територій екологічної мережі міста Вінниці визначаються розташуванням у межах певних типів ландшафтних місцевостей, виділено заплавну, надзаплавно-терасову, схилову, вододільну та комплексну групи біоцентрів. Виявлено, що за площами значно переважають (70,7 %) комплексні біоцентри. У їх межах поєднуються, головним чином, схилова і вододільна місцевості. Їх доповнюють руслова, заплавна і надзаплавно-терасова місцевості. Істотні площі у структурі екологічної мережі Вінниці (22,8 %) займають надзаплавно-терасові біоцентри. Найменш поширеними є заплавні (3,3 %), схилові (1,9 %) та вододільні (1,3&nbsp;%) біоцентри. У межах біоцентрів зустрічаються види рослин і тварин обласного і Європейського Червоних списків, Червоної книги України, тварини додатку 2 Бернської конвенції, угруповання Зеленої книги України. Виділені біоцентри екологічної мережі будуть виконувати функції збереження біотичного і ландшафтного різноманіття Вінниці, підтримання екологічної рівноваги дестабілізованого міського середовища.</p> 2021-06-01T00:00:00+00:00 Авторське право (c) 2021 https://periodicals.karazin.ua/geoeco/article/view/17612 Оцінка мікрокомпонентного забруднення снігового покриву гірських вершин Українських Карпат 2021-07-29T18:14:36+00:00 Едуард Жовинський zhovinsky@ukr.net Наталія Крюченко nataliya.kryuchenko@gmail.com Петро Папарига paparyga.ps@ukr.net <p>Сьогодні територію України можна розділити на урбанізовані райони та умовно чисті, віддалені від великих джерел промислових забруднень, такі, як Карпатський біосферний заповідник (КБЗ). Необхідно наголосити, що в такому випадку, аналіз ведеться лише на основі фонового підходу. Зважаючи на те, що постійних спостережень щодо мікрокомонентного складу забруднення снігового покриву не ведеться, метою роботи є оцінка і аналіз рівня забруднення снігу у 2019 році та виявлення можливих джерел забруднення. Об’єктами дослідження обрано сніговий покрив гірських вершин заповідних масивів КБЗ – гора Вежа (Угольсько-Широколужанський масив), гори Стіг, Драгобрат, Малий Менчул (Свидовецький масив), гори Петрос Чорногірський, Гропа, Говерла (Чорногірський масив), гори Менчул Рахівський, Темпа (Рахів-Кузійський масив), гора Петрос Мармароський (Мармароський масив). Для еколого-геохімічної оцінки снігового покриву були застосовані коефіцієнти концентрації (Кс) хімічних елементів (Be, V, Cr, Co, Ni, Cu, Zn, As, Rb, Sr, Cd, Cs, Ba, Tl, Pb, Bi) відносно фонового вмісту. Рівень забруднення снігового покриву класифікувався категоріями – розсіяні (Kc &lt;1), близькі до середніх концентрацій (Kc 1–3,9), такі, що накопичуються (Kc&gt; 4 – 10) і сильно накопичуються (Kc &gt; 10). В результаті проведених досліджень отримано асоціацію елементів-забруднювачів снігового покриву (талих вод): Pb, V, Ni, Co (гора Вежа); Ni, Ba, Co (гора Стіг); V, Со, Ni, Ba, Cu (гора Драгобрат); Zn, Cr (гора Малий Менчул); Sr (гора Гропа). У сніговому покриві гірських вершин Темпа, Менчул, Петрос Чорногірський, Петрос Мармароський – забруднення не виявлено (відносно фонового вмісту). В результаті аналізу викидів (мікроелементний склад) стаціонарних джерел (промислових підприємств) обґрунтовано можливий їхній внесок у забруднення снігового покриву. Отримані результати є основою для розробок природоохоронних рекомендацій відносно заповідних територій регіону та зменшення викидів забруднюючих речовин від стаціонарних джерел.</p> 2021-06-01T00:00:00+00:00 Авторське право (c) 2021 https://periodicals.karazin.ua/geoeco/article/view/17613 Екологічна оцінка якості поверхневих вод у бездощовий період в умовах міського водозбору 2021-07-29T18:17:02+00:00 Наталія Кізілова n.kizilova@gmail.com Наталія Ричак rychak@ukr.net Дмитро Чебукін mpressio1989@gmail.com Маргарита Лукієнко lukienko.m.v@gmail.com <p>Актуальність дослідження: Процеси зміни клімату вносять потужні корективи показників річкового стоку та водного балансу водного об’єкту. Одним із основних чинників формування стоку води річок є кліматичні умови. І на першому місці - величина суми атмосферних опадів, що складає норму річного кліматичного стоку. Для України суттєво збільшились періоди без дощів, а зимовий період став традиційно без снігового покриву. Причому, слід відмітити, що в Україні два десятиліття спостерігається тенденція зниження кількості опадів у грудні-січні. Це призводить до зміни багатьох гідрологічних показників і до звичних, в умовах помірного клімату, гідрологічних режимів. При збільшенні тривалості бездощового періоду відбувається збільшення тривалості меженного періоду, як зимового так і літнього. Це викликає зріст підземного живлення річки. В результаті відбувається надходження у води річок концентрацій хлорид- і сульфат- іонів і підвищується загальна мінералізація. Зростаюча частка у живленні річок підземними водами сприяє виносу легкорозчинних солей В умовах міського водозбору ситуація ускладнюється потраплянням забруднюючих речовин у водний об’єкт, насамперед, завислих речовин, не тільки у результаті змиття їх дощовим та талими водами, але й перенесенням силою вітру. Наслідки таких дій прогнозовані - ризики екологічного стану водного об’єкту. Тому визначення екологічної оцінки стану водних об’єктів в умовах міського водозбору у бездощовий період є питанням малодослідженим і актуальним. Методи дослідження – польовий відбір проб води та донних відкладів для надання екологічної оцінки водного об’єкту; порівняння отриманих результатів з аналогічними, які були отримані за дощові періоди та при впливі на стан водойму талих вод, у різні гідрологічні режими; системний аналіз, який дає змогу відслідковувати зв’язки, що утворилися між об’єктами; хімічний метод, методи порівняння і узагальнення. У водах р. Лопань у бездощовий період спостерігається перевищення ГДК амоній-іони, БСК-5, розчинений кисень, нітрити, сульфати, фосфати, цинк, клас якості води – добрий; у водах р. Уди – встановлено перевищення загальної жорсткості, вміст нітратів і хлоридів. Клас якості води (І класу води, ІЗВ) - «дуже чиста». В донних відкладах було виявлено перевищення за цинком, плюмбумом та кадмієм.</p> 2021-06-01T00:00:00+00:00 Авторське право (c) 2021 https://periodicals.karazin.ua/geoeco/article/view/17614 Особливості використання водних ресурсів Волинської області та їх екологічний стан у сучасних умовах 2021-07-29T18:19:19+00:00 Михайло Мельнійчук melniichuk.mm@gmail.com Вікторія Горбач vicahorbach@gmail.com Людмила Горбач ludmilahorbach@gmail.com <p>Стаття присвячена дослідженню водних ресурсів Волинської області, особливостей їх використання населенням та господарством краю. Охарактеризовано поверхневі водні об’єкти та підземні водоносні горизонти, особливості їхнього поширення територією регіону. Вивчено гідрографічну мережу області, її природні та штучні водні об’єкти.</p> <p>У статті відображено результати дослідження структури водокористування за видами економічної діяльності та у розрізі адміністративних районів. Виявлено основних водоспоживачів, якими є сільськогосподарські підприємства та житлово-комунальні господарства. Водні ресурси у сільському господарстві використовуються переважно для зрошення сільськогосподарських угідь, розведення ставкової риби тощо, проте, значними є непродуктивні витрати води. Житлово-комунальні господарства використовують водні ресурси з метою забезпечення населення міст та селищ міського типу централізованим водопостачанням, однак, переважна більшість сільських мешканців експлуатують власні системи водозабезпечення. Незначна частка свіжої води використовується для потреб виробництва, основними споживачами є харчова та цукрова промисловість. Досліджено, що найбільше водних ресурсів споживається населенням та господарством Луцького, Горохівського, Іваничівського та Володимир-Волинського районів, а найменше – Шацького, Любешівського та Локачинського районів. Проаналізовано динаміку використання свіжої води у часовому зрізі, досліджено основні зміни в споживанні поверхневих та підземних вод. Так, встановлено, що протягом 2000-2019&nbsp;рр. зменшилися обсяги забору свіжої води, а у структурі водоспоживання стали домінувати підземні води.</p> <p>Висвітлено вплив господарської діяльності людини на якість водних ресурсів регіону. Виявлено, що найбільш вразливими до антропогенного впливу є поверхневі води, основними забруднювачами яких є неочищені та недостатньо очищені стічні води промислових виробництв і комунальних підприємств, а також, стік дощових вод із урбанізованих територій та сільськогосподарських угідь. Унаслідок комплексу антропогенних чинників у річках Волині спостерігається підвищена концентрація низки шкідливих речовин.</p> 2021-06-01T00:00:00+00:00 Авторське право (c) 2021 https://periodicals.karazin.ua/geoeco/article/view/17615 Оцінка екологічного стану річок басейну Західного Бугу за індексом макрофітів (MIR) 2021-07-29T18:21:28+00:00 Alla Nekos alnekos999@gmail.com Mariіa Boіaryn mariasun140314@gmail.com Maria Lugowska maria.lugowska@uph.edu.pl Oksana Tsos oksana.tsos1972@gmail.com Iryna Netrobchuk iryna.nim@gmail.com <p>Для відновлення та збереження оптимального екологічного стану басейну Західного Бугу необхідним є дотримання стратегічних принципів раціонального природокористування у межах водозборів малих річок. На території Волинської області найбільшому антропогенному впливу піддаються річки-притоки Луга та Студянка. Дано екологічну оцінку якості води за станом макрофітів, оскільки макрофіти дозволяють визначити ступінь деградації поверхневих вод, перш за все, з погляду їх трофності. Для визначення екологічного стану річок басейну Західного Бугу та для проведення досліджень було закладено три тестові ділянки довжиною не менше 100 м. кожна, на двох притоках першого порядку - річках Луга та Студянка. Для визначення MIR (Макрофітового індексу річок) на тестових ділянках русла було відібрано 42 індикаторних видів макрофітів серед яких по 1 виду належить до відділу Polipodiophyta та Equisetophyta, 40 видів до відділу Magnoliophyta з них 15 належать до класу Magnoliopsida, та 25 належать до класу Liliopsida. Під час проведення досліджень у межах тестової ділянки русла річки № 1, було виявлено 23 види макрофітів, серед них переважають прибережні рослини та рослини з плаваючим листям; на тестовій ділянці № 2 виявлено 35 видів макрофітів, що відносно рівномірно представляють усі екологічні групи рослин. На тестовій ділянці № 3, під час дослідження екологічного стану води річки Студянка, було виявлено 19 видів макрофітів, серед яких переважають прибережні рослини. Згідно класифікації показника MIR, ці річки належить до водотоків низинних, за типом макрофітів – М-VIII (річки органічні). В результаті розрахованого (MIR) встановлено, що якість води у річці Луга на тестовій ділянці 1 (с. Завидів) має добрий екологічний стан MIR становить 39,0; а на тестовій ділянці 2 (смт. Володимир Волинський) має задовільний або помірний екологічний стан MIR становить 31,56; у річці Студянка, на тестовій ділянці 3 (смт. Устилуг) має задовільний або помірний екологічний стан MIR становить 28,31.</p> 2021-06-01T00:00:00+00:00 Авторське право (c) 2021 https://periodicals.karazin.ua/geoeco/article/view/17616 Моделювання динаміки емісії парникових газів (CO2, N2O) із грунтів агроекосистем 2021-07-29T18:23:22+00:00 Анатолій Польовий apolevoy@te.net.ua Людмила Божко bozko@i.ua <p>В статті наводяться результат розрахунків на основі розробленої комплексної моделі емісії парникових газів із ґрунтів агроекосистем протягом 2017–2019 рр. Розрахунки показали, що спостерігається міжсезонна та міжрічна зміна потоків СО<sub>2 </sub>та N<sub>2</sub>O. Вони варіюють в залежності від температури і вологості ґрунту та вмісту гумусу у ґрунті. Разом з тим, характерним є однаково невисокий рівень потоків СО<sub>2</sub> при досить низьких від 1 до 6 °С температурах ґрунту, він складав 0,072-0,401 г С-СО<sub>2</sub> м<sup>-2</sup>·д<sup>-1</sup>. За деяким винятком емісія СО<sub>2 </sub>в весняні місяці була вищою ніж в осінні. Максимальна інтенсивність викидів СО<sub>2 </sub>спостерігалась в літні місяці на фоні високих температур ґрунту, що визначило і найбільшу сумарну кількість викидів у літній сезон (0,670 – 0,822 т С-СО<sub>2</sub> га<sup>-1</sup> за літо). Встановлено, що найбільш інтенсивна емісія N<sub>2</sub>О спостерігалась в періоди високого рівня зволоження ґрунту, коли створювались анаеробні умови у ґрунті. Особливо інтенсивно процес денітрифікації відбувався в весняний період 2019 року, коли за період березень – травень випало 226 мм опадів, а обсяг порового простору, заповненого водою WFPS, сягав більше 0,8 відн. од. Середня за цей період інтенсивність емісії N<sub>2</sub>О складала 15,592 г N-N<sub>2</sub>О м<sup>-2</sup>, а сумарна кількість емісії була найбільшою (1,134 кг N-N<sub>2</sub>О га<sup>-1</sup>). За рахунок інтенсивного процесу денітрифікації емісія N<sub>2</sub>О в цей рік була максимальною. Найменший рівень емісії N<sub>2</sub>О спостерігався в умовах досить високих температур і недостатньої зволоженості ґрунту, що було характерним для 2017 року. На основі синтезу підходів з моделювання емісії СО<sub>2</sub>, N<sub>2</sub>О та продуктивності агроекосистем розроблено комплексну модель емісії парникових газів із ґрунтів агроекосистем (plant-agrosoil-GHG-model). Встановлена міжсезонна та міжрічна зміна потоків СО<sub>2</sub> і N<sub>2</sub>O та їхня залежність від погодних умов та вмісту гумусу у ґрунті.</p> 2021-06-01T00:00:00+00:00 Авторське право (c) 2021 https://periodicals.karazin.ua/geoeco/article/view/17617 Сучасний стан забруднення атмосферного повітря м. Луцька 2021-07-29T18:26:23+00:00 Василь Фесюк fesyuk@ukr.net Ірина Мороз moroz.iryna1@gmail.com <p>Забруднення атмосферного повітря міст є важливим чинником, що впливає на якість життя і стан здоров’я жителів міських населених пунктів. Воно підвищується внаслідок урбанізації, розвитку промислових та транспортних комплексів міст. Ці ж тенденції характерні і для стану забруднення атмосферного повітря м. Луцька. В останні роки рівень його забруднення оцінюється як високий. А в першому півріччі 2018 р. Луцьк потрапив до трійки міст із найвищим рівнем забруднення атмосферного повітря в Україні, хоч місто не є крупним індустріальним центром. Проаналізовано структуру викиду забруднюючих речовин. Встановлено, що зросла частка викидів від пересувних джерел, перш за все, автотранспорту від 61,4 % в 1990&nbsp;р. до 92,2% у 2015&nbsp;р. і 94,6% у 2020 р. Серед полютантів найбільша частка припадала на оксид вуглецю (30%), діоксид азоту (19%), інші сполуки азоту (24%), неметанові леткі органічні сполуки (9%), тверді суспендовані частки (8%). За період з 2009 р. і до нашого часу величина індексу забруднення атмосфери (ІЗА) для м. Луцька змінюється в межах 7,7-10,49, що відповідає градації високого рівня забруднення. Величина ІЗА дещо зменшувалась до 2015 р., а потім збільшувалась до 2018 р. Місце Луцька в переліку (рейтингу) найбільш забруднених міст України корелює із величиною ІЗА міста: у 2013-14 р.р. ІЗА був відносно невисокий (7,99-8,55), місто займало 22 сходинку рейтингу. З 2016&nbsp;р. ІЗА для м. Луцька почав збільшуватись і місто почало підніматись в рейтингу від 9 до 7 сходинки. В атмосферному повітрі міста постійно перевищують ГДК концентрації діоксиду азоту, фенолу та формальдегіду. Тому зменшення забруднення атмосферного повітря є найважливішим напрямом міської екологічної політики, а зменшення викидів саме від пересувних джерел, зокрема, від автотранспорту – найбільш пріоритетним заходом.</p> 2021-06-01T00:00:00+00:00 Авторське право (c) 2021