Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна, cерія «Геологія. Географія. Екологія» https://periodicals.karazin.ua/geoeco <p>Фахове видання&nbsp;<em><strong>категорії А</strong></em>&nbsp;за спеціальностями&nbsp;<em><strong>103</strong></em>&nbsp;(<em>Науки про Землю</em>) та&nbsp;<em><strong>106</strong></em>&nbsp;(<em>Географія</em>) (наказ МОН України № 1643 від 28.12.2019 р.).</p> <p>Входить до наступних міжнародних баз даних:&nbsp;<em>WorldCat</em>,&nbsp;<em>BASE</em>&nbsp;(Bielefeld Academic Search Engine),&nbsp;<em>ResearchBible</em>,&nbsp;<em>TIB/UB</em>&nbsp;(German National Library of Science and Technology, University Library Hannover),&nbsp;<em>SBB&nbsp;</em>(Staatsbibliothek zu Berlin),&nbsp;<em>Ulrich's Periodicals Directory</em>,&nbsp;<em>EBSCO</em>,&nbsp;<em>Index Copernicus</em>,&nbsp;<em><strong>Web of Science</strong></em>&nbsp;(Emerging Sources Citation Index (ESCI)).&nbsp;</p> <p>У Віснику розглядаються питання взаємодії суспільства і природи, раціонального використання та охорони природного середовища. Відображено результати досліджень у галузі геології, геохімії, гідрогеології, географії, екології та соціально-економічної географії.</p> <p>Для науковців, фахівців і викладачів вищих закладів освіти.</p> uk-UA geoeco-series@karazin.ua (Василь Григорович Суярко) chuenko@karazin.ua (Олександр Володимирович Чуєнко) Mon, 14 Feb 2022 17:07:57 +0000 OJS 3.1.2.4 http://blogs.law.harvard.edu/tech/rss 60 Багатовимірний системний геомоніторинг підземних вод в районах водозаборів (на прикладі м. Полтава). Частина 1. Ідентифікація системного розвитку гідрогеологічного процесу https://periodicals.karazin.ua/geoeco/article/view/18386 <p>Робота є початком серії наукових праць авторів по актуальній екологічній темі – багатовимірного системного геомоніторингу підземних вод в районах водозаборів. Авторами обґрунтована можливість застосування для геомоніторингу гідрогеологічних об’єктів методу моделювання траєкторії руху об’єктів у нормованому фазовому просторі, розробленого у Харківсько-му національному університеті імені В.Н. Каразіна для задач суспільно-географічного моніторингу. Досліджені гідрогеохімічні режими експлуатації п’яти потужних водозаборів Полтавської міської агломерації, що експлуатують сеноман-нижньокрейдовий водоносний комплекс, за 28-ми річний період часу. Кількісно розраховані по кожному водозабору наступні показники системного розвитку гідрогеологічної системи: довжина шляху, пройденого гідрогеологічною системою водозабору на кожний період часу; проекція поточної точки траєкторії на оптимальну траєкторію, відхилення точки від оптимальної траєкторії та коефіцієнт прогресу на кожний контрольний момент часу. На базі отриманих результатів моделювання встановлені основні тенденції системного розвитку гідрогеологічної системи для всіх досліджуваних водозаборів: зменшення інтенсивності зміни хімічного складу підземних вод на усіх водозаборах з часом; суттєво менші показники інтенсивності зміни хімічного складу підземних вод на водозаборі № 3; найбільша мінливість інтенсивності зміни хімічного складу у часі – на водозаборі № 1; досить помітна синхронізація інтенсивності руху гідрогеологічної системи водозаборів і середньої інтенсивності зміни хімічного складу підземних вод, але виявляються деякі відхилення від цієї закономірності, які можуть бути зумовлені різкими змінами режиму роботи водозаборів.</p> Костянтин Нємець, Ігор Удалов, Анатолій Лур’є, Вікторія Прибилова, Олексій Крайнюков Авторське право (c) 2021 https://creativecommons.org/licenses/by/3.0/legalcode https://periodicals.karazin.ua/geoeco/article/view/18386 Wed, 01 Dec 2021 00:00:00 +0000 Особливості інженерно-геологічних вишукувань при обстеженні історичної забудови м. Харкова https://periodicals.karazin.ua/geoeco/article/view/18387 <p>Великий обсяг історичних об'єктів, які потребують капітального ремонту, реконструкції та пристосування до сучасного використання диктує необхідність переходу на більш швидкі та надійні технології відновлення пам'ятників архітектури. У зв'язку з цим виникає необхідність комплексного підходу в ході проведення відновлювальних робіт. При реконструкції будівлі першорядне значення має міцність і стійкість елементів споруди, що залежить від правильного вибору конструктивної схеми, врахуванні при проектуванні всіх можливих навантажень, а також якісного виконання будівельних робіт. У статті показується складність отримання достовірних даних геологічних умов при реконструкції нежитлової будівлі історичної забудови в місті Харкові, основаних на раніше проведених інженерно-геологічних вишукуваннях. В ході проведення робіт було встановлено відсутність проектної та виконавчої документації на будівлю, а також некваліфіковане втручання в її конструктив. Тому одним з ключових питань стало визначення фактичної конструкції фундаменту, а також типу та стану її ґрунтової основи. В результаті комплексного аналізу конструктивної схеми підземної частини будівлі встановлено, що підвальне приміщення було облаштовано після зведення будівлі. Для визначення конструкції, глибини та стану фундаменту були закладені шурфи з торцевої й зворотної стіни фасаду будівлі. Так само в рамках даного обстеження для комплексного аналізу ситуації у внутрішньому контурі будівлі було відібрано зразки ґрунту в підвальній частині будівлі для визначення фізико-механічних характеристик. На основі отриманих даних було видано рекомендації для подальшої реконструкції нежитлової будівлі історичної забудови міста. Таким чином показано, що некваліфіковане втручання в основу і конструкції будівлі без розробки відповідної проектної та виконавчої документації, яка майже завжди має місце при обстеженні історичних будівель, ускладнює, як їх дослідження так і подальшу реабілітацію і пристосування до сучасних норм.</p> Вадим Александрович, Ольга Гаврилюк, Валерій Сухов Авторське право (c) 2021 https://creativecommons.org/licenses/by/3.0/legalcode https://periodicals.karazin.ua/geoeco/article/view/18387 Wed, 01 Dec 2021 00:00:00 +0000 Газо-гідрогеохімічні умови Більче-Волицького нафтогазоносного району (Передкарпатський прогин, Україна) https://periodicals.karazin.ua/geoeco/article/view/18388 <p>Більче-Волицький нафтогазоносний район (НГР) є найбільшим за запасами вуглеводнів у Карпатській нафтогазоносній провінції України. Тут відкрито 72 родовища газу та газового конденсату та 3 родовища нафти. Розчинені у воді гази в розвідувальній нафтогазовій гідрогеології є основними критеріями нафтогазового потенціалу. Їх кількісні та якісні характеристики дозволяють вивчити умови утворення та збереження родовищ вуглеводнів та визначити перспективні райони пошуку. Метою дослідження було виявити вертикальну та латеральну газо-гідрогеохімічну зональність Більче-Волицького НГР, оцінити роль розчинених у воді газів у формуванні газових родовищ з перспективою прогнозування нових покладів вуглеводнів. Методи дослідження базувалися на інтерпретації компонентного складу водорозчинених газів, розрахунку та інтерпретації газонасичення води, тиску насичення, коефіцієнта насичення води газом. Для визначення розчинності метану були використані графіки на основі експериментальних досліджень та розрахунків з наукових публікацій. Початкові дані щодо гідрогеохімічних, геотермічних, гідродинамічних параметрів водоносних горизонтів, якісних та кількісних характеристик розчинених у воді та вільних газів Більче-Волицького НГР були визначені під час випробування свердловин. Результати досліджень показали, що частки розчиненого у воді метану збільшуються зі сторони Західно- та Східноєвропейської платформ у напрямку занурення Карпат, що є наслідком більш високого ступеня гідрогеологічної закритості структур. Встановлено, що розчинений у воді метан, азот та вуглекислий газ мають різні джерела походження та різні просторово-часові механізми насичення води. Гідродинамічно замкнуті структури (сприятливі для утворення та збереження родовищ вуглеводнів) характеризуються високим відносним та абсолютним вмістом розчиненого метану. Підвищений вміст метану також просторово тяжіє до зон поперечних тектонічних розломів, що вказує на їх роль у вертикальному транспортуванні водно-вуглеводневих сумішей.</p> Василь Гарасимчук, Галина Медвідь, Тетяна Соловей Авторське право (c) 2021 https://creativecommons.org/licenses/by/3.0/legalcode https://periodicals.karazin.ua/geoeco/article/view/18388 Wed, 01 Dec 2021 00:00:00 +0000 Вапнисті водорості та форамініфери нижнього карбону середньої частини центральної приосьової зони Дніпровсько-Донецької западини (Україна) https://periodicals.karazin.ua/geoeco/article/view/18389 <p>Досліджено розріз, розкритий розвідувальною свердловиною 203 Березівською, представлений переважно карбонатними, а також піщаними та глинистими породами нижньої частини верхньовізейського під’ярусу (тульський горизонт) та верхньої частини нижньовізейського під’ярусу (бобриківський горизонт). Дана мікрофаціальна характеристика карбонатних відкладів та асоціації форамініфер та вапнистих водоростей з відкладів візейського ярусу приосьової зони Дніпровсько-Донецької западини (ДДЗ). Описана асоціація форамініфер, представлена індивідами 24 родів та асоціація альгофлори, представлена 35 видами, які відносяться до 25 родів, в тому числі 3 види вапнистих водоростей, які описані вперше для ДДЗ: <em>Atractyliopsis </em>cf.<em> cumberlandensis</em>, <em>Nanopora undata </em>та<em> Exvotarisella maponi</em>. Викопні асоціації альгофлори характеризують зону Palaeoberesella lahuseni – Exvotarisella index – Nanopora woodi, яка була зкорельована з форамініферовими зонами Uralodiscus rotundus и Paraarchaediscus koktjubensis. Пізньовізейська мікрофауна та альгофлора, у порівнянні з раньовізейською, стає таксономічно збідненою. В пізньовізейських карбонатних відкладах з’являються численні представники архедісцид. Проведено порівняльний аналіз асоціацій водоростей ДДЗ з одновіковими асоціаціями відкритого Донбасу, Уралу, Східно-Європейської платформи, Бельгії та Франції. Присутність в асоціації вапнистих водоростей нижньовізейського під’ярусу крупних форм багрянок пов’язана з переважанням глинистих вапняків до мергелів серед карбонатних відкладів. Морські умови пізнього візе були більш мілководними, із достатнім освітленням для розвитку таксономічно різноманітної асоціації зелених сифонокладових водоростей. Мікрофаціальні особливості карбонатних відкладів, дозволили зробити припущення про виділення регіонального стратиграфічного маркеру – спікуловий пакстоун, який є характерним для XIII мікрофауністичного горизонту ДДЗ. Описано 3 види вапнистих водоростей, що зустрінуті вперше на території ДДЗ. Зображення форамініфер та вапнистих водоростей приведені у 8 палеонтологічних таблицях.</p> Анастасія Гусарова, Андрій Матвєєв Авторське право (c) 2021 https://creativecommons.org/licenses/by/3.0/legalcode https://periodicals.karazin.ua/geoeco/article/view/18389 Wed, 01 Dec 2021 00:00:00 +0000 Нові знахідки решток кам’яновугільних цефалопод на території України https://periodicals.karazin.ua/geoeco/article/view/18390 <p>Відклади кам’яновугільної системи широко поширені на території України. В них часто зустрічаються рештки головоногих молюсків, які, тим не менш, вивчені недостатньо. Цефалоподи мають велике значення для розмежування і кореляції відкладів карбону, а також для реконструкцій умов їх накопичення. З цієї причини вивчення головоногих молюсків є дуже актуальним. В різних місцях Північної і Центральної України в моренних відкладах зустрічаються вапнякові валуни з рештками кам’яновугільної фауни, в тому числі цефалопод. Транспортування і перевідкладення фосилій материковими льодами відноситься до льодовикового типу перевідкладення скам’янілостей з давніших в більш молоді осади. Льодовикове перевідкладення відбувається як у вигляді окремих фосилій, так і у вигляді блоків породи різних розмірів. З вапнякових валунів у складі морени дніпровського зледеніння, що відслонюється на горі Пивиха біля смт Градизьк Полтавської області, нами визначено наступні цефалоподи: Culullus sp., Antonoceras balaschovi Shimansky, Pseudostenopoceras sp. і Liroceras sp. Результати їх вивчення підтвердили висновки В.В. Огара і В.І. Полєтаєва щодо пізньовізейсько-серпуховського віку вапняків, що складають валуни. Корінним джерелом даних вапняків є південне крило Московської синеклізи (переважно Калузька і Тульська області РФ). Крім того, деякі валуни на Пивисі містять рештки ендоцерид і ранньопалеозойських трилобітів, тому інше джерело корінних порід розташовувалося, поза всякими сумнівами, на території Прибалтики (Естонія) і Ленінградської області РФ. З нижнього карбону Дніпровсько-Донецької западини визначена ортоцерида Brachycycloceras scalare (Archiac et Verneuil). Цей вид широко поширений у візейсько-намюрських відкладах Західної Європи. Встановлено присутність у відкладах нижнього карбону Південного Донбасу решток актиноцерид (Rayonnoceras sp. із верхів візейського ярусу). Нові дані дозволили розширити систематичне різноманіття ранньокам’яновугільних цефалопод Донбасу і Дніпровсько-Донецької западини.</p> Віталій Дернов Авторське право (c) 2021 https://creativecommons.org/licenses/by/3.0/legalcode https://periodicals.karazin.ua/geoeco/article/view/18390 Wed, 01 Dec 2021 00:00:00 +0000 Оцінка якості підземних водних ресурсів на північному сході Сабзевару https://periodicals.karazin.ua/geoeco/article/view/18391 <p><strong>Вступ</strong>. У напівзасушливих та посушливих країнах, в яких підземні води є основним постачальником води, моніторинг якості води має життєво важливе значення. Таким чином, для кращого управління водними ресурсами дослідження якості води, що використовується для питних, сільськогосподарських та промислових цілей, є обов'язковим.</p> <p><strong>Мета статті</strong>. Метою даного дослідження було вивчення факторів, що впливають на процес еволюції ресурсів підземних вод та гідрогеохімічні характеристики ресурсів підземних вод на північному сході Сабзе-вара.</p> <p><strong>Методи дослідження</strong>. З урахуванням геологічної будови, водовіддачі та стану водних ресурсів області, було обстежено щодо якості 10 видів запасів підземних вод. У зв'язку з цим фізичні параметри, наприклад, Ph, електропровідність (EC) і загальна кількість розчинених твердих речовин (TDS) вимірювали у відібраному розчині за допомогою мультиметра. Гідрохімічний аналіз даних здійснювався в лабораторних умовах методом індукційної плазми та методом статистичного аналізу, а також моделювання у пакетах SPSS, Chemistry та AqQA.</p> <p><strong>Результати дослідження</strong>. Згідно з діаграмою Шолера, більшість проб води відносяться до хорошого та прийнятного класу. Згідно з намальованою діаграмою Вілкокса, зразки відносяться до класів C2S2, C2S4, C3S2 та C3S4. Більшість зразків агрономічно непридатні через високе засолення. За індексом якості води (ІКВ) водні ресурси досліджуваної території перебувають у категорії від поганого до прийнятного. Просторове дослідження показало, що водозбір водних ресурсів, розташованих у вулканічних породах, конгломератах і галечниках, через менший вплив цих порід на мінералізацію води, зумовив відтік води відповідної якості з цих територій. У західній частині області через наявність мергелевих та евапорито-уламкових відкладень значення цього показника низьке, а вода – поганої якості. В інших частинах регіону індекс якості води (ІКВ) збільшується, і вода має кращу якість.</p> <p>Тип геологічної формації навколо басейну є одним з важливих факторів еволюції водних ресурсів. Хімічне вивітрювання різних гірських порід природними водами призводить до утворення різних катіонів та аніонів. Реакція вода-порода та вивітрювання мінералів є основним фактором зміни якості хімічного складу підземних вод у регіоні. Хімічний аналіз води, що надходить у водоносний горизонт району, показав, що на джерела надходження іонів у регіон вплинула літологія гірських порід та відкладень, які тривалий час зазнавали вивітрювання. Отже, води регіону під час проходження уламкових евапоритових утворень третинного періоду та мергелів, розчинили їх і підвищили співвідношення Cl+SO4&gt;HCO3. Результати показали, що наявність гірських порід та карбонатних мінералів, таких як вапняк, доломіт та кальцит, піщаник та силікати, вулканічних порід, у водотоку викликало сценарії Ca&gt;CO3 та Ca+Mg&gt;CO3.</p> <p><strong>Висновки</strong>. Результати показали, що ресурси питної води на більшості ділянок пристойні, за винятком ресурсів, що знаходяться в уламково-евапоритових відкладеннях. Тому вода дуже солона та непридатна для сільськогосподарських потреб. Однак на схід солоність різко падає і підходить для сільськогосподарських цілей. Концентрація бікарбонату, як найбільш поширеного компонента, у всіх ресурсах вища, ніж глобальний санітарний стандарт, і розчинення карбонатних порід, таких як вапняки та доломіти, відіграє роль у цьому. Концентрація нітратів у всіх ресурсах нижча за світовий стандарт. Їх концентрація в районі пов'язана з сільськогосподарською діяльністю та оборотним водопостачанням. Водні ресурси, закладені в вулканітах, конгломератах і гравій, мають меншу концентрацію за вмістом солей і більш високу якість води. Молоді детритно-евапоритові відкладення на заході мають підвищену концентрацію іонів за індексом якості ґрунту (GQI) та картами районування, при цьому якість води в цій частині залишає бажати кращого.</p> Мохаммад Ібрагім Фазель Валіпур, Хенгаме Ерфанян Касеб Авторське право (c) 2021 https://creativecommons.org/licenses/by/3.0/legalcode https://periodicals.karazin.ua/geoeco/article/view/18391 Wed, 01 Dec 2021 00:00:00 +0000 Вплив структури мінерального адсорбенту на детритізацію водних розчинів https://periodicals.karazin.ua/geoeco/article/view/18392 <p>Оцінена адсорбція тритію з водного розчину та ефект фракціонування ізотопів водню у стаціонарній системі «НТО-мінеральна речовина». Пояснений механізм затримки тритію в структурі природних адсорбентів (гібситі, гіпсі, воластоніті та у гідроксиді кальцію). Найменша загальна здатність до вилучення тритію з водного розчину визначена у воластоніті (34,5 %), найбільша – у гібситі (38,7 %). Тритій, вилучений із тритійованої води розподіляється у мінеральній речовині між різними структурними позиціями ─ з найменшою енергією зв’язку у молекулярній формі НТО в поверхнево-адсорбованій вологі (1 фракція), із дещо більшою ─ у міжшаровій воді (2 фракція), та найбільшою в іонній формі –ОТ у структурних позиціях мінерального адсорбенту (3фракція). В гібситі у поверхнево адсорбованій формі затримується до 39% від загальної кількості&nbsp; тритію, вилученого із водного розчину. Переважна затримка біля мінеральної поверхні поляризованих молекул НТО ніж молекул Н<sub>2</sub>О обумовлює ефект фракціонування ізотопів водню (α = 1,14). Обмін між ОН-групами структурних Al-гідроксильних шарів мінералу і ОТ-групами тритійованої води призводить до закріплення у цій формі до 55% тритію. &nbsp;Найбільша частина тритію (60,3%), вилученого гіпсом із водного розчину накопичується у поверхнево адсорбованій формі за механізмом міжфазового молекулярного НТО → Н<sub>2</sub>О обміну&nbsp; з коефіцієнтом фракціонування α = 1,04. Міцніша фіксація тритію відбувається в структурі мінералу (до 36%) з коефіцієнтом фракціонування α = 1,07. Внаслідок наявності у воластоніті спутано-волокнистої мікротекстури, значна частина тритію, поглинутого за час експерименту з розчину тритійованої води була зафіксована у поверхнево адсорбованій формі (61,3%, коефіцієнт фракціонування α = 1,03). Інша частина тритію (36,4%, α = 1,06) зв’язується у ОТ-групах, які утворюються&nbsp; при гідролізі іонів кальцію при контакті воластоніту з водою. Гідроксилація оксиду кальцію при його контакті із тритійованою водою супроводжується зменшенням питомої активності тритію у водній фазі з фракціонуванням ізотопів водню (α = 1,23) при утворенні гідроксильних груп.</p> Олександр Пушкарьов, Ірина Севрук, Віталій Долін Авторське право (c) 2021 https://creativecommons.org/licenses/by/3.0/legalcode https://periodicals.karazin.ua/geoeco/article/view/18392 Wed, 01 Dec 2021 00:00:00 +0000 Акритархи мезозою України https://periodicals.karazin.ua/geoeco/article/view/18393 <p>Акритархи вивчаються палінологами у зразках мезозойських відкладів у комплексі з іншими представниками органікостінного мікропланктону, насамперед з диноцистами. Вперше на території України у зразках з юрських та крейдових відкладів виявлено акритархи та сконцентровано увагу на такій маловивченій групі для мезозою. Доведено їх певну роль і значення для стратиграфічних та палеоекологічних побудов, вивчено їх видовий склад і вертикальний розподіл у розрізах мезозойських відкладів. Встановлено закономірності розподілу акритарх у одновікових шарах. Акритархи юри та крейди віднесені до 10 родів, що включають 11 видів. Найпоширенішим видом, що зустрічається як і в юрських, так і в крейдових відкладах України є акритархи <em>Micrhystridium flagile</em> та <em>Fromea</em> sp. Юрські комплекси дещо багатші за крейдові у плані відсоткового вмісту і представлені, головним чином, <em>Micrhystridium</em> spp., <em>Micrhystridium flagile, M. longum, Veryhachium brevitrispinum</em>, <em>Wilsonastrum</em> sp., <em>Baltisphaeridium</em> sp. Крейдові: <em>Micrhystridium</em> spp., <em>Micrhystridium fragile, M. longum, Baltisphaeridium breviciliatum</em>, <em>B.</em> aff. <em>capillatum, B. annelieae, B. accinctum, Acanthodiacrodium </em>sp., <em>Solisphaeridium inaffectum, Comasphaeridium </em>sp.,<em> Comasphaeridium </em>aff. <em>brachyspinosum, Veryhachium </em>spp., <em>Veryhachium singulare, Leiofusa stoumonensis, Fromea</em> sp., <em>Ascostomocystis</em> sp. У практиці українських мікропалеонтологів недооцінена роль такої групи, як акритархи, яка може бути унікальною при палеоекологічних реконструкціях середовища. Аналізуючи юрські і крейдові мікрофосилії, вивчені з мезозойських відкладів з 93 розрізах різних регіонів України, можна сказати, що тенденція зникнення акритарх протягом мезозою простежується слабко. Юрські форми акритарх складають до 5% у комплексі, крейдові – до 4%. В статті наведено фототаблиці зображень юрських та крейдових акритарх.</p> Олена Шевчук, Катерина Іванченко Авторське право (c) 2021 https://creativecommons.org/licenses/by/3.0/legalcode https://periodicals.karazin.ua/geoeco/article/view/18393 Wed, 01 Dec 2021 00:00:00 +0000 Технологічні особливості виділення меж водозбірних басейнів засобами ГІС-технологій (на прикладі р. Брусниця) https://periodicals.karazin.ua/geoeco/article/view/18394 <p>Виділення меж водозбірного басейну – важлива гідрологічна задача, розв’язок якої визначає територію та місце потенційного збору водних мас. Точність та достовірність обробки вихідних просторових даних – запорука одержання якісних похідних морфометричних показників та подальшого моделювання різних явищ, в тому числі територіального аналізу та планування. Поява і розвиток численних ГІС-засобів дозволила суттєво спростити трудомісткість характерну для традиційного розв’язку такої задачі. Проте, різні програмні засоби реалізують різні технологічні підходи до виділення меж водозбірних басейнів. Складність застосовуваних алгоритмів формує чутливість моделей до введених параметрів, порогові значення більшості з яких користувачу пропонується задавати шляхом численних експериментальних спроб. В дослідженні розглянуто найпоширеніші ГІС-засоби з множини існуючих, що підтримують інструменти гідрології – ArcGIS, Global Mapper, SAGA GIS, Surfer. З’ясування принципів роботи гідрологічного інструментарію в різних ГІС-середовищах та застосовуваних алгоритмів було однією із задач дослідження. Для всіх програмних засобів використано однаковий набір вихідних даних, одержаний в результаті векторизації елементів рельєфу фрагменту топографічної карти. Цифрову модель рельєфу підготовлено з урахуванням вимог та особливостей гідрологічно-коректних моделей. Із метою з’ясування впливу роздільної ЦМР на результати, її виконано в трьох варіантах – 10&nbsp;×&nbsp;10&nbsp;м; 25&nbsp;×&nbsp;25&nbsp;м; 50&nbsp;×&nbsp;50&nbsp;м. Результати аналізу порівняно за геометричними просторовими характеристиками та з кількісними даними гідрографічного районування, наведеними на геопорталі «Водні ресурси України». Встановлено переваги та недоліки програмних засобів. Виявлено вплив роздільної здатності вихідної ЦМР на результати моделювання меж водозбірних басейнів. Отримані результати спрямовані на підвищення точності моделювання меж водозбірних басейнів та обчислення похідних гідрографічних параметрів. Вони можуть застосовуватися для генералізації лінійних об’єктів гідрографічної мережі на картографічних зображеннях з метою відповідності ситуації та достатнього рівня деталізації.</p> Руслан Беспалько, Тарас Гуцул Авторське право (c) 2021 https://creativecommons.org/licenses/by/3.0/legalcode https://periodicals.karazin.ua/geoeco/article/view/18394 Wed, 01 Dec 2021 00:00:00 +0000 Моделювання рельєфу ділянки русла річки Сіверський Донець (в районі села Гайдари Чугуївського району Харківської області) https://periodicals.karazin.ua/geoeco/article/view/18395 <p>У статті висвітлено практичний досвід ехолотного сканування дна водойм та обробки отриманих даних для побудови цифрових моделей рельєфу. Розкрито актуальність та особливості використання сонарної техніки для вивчення особливостей морфології підводного рельєфу невеликих гідрологічних об’єктів. Зроблено аналіз вітчизняних та зарубіжних публікацій у цій сфері, за яким робиться висновок про недостатню розробленість питання у вітчизняних джерелах. Представлено результати ехолотного знімання та пост-обробки отриманих даних за допомогою спеціалізованого програмного забезпечення. У якості території гідрографічного дослідження було обрано ділянку річки Сіверський Донець у районі навчально-наукової географічної бази «Гайдари» (с. Гайдари Чугуївського району Харківської області). Польову частину виконано на обладнанні матеріально-технічної бази кафедри фізичної географії та картографії Харківського національного університету імені В.&nbsp;Н. Каразіна, зокрема з використанням ехолота-картплотера Lawrance Elite 7 TI з сучасними режимами сканування CHIRP, DownScan, StrucureScan. У роботі розглядаються особливості створення та візуалізації у програмному пакеті ReefMaster. За результатами польових робіт розроблено модель дна відповідної ділянки річки Сіверський Донець, карту глибин, що дозволять у майбутньому аналізувати динаміку та прогнозувати зміни руслової конфгурації. Сформульовано переваги використання бюджетного обладнання та програмного забезпечення для виконання досліджень рельєфу дна подібних гідрологічних об’єктів.</p> Катерина Борисенко, Владислав Попов, Поліна Облогіна Авторське право (c) 2021 https://creativecommons.org/licenses/by/3.0/legalcode https://periodicals.karazin.ua/geoeco/article/view/18395 Wed, 01 Dec 2021 00:00:00 +0000 Диференціальна та недиференціальна урбанізація в Україні у радянську та пост-радянську еру https://periodicals.karazin.ua/geoeco/article/view/18396 <p>У статті викладено результати тестування моделі диференціальної урбанізації (<em>the differential urbanization model</em>) в Україні на основі демографічних даних соціалістичного та пост-соціалістичного часу. Описано емпірично встановлені паттерни диференціальної та недиференціальної урбанізації та розкрито суспільно-географічні умови їхнього формування. З’ясовано, що в Україні протягом шести декад (1959-2019 рр.) урбанізація мала декілька рестартів у рамках моделі диференціальної урбанізації, які були зумовлені кризовими процесами на території країни (наприклад, світова економічна криза), а також фіксуються кризові паттерни недиференціальної урбанізації, що пов’язані із різким загостренням кризових явищ та процесів (військовий конфлікт, зміна економічної системи). Порівняння отриманих емпіричних результатів із результатами попередніх досліджень підтвердило ряд гіпотез. З одного боку, гіпотезу про недиференціальну урбанізацію в Україні протягом кризових періодів, яка, як і у колишній Естонській РСР, була пов’язана з колапсом Радянського Союзу та переходом від командно-адміністративної до ринкової економіки у 1990-х роках. З іншого боку, за допомогою міграційних показників було підтверджено раніше висунуту гіпотезу про те, що у 2008-2010 рр. в Україні спостерігалась кризова контр-урбанізація в рамках моделі диференціальної урбанізації. Така «кризова еволюція» диференціальної урбанізації в Україні є результатом пертурбаційних соціально-економічних процесів. Міжнародні порівняння траєкторій диференціальної урбанізації вказали на те, що окрім України стадію кризової контр-урбанізації мали й колишня Західна Німеччина та Росія, які пройшли її ще у першій половині XX століття. Після початку військової агресії з боку Росії на території України фіксується кризовий паттерн недиференціальної урбанізації.</p> Олексій Гаврилюк Авторське право (c) 2021 https://creativecommons.org/licenses/by/3.0/legalcode https://periodicals.karazin.ua/geoeco/article/view/18396 Wed, 01 Dec 2021 00:00:00 +0000 Статистичний аналіз параметрів прозорості та хмарності атмосфери на півдні України https://periodicals.karazin.ua/geoeco/article/view/18397 <p>Розглянуто спеціальні аспекти інсоляції земної поверхні на Півдні України, а саме індекси прозорості та хмарності атмосфери. В основу роботи покладено дані супутникового моніторингу середньої добової інсоляції та загальної хмарності у вузлах двоградусної сітки для домену 48°-45° пн.ш. та 29°-39° сх.д. за період 1981-2020 рр. Для оцінки максимально можливого геліоенергетичного потенціалу Півдня України використовувалися дані супутникових спостережень за літній сезон. Було встановлено, що найбільша повторюваність (понад 50&nbsp;%) загального хмарного покриву характеризується ступенем ясності атмосфери , що відповідає ясному стану неба. Обґрунтовано значимість опромінення земної поверхні дифузною сонячною радіацією, частка якої в структурі сумарного опромінення (індекс дифузної радіації) перебуває в тісній оберненій залежності із індексом прозорості атмосфери (коефіцієнт кореляції близько -0,97). Індекси прозорості ( ) та хмарності ( ) атмосфери перебувають в тісній статистичній залежності зі ступенем ясності неба, що дозволило побудувати аналітичні функції для вказаних індексів залежно від ступеня ясності неба, які виявилися S- та Z-подібними кривими відповідно. Емпіричний розподіл двомірної випадкової величини ( ; ) задовольнив вимоги нормального розподілу, а отримані еліпси розсіювання дозволили розрахувати довірчі інтервали двовимірної випадкової величини (індекс прозорості : індекс хмарності) для заданого рівня довіри. Просторовий розподіл індексів прозорості та хмарності атмосфери на Півдні України виявив значну залежність цих індексів від географічної широти та типу підстильної поверхні. В кінці літа проявився сезонний ефект в просторовому розподілі індексів хмарності та прозорості атмосфери, який ймовірно зумовлений сезонними особливостями циркуляції атмосфери, викликаними поширенням східного відрогу Азорського антициклону та загальною ситуацією з розвитком блокувальних процесів в Атлантико-Європейському секторі Північної півкулі.</p> Василь Затула, Ярослав Кихтенко, Ростислав Олійник, Сергій Сніжко Авторське право (c) 2021 https://creativecommons.org/licenses/by/3.0/legalcode https://periodicals.karazin.ua/geoeco/article/view/18397 Wed, 01 Dec 2021 00:00:00 +0000 Комплексна просторова диференціація територіальних громад на прикладі Житомирської області https://periodicals.karazin.ua/geoeco/article/view/18398 <p>У статті представлено методологічні засади комплексної просторової диференціації об‘єднаних територіальних громад в Україні за показниками їх наближеності до великих міст та урбанізованих центрів; відповідно виділено наближені, відносно віддалені та периферійні території. Доведено, що наближеність територіальних громад, які об‘єднуються, до обласних та районних центрів детермінує їх економічну спроможність значно більшою мірою, ніж площа території та чисельність населення: периферійні громади мають більшу площу, кількість населених пунктів у їх складі та мешканців, а наближені – навпаки. Більше того, периферійні та віддалені громади об‘єдналися раніше за наближені до великих центрів: швидкість ухвалення відповідних рішень пояснюється більшою їх актуальністю для економічно менш спроможних громад. Ці та інші висновки підтверджено на прикладі Житомирської області. Розроблено алгоритм комплексної диференціації сільських територій за соціально-економічними та екологічними параметрами. Економічний стан громад оцінено за показниками середнього загального питомого доходу мешканців та рівня дотаційності бюджету. З урахуванням чисельності мешканців виокремлено громади високої, середньої та низької економічної спроможності. Соціальна інфраструктура за показниками чисельності об‘єктів та їх стану оцінена як достатня належної якості, достатня неналежної якості та недостатня неналежної якості. Для диференціації громад за рівнем благополуччя екологічної ситуації (задовільна, посередня, загрозлива) застосовано показники кількості водних об‘єктів, до яких підприємства скидають забруднені стічні води, несанкціонованих сміттєзвалищ та складів отрутохімікатів. Запропоновано способи застосування методологічних та практичних результатів дослідження для розробки представниками органів самоврядування місцевих стратегій розвитку; обґрунтована доцільність приєднання громад з низькою економічною спроможністю до інших з тим, аби сприяти оптимізації структури адміністративних утворень, підвищенню ефективності їх управління та залученню інвестицій.</p> Марія Ільїна, Юлія Шпильова Авторське право (c) 2021 https://creativecommons.org/licenses/by/3.0/legalcode https://periodicals.karazin.ua/geoeco/article/view/18398 Wed, 01 Dec 2021 00:00:00 +0000 Демографічні процеси Карпатського регіону в контексті економічного розвитку території https://periodicals.karazin.ua/geoeco/article/view/18399 <p>У статті здійснено просторовий та структурний аналіз демографічних процесів Карпатського регіону як одного з індикаторів соціально-економічного розвитку території. На основі статистичних даних проаналізовано специфічні риси механічного руху населення в Карпатському регіоні в порівнянні з іншими областями України. Акцентується увага на тому, що міграційні процеси, які мають важливе значення для подальшого розвитку суспільства, в умовах загострення демографічних і соціально-економічних проблем, потребують негайного вирішення. Доведено необхідність розробки&nbsp; випереджальних заходів, які покликані стати пріоритетними при вирішенні проблем економічно активного населення на досліджуваних територіях. Значну увагу приділено дослідженню питань вікового складу трудових ресурсів, рівню зайнятості населення у віці 15-70 років, зважаючи на незадовільні показники, які демонструє Україна, адже тривалість життя українців одна з найнижчих у Європі. Ознаками формування демографічної катастрофи в досліджуваному регіоні є високий рівень трудової міграції за кордон. За результатами досліджень динаміки індексу реальної заробітної плати в країні&nbsp; впродовж 2014-2021 р.р. доведено, що незважаючи на постійний ріст заробітної плати та тенденцію щодо зменшення розриву у розмірі середньомісячної заробітної плати за гендерною ознакою по регіонах країни, індекс реальної заробітної плати неухильно зменшується. Наведені в статті показники використання трудового потенціалу дають змогу дійти висновку, що на сьогодні Україна позбавлена перспектив нарощування кількісних параметрів розвитку народонаселення як найбільшого чинника формування трудового потенціалу на тлі збереження тенденції щодо зменшення кількості трудових ресурсів. Перспективами подальших досліджень є обґрунтування дієвих механізмів демографічної політики на загальнодержавному рівні задля подолання відтоку населення із сільської місцевості, спрямовану не стільки на збільшення народжуваності, скільки на зростання привабливості сільських територій для проживання та продуктивної економічної діяльності мешканців сіл, насамперед молоді.</p> Надія Мельник, Андрій Мельник, Віліна Пересадько, Володимир Великочий Авторське право (c) 2021 https://creativecommons.org/licenses/by/3.0/legalcode https://periodicals.karazin.ua/geoeco/article/view/18399 Wed, 01 Dec 2021 00:00:00 +0000 Обчислення кількості опадів на українських метеостанціях із урахуванням впливу вітру https://periodicals.karazin.ua/geoeco/article/view/18400 <p>Вимірювання опадів включають випадкові та систематичні похибки. Перші пов'язані з вимірювальною частиною приладу та мікрокліматичними умовами території, другі – з впливом вітру, випаровуванням та змочуванням стінок приймача. Вітрові вихори, що утворюються під час зіткнення вітрового потоку та верхньої частини приймача опадоміра, перешкоджають потраплянню опадів у приймач та найбільше зменшують справжню кількість опадів. В Україні така аеродинамічна похибка не обчислюється під час запису вимірювань, тому для проведення гідрологічних і кліматичних досліджень архівні дані мають пройти попереднє коригування. Метою роботи було приведення виміряної на метеостанціях України кількості опадів до реальних величин. Розглянуто чотири методи врахування аеродинамічної похибки опадоміра Третьякова з вітровим захистом: Голубєва, Янга, Брязгіна та Норвезького метеорологічного інституту. Опрацьовано дані строкових спостережень за опадами на метеостанціях України за період 1976–2019 рр. Програма метеорологічних спостережень містить всю необхідну інформацію для виконання розрахунків: швидкість та напрямок вітру, температуру повітря, атмосферний тиск та парціальний тиск водяної пари, тривалість низової та загальної заметілі. Швидкість вітру приведено до висоти приймача опадоміра (2 м) з урахуванням закритості та оточення метеомайданчика. Встановлено, що за різними методами коригування недооблік середньорічної кількості опадів коливається у межах 5–10%, із них для снігу – 18–27%, для дощу – 3–7%. За коригованими значеннями оновлено мапу річної суми опадів на території України за період 1990–2019 рр. Для подальшого використання у гідрологічних і кліматичних дослідженнях результати спостережень за опадами мають бути кориговані з врахуванням аеродинамічної похибки.</p> Валерій Осипов, Андрій Бончковський, Андрій Орещенко, Дмитро Ошурок, Наталія Осадча Авторське право (c) 2021 https://creativecommons.org/licenses/by/3.0/legalcode https://periodicals.karazin.ua/geoeco/article/view/18400 Wed, 01 Dec 2021 00:00:00 +0000 Вуличне мистецтво у міському просторі: розміщення та сприйняття у містах України https://periodicals.karazin.ua/geoeco/article/view/18401 <p>У статті поглиблено розуміння місця вуличного мистецтва у міському просторі. Метою дослідження є аналіз тематичного спрямування, зумовленості, розміщення та сприйняття мешканцями об’єктів вуличного мистецтва у містах України. На основі аналізу попередніх досліджень узагальнено види та форми стріт арту, його місце у міському просторі. Дослідження ґрунтується на аналізі повідомлень у засобах масової інформації щодо об’єктів вуличного мистецтва, результатах глибинних напівструктурованих інтерв’ю мешканців Києва, а також спостережень авторів на вулицях кількох міст України.</p> <p>Аналіз об’єктів вуличного мистецтва в Україні показав, що в цілому спостерігаються тенденції до децентралізації їх розміщення у міському просторі та регіоналізації. Бачення мешканців свідчить про їх вимогу щодо відповідності нових об’єктів стріт арту соціокультурному середовищу, доречності розміщення, «вбудованості» у міський простір. Виявлено, що важливими рушіями активізації вуличного мистецтва в Україні є міські арт-фестивалі, мега-події, соціально-політичні події та соціальні проблеми, ініціативи забудовників, а також програми бюджету участі.</p> <p>Аналіз ставлення до тематичної спрямованості стріт арту показав, що пріоритетними для мешканців Києва є теми природи, зображення видатних осіб з незаплямованою репутацією, представників найважливіших професій, національна, патріотична та соціальна тематика, яка спонукає до роздумів, а також тексти відомих віршів та цитати. Негативним є відношення до політичної тематики, що супроводжується різними закликами. Підтверджено, що більш важливим вбачається локальний контекст об’єктів стріт арту. Показано, що при загалом позитивному сприйнятті вуличного мистецтва мешканці міст зацікавлені у необхідності контролю та регулювання розміщення нових об’єктів з урахуванням вимог партисипативності.</p> Наталія Провотар, Юлія Олішевська, Костянтин Мезенцев, Катерина Кравченко Авторське право (c) 2021 https://creativecommons.org/licenses/by/3.0/legalcode https://periodicals.karazin.ua/geoeco/article/view/18401 Wed, 01 Dec 2021 00:00:00 +0000 Особливості динаміки хвиль тепла в окремих містах України https://periodicals.karazin.ua/geoeco/article/view/18402 <p>Нині, коли глобальне потепління є доведеним, оцінка змін термічного режиму та його впливу на здоров’я населення стала одним з пріоритетних напрямів діяльності Всесвітньої метеорологічної організації (ВМО) і Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ). У зв'язку з цим особливої важливості набувають дослідження екстремальних проявів в режимі температури повітря окремих регіонів. Сучасні зміни клімату супроводжуються зростанням повторюваності та інтенсивності хвиль тепла (періодів з екстремально високою температурою), через це саме хвилям тепла наразі приділяється велика увага. Крім того, очікується, що в майбутньому негативні наслідки цих змін будуть посилюватись. В роботі проведено аналіз режиму максимальної добової температури повітря за фактичними даними за періоди більше, ніж шістдесят років, і очікуваних – за 2021–2050 роки для трьох метеостанцій (Ужгород, Харків, Одеса). Для кожного дня року розраховано так званий «абсолютний поріг температури» за рекомендаціями ВМО. Визначено наявність хвиль тепла, виходячи з її дефініції, тобто період, коли максимальна добова температура повітря більше 5 послідовних днів перевищує середню максимальну температуру для даного календарного дня за основний період (1961–1990 рр.) більше, ніж на 5ºС. Виявлено хвилі тепла на основі фактичних даних і модельних рядів за сценаріями низького (RCP2.6), середнього (RCP4.5) та високого (RCP8.5) рівнів викидів парникових газів; проаналізовано їх фізико-статистичні характеристики та прогноз динаміки до 2050 року у різних регіонах України. Найменша за рік кількість хвиль тепла зафіксована на півдні країни, а максимальна тривалість хвилі тепла приблизно однакова на всіх досліджуваних станціях. На заході України спостерігається тенденція зростання кількості хвиль тепла та їх тривалості за досліджуваний період за десятиріччями, на північному сході і півдні – ці показники зазнали коливань. Виявлено, що у всіх регіонах за фактичними даними найбільшу повторюваність (82% від загальної кількості хвиль за рік) мали хвилі тепла тривалістю 6–9 днів; за даними сценарію RCP2.6 їх повторюваність максимально зменшується (до 52%) на півдні країни. За всіма використаними траєкторіями кліматичних змін найбільша кількість хвиль тепла у прийдешні тридцять років очікується на півдні України, причому з максимумом у холодну пору року (жовтень-квітень). Інтенсивність хвиль тепла холодного періоду є вищою, ніж теплого у всіх регіонах України, особливо у південних регіонах. Досліджені хвилі тепла суттєво впливають на самопочуття та смертність людей, тому отримані дані про їх показники і тенденції зміни необхідні для розробки комплексу профілактичних і захисних заходів у плані ризиків для здоров’я населення, пов’язаних з кліматом.</p> Тамерлан Сафранов, Галина Катеруша, Олена Катеруша, Камбіз Яраї Авторське право (c) 2021 https://creativecommons.org/licenses/by/3.0/legalcode https://periodicals.karazin.ua/geoeco/article/view/18402 Wed, 01 Dec 2021 00:00:00 +0000 Доступність зелених зон в умовах компактного міста (на прикладі Києва) https://periodicals.karazin.ua/geoeco/article/view/18403 <p>Статтю присвячено розробленню процедури оцінки доступності міських зелених зон (МЗЗ) в умовах компактного міста з ущільненою забудовою на прикладі Києва. Застосована методика передбачає просторовий і кількісний аналіз розподілу МЗЗ в межах міста з використанням геопросторових даних OpenStreetMap, Google Map та програмного забезпечення QGIS. У процесі дослідження на основі даних про кількість будинків і щільність населення розраховано реальну забезпеченість киян МЗЗ всіх видів, а також забезпеченість зеленими насадженнями, придатними для повсякденного відпочинку, в межах житлової забудови Києва. Виявлено, що забезпеченість МЗЗ, у межах яких здійснюється короткотермінова рекреація, значно поступається площею на душу населення порівняно із аналогічним показником, розрахованим для зелених насаджень усіх видів. Ці відмінності унаочнено на відповідних картосхемах. За допомогою буферного підходу визначено найкоротші відстані, які необхідно подолати пішки, щоб дістатися від житлового будинку до найближчої зеленої зони. Окремо виміряно доступність будь-якої наявної в Києві МЗЗ та доступність зелених насаджень загального користування, придатних для повсякденного відпочинку. В результаті досліджень виявлено істотні відмінності цих показників. За даними розрахунку доступності МЗЗ всіх видів, Київ насправді виглядає «зеленим» містом, де майже на всій забудованій території відстань до найближчої зеленої зони не перевищує 1000 м. Однак оцінка доступності зелених насаджень, придатних для короткострокової рекреаційної діяльності, демонструє брак МЗЗ у межах щонайменше одинадцяти житлових масивів міста. Ці розбіжності також відображено на відповідних картосхемах. Згідно проведених розрахунків, високою пішохідно-часової доступністю МЗЗ для повсякденного відпочинку на відстані не більше 500 м забезпечено лише 45,4% киян. Населення різних вікових і соціальних груп, яке у радіусі 1 км взагалі не має доступу до жодного місця відпочинку, становить 15,5% мешканців Києва. Також виявлено істотні відмінності доступності МЗЗ у різних адміністративних районах, що свідчить про недосконалість управління всією зеленою інфраструктурою міста. Розроблений та апробований на прикладі м. Київ алгоритм оцінки доступності зелених зон може бути застосований для будь-якого компактного міста, що дозволить максимально точно визначати житлові масиви або інші локації, які потребують першочергового озеленення.</p> Петро Шищенко, Олена Гавриленко, Євген Циганок Авторське право (c) 2021 https://creativecommons.org/licenses/by/3.0/legalcode https://periodicals.karazin.ua/geoeco/article/view/18403 Wed, 01 Dec 2021 00:00:00 +0000 Шляхи оптимізації забруджених свинцем чорноземних ґрунтів у системі ґрунту – рослина https://periodicals.karazin.ua/geoeco/article/view/18404 <p>Екологічна безпека ґрунтів та вирощування екологічно безпечних харчових продуктів рослинного походження є однією з найактуальніших проблем сучасності. Забезпечення екологічної безпеки продовольчої сировини та харчових продуктів є одним із головних завдань, що визначають здоров’я популяції людини та збереження її генофонду. З їжею в організм людини з довкілля надходить до 70 % забруднюючих речовин різного походження. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, свинець (Pb) є глобальним забруднювачем, який викликає велику кількість захворювань. Основна стратегія розробленого ООН проекту «Здоров’я нації в боротьбі з COVID-19» полягає у зменшенні інтоксикації важкими металами, що надходять в організм людини з їжею. У статті представлені результати дослідження шляхів оптимізації забруднених на свинець чорноземних ґрунтів у системі «ґрунт – рослина». Об’єкти дослідження були варіації сої та нуту різних сортів рослинності. Досліджено вміст білка, жирів, вуглеводів у зернах сої і нуту різних вегетаційних сортів за період 3 років, вирощених на чорноземах Київської області. Вивчено вміст свинцю у зернах сої та нуту із максимальним та мінімальним вмістом білка. Науково обґрунтовано процес акумуляції свинцю зернами сої та нуту в залежності від хімічного складу ґрунтів для вирощування. Встановлено, що за інтенсивністю детоксикації зерен сої та нуту різних вегетаційних сортів під час вирощування на чорноземах забруднених свинцем можна розподілити таким чином: N<sub>180</sub>P<sub>180</sub>K<sub>180</sub>+ Pb + вапно + гній &gt; N<sub>360</sub>P<sub>360</sub>K<sub>360</sub>+ Pb &gt; N<sub>180</sub>P<sub>180</sub>K<sub>180</sub>+ Pb + гній &gt; N<sub>180</sub>P<sub>180</sub>K<sub>180</sub>+ Pb + вапно. Отримані результати досліджень є важливими для наукової спільноти, тому, що висвітлені закономірності дають змогу надати рекомендації до вирощування сортів сої та нуту, які мають найменшу здатність до накопичення тяжких металів. Що є соціально необхідним та економічно вигідним, тому що дозволить зберегти здоров’я населяння чим заощадить кошти державного бюджету, які призначені для лікарняних утримань та виплат по інвалідності.</p> Яна Білецька, Алла Некос, Анастасія Бехтер, Анна Крівцова, Ольга Брайнінгер Авторське право (c) 2021 https://creativecommons.org/licenses/by/3.0/legalcode https://periodicals.karazin.ua/geoeco/article/view/18404 Wed, 01 Dec 2021 00:00:00 +0000 Вплив зеленої інфраструктури на якість поверхневого стоку (на прикладі зелених дахів у м. Харків) https://periodicals.karazin.ua/geoeco/article/view/18405 <p>Сучасні процеси урбанізації в Харкові супроводжуються посиленням антропогенного тиску на природну складову, ущільненням будівель та зменшенням зелених насаджень. Концепція зеленої інфраструктури використовується в багатьох країнах світу, це найкращий спосіб реорганізувати міський простір у сучасні сталі міста. Метою дослідження є визначення якісних змін хімічного складу поверхневого стоку після проходження через зелені дахи у м. Харків. Зелений дах – це дах будівлі, частково або повністю вкритий рослинністю і шаром ґрунту. Зелені дахи поділяються на два типи: екстенсивні та інтенсивні. У дослідженні вивчалася частота використання та особливості зелених дахів у зеленій інфраструктурі м. Харкова, проведена інвентаризація зелених дахів у Харкові. Оскільки, у Харкові досить невелика кількість зелених дахів оптимальним є вибір окремих тестових полігонів для проведення досліджень. Відібрано зразки для хімічного аналізу поверхневого стоку води і снігу з плоских і похилих зелених дахів, та даху без озеленення на вміст забруднюючих речовин. Хімічний аналіз проб було проведено атестованою лабораторією аналітичних екологічних досліджень ННІ екології Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна яка має сертифікат ISO 10012:2005 № 01-0155/2019. В ході дослідження визначались у воді такі показники: рН, нітрити, нітрати, прозорість, запах, каламутність, хлориди, загальна жорсткість, загальна лужність, аміак, цинк, мідь, марганець, кадмій, загальне залізо, хром. У Харкові зелені дахи представлено переважно двома типами: паркінг і погреби. Порівняння проб снігу та стоку після зеленого даху та даху без озеленення свідчать про те, що більшість показників якості води покращуються після проходження через зелені насадження дахів (знижуються показники рН, загальної жорсткості, лужності, концентрація хлоридів, хрому). Зелений дах першої ділянки (паркінг) зменшує також концентрацію нітритів, аміаку, цинку та марганцю. На другій ділянці також зменшується концентрація заліза. Збільшення вмісту окремих елементів (запах, каламутність, мідь, марганець, кадмій) пов’язане зі специфічними особливостями кожної ділянки, де розташовано зелений дах та не мають регулярного повторювання. Результати дослідження можуть бути використані пострадянськими країнами, оскільки раніше вплив поверхневого стоку розглядався лише з точки зору надходження забруднюючих речовин із зливової каналізації до водних об’єктів. Дослідженням доведено, що зелені дахи сприяють очищенню стоку, природному поповненню поверхневих водних об’єктів та ґрунтових вод та зменшують навантаження на міські очисні споруди.</p> Надія Максименко, Світлана Бурченко, Катерина Уткіна, Маргарита Бугакова Авторське право (c) 2021 https://creativecommons.org/licenses/by/3.0/legalcode https://periodicals.karazin.ua/geoeco/article/view/18405 Wed, 01 Dec 2021 00:00:00 +0000 Оцінювання екологічних ризиків розвитку підземної транспортної інфраструктури методом BOCR https://periodicals.karazin.ua/geoeco/article/view/18406 <p>Проаналізовані характерні екологічні та техногенні загрози міському середовищу. Розглянуто пріоритетні для безпеки людини і суспільства задачі мінімізації екологічних і техногенних ризиків в умовах швидко зростаючих мегаполісів. Оцінено можливості підземних споруд взяти на себе функції найбільш небезпечних та ризикованих поверхневих об’єктів і комунікацій. Побудовано моделі підтримки прийняття рішень для оцінювання альтернатив трас автомобільних тунелів у місті Києві. Розкрито методику й проведено оцінювання моделей розвитку підземної транспортної інфраструктури столиці методом BOCR (критерії доходів, можливостей, витрат і ризиків). Розглянуто задачу оцінювання пріоритетності моделей (альтернативних варіантів) розвитку підземної інфраструктури міста, яка характеризується умовами унікальності, можливої неповноти, неточності, нечіткості вхідної інформації. При цьому використано результати експертного оцінювання об’єктів. Розраховано агреговані за мережею параметрів пріоритети альтернатив для трас тунелів м. Києва і обґрунтовано доцільну послідовність їх будівництва за критеріями зниження екологічних і техногенних ризиків урбанізованого простору. Зокрема, застосування методу BOCR дозволило вибрати найбільш пріоритетну альтернативу – тунель №5 за Генеральним планом розвитку Києва до 2025 року. Метод є гнучким, за його допомогою можуть бути оцінені будь-які інші території (траси) потенційного підземного будівництва у великих містах. Отже, практичне значення роботи полягає в створенні й апробації універсальної методики, що дає інвесторам і міським державним адміністраціям ефективний інструментарій оцінки першочерговості будівництва об’єктів підземної інфраструктури для регулювання міського розвитку з метою підвищення екологічних стандартів і безпеки життєдіяльності мегаполісів.</p> Наталія Панкратова, Надія Недашківська, Геннадій Гайко, Володимир Білецький Авторське право (c) 2021 https://creativecommons.org/licenses/by/3.0/legalcode https://periodicals.karazin.ua/geoeco/article/view/18406 Wed, 01 Dec 2021 00:00:00 +0000 Історичні та геопросторові аспекти формування екомережі Закарпатської області https://periodicals.karazin.ua/geoeco/article/view/18407 <p>Розбудова екомереж сьогодні є одним із основних шляхів збереження біотичного та ландшафтного різноманіття. В Україні визначення їх структурних елементів відбувається на основі національних та європейських підходів. Не є винятком і Закарпатська область. Адже, у 2014 р. тут був затверджений проект схеми регіональної екологічної мережі, а у 2016 р. ділянки Смарагдової мережі, які ще раніше було обґрунтовано групою експертів в межах області, затверджено Постійним комітетом Бернської конвенції. З огляду на сучасні геополітичні інтереси України, а також на прикордонне розташування Закарпаття актуальними завданнями є вивчення вже визначених ключових територій та екокоридорів на предмет їхнього долучення до Смарагдової екомережі, а також – напрацювання механізмів збереження біотичного та ландшафтного різноманіття в їх межах. Метою статті було охарактеризувати головні етапи формування екомережі Закарпатської області та встановити перелік її структурних елементів, які потребують розроблення першочергових управлінських заходів щодо захисту біорізноманіття в їх межах, проведення додаткових ботаніко-зоологічних і ландшафтних досліджень. З цією метою нами проаналізовано: міжнародні та національні нормативно-правові документи щодо формування екомереж, схему планування екомережі Українських Карпат, схеми планування території та екомережі Закарпатської області, детальні плани лісонасаджень та сучасну мережу і структуру природно-заповідного фонду області із зазначенням об’єктів, цінність яких визнано на міжнародному рівні. На основі зазначених матеріалів було встановлено повний перелік структурних елементів екологічної мережі Закарпаття, із використанням програмного забезпечення QGIS3.16.0. складено карту «Структурні елементи екомережі та об’єкти природно-заповідного фонду (за категоріями) Закарпатської області». На основі аналізу даних Emerald network viewer та інших публічних джерел охарактеризовано цінність 14-ти територій особливого природоохоронного інтересу (ТОПІ, ASCI) Смарагдової мережі області та проаналізована їх забезпеченість об’єктами природно-заповідного фонду. Складено карту «Cмарагдова мережа та об’єкти природно-заповідного фонду Закарпатської області» із використанням оцифрованих нами топографічних основ у масштабі 1:100000, планів об’єктів природно-заповідного фонду. З метою порівняння Cхем регіональної екологічної мережі та Смарагдової мережі Закарпаття складено карту «Геопланувальна модель екомережі Закарпатської області із комплексом структурних елементів», на основі якої встановлено ділянки, які є перспективними для вивчення на предмет організації тут нових ТОПІ (ASCI). До них відносяться Жденіївська, Річанська, Вигорлат-Перечинська, Синяк-Чинадіївська ключові території, частина Полонинського екокоридору, яка поєднує Свидовецький і Кузій-Трибушанський масиви КБЗ, та фрагменти Вулканічного екокоридору, а також місцевості, що охоплюють верхів’я р. Латориця з припливом Вича, долини річок Рипинка та Студений, які формують верхню течію р. Ріка, значну частину долин р. Уж та р. Боржава.</p> Мар’яна Теслович, Діана Кричевська Авторське право (c) 2021 https://creativecommons.org/licenses/by/3.0/legalcode https://periodicals.karazin.ua/geoeco/article/view/18407 Wed, 01 Dec 2021 00:00:00 +0000