Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна, cерія «Геологія. Географія. Екологія» https://periodicals.karazin.ua/geoeco <p>Фахове видання з геологічних і географічних наук.</p> <p>Індексується в Web of Science Core Collection.</p> <p>У віснику розглядаються питання взаємодії суспільства і природи, раціонального використання та охорони природного середовища. Відображено результати досліджень у галузі геології, геохімії, гідрогеології, географії, екології та соціально-економічної географії.</p> <p>Для науковців, фахівців і викладачів вищих закладів освіти.</p> Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна uk-UA Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна, cерія «Геологія. Географія. Екологія» 2410-7360 Горизонтальні переміщення геомасивів у континентальних рифтогенних геоструктурах (на прикладі Дніпровсько-Донецького палеорифта). Частина 1. Структурні прояви тектонічної течії у фундаменті https://periodicals.karazin.ua/geoeco/article/view/12420 <div> <p>На інверсійних етапах еволюції континентальних геоструктур консолідовані породи цоколю набувають значної внутрішньої об'ємної тектонічної рухомості за рахунок структурно-речовинних перетворень і деформацій тектонічної течії. Механізми та масштаби структурних перебудов залежать від особливостей їх первинної тектонічної будови і геодинаміки, характеру інверсій полів тектонічних напруг, реології та інтенсивності стрес-метаморфічних деформацій гірських порід. Вторинні дислокації важливо враховувати при геотектонічних дослідженнях древніх внутрішньо-плитних грабен-рифтів, до яких належить Дніпровсько-Донецький палеорифт. Раніше, при вивченні системної організації його диз'юнктивної тек-тоніки, на підставі геометричного, кінематичного і генетичного аналізу структурних рисунків розломів, було показано,що рифтову розломно-блокову будову докембрійського фундаменту ускладнюють різновікові дислокації інверсійних етапів еволюції. Вони розглядаються результатом прояву механізму крихко-в'язкої деформації об’ємної тектонічної течії (реїдної деформації) магматичних і метаморфічних гірських порід. Формування структур тектонічної течії відбувається у перемінному геодинамічному полі напруг з переважанням тангенціальної складової за схемою прогресивної стрес-метаморфічної деформації.<br>Стаття є першою із трилогії, що продовжує дослідження з динамічної геотектоніки палеорифту,висвітлюючи кінематичні механізми і геологічні наслідки горизонтальних переміщень геомас консолідованих гірських порід фундаменту і осадового чохла. Вивчено морфолого-генетичні типи, тектонічну позицію і кінематичні механізми формування вторинних деформаційних структур тектонічної течії субрегіонального і зонального масштабів, розміром від десятків до сотень кілометрів, які ускладнюють його рифтогенний розломно-блоковий рельєф. Аналізовано їх відображення в локальних ано-маліях магнітного і гравітаційного геофізичних полів, а також у вертикальних амплітудах новітніх (голоценових) тектонічних рухів. Показано їх системну, структуроутворюючу / трансформуючу роль на колізійному етапі еволюції континентальної земної кори.</p> </div> Олексій Вацлавович Бартащук Василь Григорович Суярко ##submission.copyrightStatement## https://creativecommons.org/licenses/by/3.0/legalcode 2018-12-16 2018-12-16 49 10 23 Викидонебезпечність пісковиків Південно-Західного району Львівсько-Волинського кам’яновугільного басейну https://periodicals.karazin.ua/geoeco/article/view/12422 <div> <p>На основі аналізу структурно-текстурних особливостей пісковиків, вивчення колекторських властивостей і газоносності прогнозується ймовірність викидів порід на глибинах більше 700 м для Південно-Західного вугленосного району ЛВБ. На Тяглівському і Любельському родовищах досліджувалися породи бужанської світи нижнього карбону і морозовичівської світи башкирського ярусу середнього карбону. Застосування комплексного підходу до вивчення породних шарів з аналізом структурно-текстурних особливостей, визначенням стадій катагенетичних перетворень є важливим для встановлення причин, факторів явища викидонебезпечності вугленосних порід. За комплексним показником викидонебезпечності «В» у вугленосній товщі Тяглівського і Любельського родовищ на глибоких горизонтах виділяються шари і лінзи пісковиків потенційно здатних до раптових викидів. Для порід Тяглівського родовища, як більш газоносного в басейні, потенційна загроза викидів порід більша. Особливо це стосується локальних антиклінальних піднять, що ускладнюють крила Тяглівської синкліналі. Лінзи потенційно викидонебезпечних пісковиків виділені у нерівномірно дегазованій товщі Любельського родовища. За своїми структурно-текстурними особливостями вони щільні з великою кількістю жорстких вторинних інкорпораційних і сутурних контактів між зернами. Поєднання підвищеного напруження тектонічного характеру зі значною крихкістю пісковику є достатньою умовою для виникнення і раптового вивільнення високого напруженого стану в породах.&nbsp;<br>Дослідження пісковиків Південно-Західного вугленосного району ЛВБ, виділення шарів і лінз, потенційно здатних до ра-птових викидів, є актуальним з точки зору нарощування мінерально-сировинної бази басейну за рахунок освоєння нових площ.</p> </div> Ірина Володимирівна Бучинська Олена Мілетівна Шевчук Андрій Володимирович Побережський ##submission.copyrightStatement## https://creativecommons.org/licenses/by/4.0/legalcode 2018-12-16 2018-12-16 49 24 37 Гідродинамічні умови Волино-Подільської нафтогазоносної області https://periodicals.karazin.ua/geoeco/article/view/12423 <div>Мета роботи полягала у дослідженні параметрів та генези природної гідродинамічної системи Волино-Подільської нафто-газоносної області та її впливу на механізми формування і просторового розміщення газових покладів. Регіон дослідження охоплює структури Східноєвропейської та Західноєвропейської платформ у межах Західної України. Для роботи викорис-тано дані, отримані з фондів ДП «Львівгазвидобування» та ДП «Західукргеологія». Методика досліджень базувалася на аналізі зміни величин пластових тисків і коефіцієнта гідростатичності по площі та по вертикалі перетину. Встановлено, що гідрогеологічна система верхньопротерозойського, кембрійського та нижньодевонського водоносних комплексів має ознаки елізійної. Гідробаричне напруження спрямоване від центральної частини басейну ЛПП до його периферії. Для периферійних частин середньо-верхньодевонського комплексу притаманні ознаки інфільтраційної системи. У порівнянні з відк-ладами, що залягають нижче, у середньо- та верхньодевонському водоносних комплексах ЛПП гідрогеобаричне напруження спрямоване від периферії до його центральної (найбільш зануреної) частини. Таку гідрогеобаричну обстановку можна пояснити різними генетичними типами водонапірних систем, що існують у розрізі артезіанського басейну ЛПП. Верхньо-протерозойський, кембрійський та нижньодевонський водоносні комплекси сформовані, в основному, теригенними утво-реннями де водовмісними є високопористі, часто тріщинуваті піщані породи. Середньо- та верхньодевонський водоносні комплекси сформовані, головним чином, карбонатними породами, водовмісними серед яких є горизонти кавернозних, рідше тріщинуватих відкладів. У латеральному плані газові родовища пов’язані з районом підвищеної гідродинамічної напруженості. У вертикальному перетині газові поклади також тяжіють до горизонтів з надгідростатичними тисками. Відсут-ність витриманих літологічних та тектонічних екранів не сприяла достатній гідродинамічній ізольованості структур і збереженню тут великих покладів вуглеводнів.</div> Vasyl Yuriiovych Harasymchuk Halyna Bohdanivna Medvid Olga Volodymyrivna Teleguz Mariia Viktorivna Kost’ ##submission.copyrightStatement## https://creativecommons.org/licenses/by/4.0/legalcode 2018-12-16 2018-12-16 49 38 48 Біостратиграфічне розчленування верхньоюрських та нижньокрейдових (оксфорд - нижній беріас) відкладів Гірського Криму за форамініферами https://periodicals.karazin.ua/geoeco/article/view/12424 <p>За результатами форамініферового аналізу проведено детальне біостратиграфічне розчленування верхньої юри та нижньої крейди (оксфорд-нижній беріас) Гірського Криму. В розрізах виділено п’ять форамініферових комплексів, які ха-рактеризують верхньоюрський (нижньо- верхньооксфордський, нижньокімериджський, верхньотитонський) та нижньо-крейдовий (нижньоберіаський) вік порід. Аналіз форамініферових комплексів дозволив в кожному розрізі виявити біостра-тиграфічні підрозділи&nbsp; &nbsp;зони: в нижньому оксфорді&nbsp; &nbsp;Lenticulina quenstedti-Globuligerina oxfordiana; у верхньому окс-форді&nbsp; &nbsp;Lenticulina russiensis-Epistomina uhligi; у верхньому титоні&nbsp; &nbsp;Anchispirocyclina lusitanica-Melathrokerion spirialis, у нижньому беріасі (нижню зону) Protopeneroplis ultragranulatus-Siphoninella antiqua та верстви у нижньому кімериджі – з Epistomina praetatariensis-Globuligerina parva. Виявлені форамініферові зони прослідковуються нами в різних структурно-фаціальних зонах (зона Lenticulina quenstedti-Globuligerina oxfordiana – в Судацько-Феодосійській; зона&nbsp; &nbsp;Lenticulina russiensis-Epistomina uhligi – в Ай-Петрі-Бабуганській та Судацько-Феодосійській; верстви з Epistomina praetatariensis-Globuligerina parva&nbsp; &nbsp;в Судацько-Феодосійській; зона Anchispirocyclina lusitanica-Melathrokerion spirialis – в Сухоріченсько-Байдарській, Демерджі-Карабійській та Судацько-Феодосійській; зона Protopeneroplis ultragranulatus-Siphoninella antiqua – в Демерджі-Карабійській та Судацько-Феодосійській). Для кожної форамініферової зони наведена характеристика, яка включає комплекс характерних видів, види, які зникають, з’являються та види, які продовжують своє існування, а також окремі особливості. За літологічними особливостями та палеонтологічною характеристикою у відкладах досліджуваних розрізів виявлені світи та підсвіти. В результаті дослідження уточнені біостратиграфічні характеристики розрізів та доповнено палеонтологічну характеристику верхньоюрських та нижньокрейдових відкладів Гірського Криму.</p> Юлія Богданівна Доротяк ##submission.copyrightStatement## https://creativecommons.org/licenses/by/4.0/legalcode 2018-12-16 2018-12-16 49 49 58 Гідрогеологічна характеристика нижньокрейдового теригенного комплексу Каркінітсько-Північнокримського прогину в аспекті нафтогазоносності https://periodicals.karazin.ua/geoeco/article/view/12425 <p>В статті проаналізовано гідрогеологічні особливості нижньокрейдових відкладів на північно-західному шельфі Чорного моря. Підвищений нафтогазогеологічний інтерес до нижньокрейдового глинисто-теригенного комплексу зумовлений тим, що майже всі локальні підняття в осадових відкладах палеоцен-міоцену на невеликих глибинах вже виявлені і розбурені. Водночас перспективність нижньокрейдових відкладів підтверджується відкриттям нафтових і газових родовищ на Румунському шельфі.&nbsp;<br>Встановлено регіональні особливості поширення пластових вод нижньокрейдових відкладів і механізми формування їх хімічного складу. Підземні води нижньокрейдового водоносного комплексу акваторії головно хлоридно-кальцієвого типу і ближчі за складом до морської води порівняно з підземними водами, що розкриті свердловинами на суші. Це пов’язано з вагомою часткою седиментогенних вод, значною тривалістю елізійних етапів в історії розвитку регіону і може свідчити про сприятливі умови для формування та збереження вуглеводневих покладів. Сульфатно-натрієві води базального горизонту і нижньокрейдового водоносного комплексу найімовірніше є давньоінфільтрогенними. Про це свідчить зменшення в підземних водах цих комплексів значень показників метаморфізації rCa/rMg, r(Cl-Na)/rMg і збільшення Cl/Br до понад 1000, пониженими вмістами J, Br. Основними процесами формування хімічного складу вод докрейдового і нижньокрейдового комплексів могли бути: вилуговування порід; змішування інфільтрогенних прісних чи солонуватих вод з таласогенними; змішування цих вод з водами високотемпературної дегідратації глинистих порід з утворенням неінфільтрогенних сульфатно-натрієвих і гідрокарбонатно-натрієвих вод. Геобаричні умови і фільтраційні параметри дозволяють припустити що потоки вод елізійної водонапірної системи можуть рухатись із найзануреніших частин Каркінітсько-Північнокримського прогину в напрямку до його бортів. Обґрунтовано перспективи нафтогазоносності нижньокрейдових відкладів Каркінітсько-Півеічнокримського прогину за гідрогеохімічними та газо-гідрогеохімічними показниками і визначені перспективні ділянки для геолого-пошукових робіт.</p> Іванна Володимирівна Колодій Медвідь Богданівна Медвідь ##submission.copyrightStatement## https://creativecommons.org/licenses/by/4.0/legalcode 2019-03-20 2019-03-20 49 59 69 Четвертинний вулканічний попіл Харківщини https://periodicals.karazin.ua/geoeco/article/view/12426 <p>В статті розглянуто поклади вулканічного попелу і розсіяне вулканічне скло в бузькому кліматоліті товщі неоплейстоценових лесоподібних суглинків Харківщини. В межах області поклади майже чистого вулканічного попелу відомі поблизу смт Краснокутськ, сіл Руські Тишки, Новоселівка Нововодолазького району, Левківка Ізюмського району, у м. Харків, а прояви вулканічного скла як домішки у суглинках поширені там, де відслонений бузький кліматоліт. Охарактеризовано їх геологічну будову, морфологію та гранулометрію часток вулканічного скла. Показана відповідність його хімічного складу трахітам. Розглянуто результати оптичного, електронномікроскопічного, рентгенівського, ІЧ-спектроскопічного вивчення. Зроблено висновок про його подібність до четвертинного попелу, відомого в інших місцезнаходженнях в межах попільного шлейфу виверження супервулкану Флегрейські поля поблизу Неаполя, яке сталося близько 39,3 тисяч років тому, тобто з’ясовано походження вулканічного попелу регіону. Відмічається можливість використання лесоподібних суглинків з домішкою вулканічного скла як маркуючого горизонту при вивченні неоплейстоцену регіону і як часовий репер при археологічних дослідженнях палеоліту. Попіл розглянуто в якості важливого компонента геосайтів Харківщини. Підкреслюється необхідність їх охорони та доцільність використання у науковому туризмі і краєзнавстві. При цьому найкращим - найбільш інформативним в науково-освітньому плані є відслонення покладу вулканічного попелу поблизу с. Руські Тишки, якому треба невідкладно надати офіційний статус геосайта.</p> Володимир Георгійович Космачов Марія Володимирівна Космачова ##submission.copyrightStatement## https://creativecommons.org/licenses/by/4.0/legalcode 2018-12-16 2018-12-16 49 70 82 Співвідношеня структурних елементів вуглеводневої складової аргілітів Східних Карпат за формалізмом Джейнса https://periodicals.karazin.ua/geoeco/article/view/12427 <p>Частина осадових порід, що складають Східні Карпати, характеризуються значною насиченістю вуглеводнями. В літературі вони відомі під помилковою назвою "менілітові сланці", оскільки являють собою чорні та темно-сірі аргіліти, що складають менілітову світу оліroцену Внутрішньої зони Передкарпатського прогину і Складчастих Карпат.<br>Цей об’єкт зручний для вивчення, адже на поверхні наявні численні виходи менілітової світи, яка, окрім аргілітів, вміщує пісковики, алевроліти, мергелі, кремені із характерною домішкою силіцилів. Менілітова світа – потужне утворення, товщина якого сягає 1500 м. З вуглеводневою масою, накопиченою в ній, пов’язують близько 70% родовищ нафти Прикар-паття. Вміст органічного вуглецю по свиті складає у середньому 4-6%. Нами поставлено завдання дослідити будову біту-мів аргілітів менілітової світи та перерозподіл структурних елементах у вуглеводнях, який відбувається при зануренні, із збільшенням температури. Для виконання завдання застосовані методи рівноважної термодинаміки у сполучення із формалізмом Джейнса, який є частиною термодинаміки максимальної ентропії. Попередні роботи, що присвячені цій тема-тиці, спираються на модельні структури, які мають відображати усереднену молекулу бітуму. Із застосуванням цієї структури дослідники проводять розрахунки. З огляду на неоднорідність складу викопних вуглеводнів та нерегулярність будови розсіяної органічної речовини, такий підхід може вносити суттєві похибки у результати.<br>Спираючись на формалізм Джейнса, нами розроблена методика визначення вмісту функціональних груп у викопних вуглеводнях, як функції температури, спираючись лише на елементний склад зразку. Загалом, проводиться розрахунок відносної кількості 44 функціональних груп, відповідно до робіт ван Кревелена. Обчислення здійснювались в межах температур 300 – 600 К (27 – 327 °С), без ведення додаткових припущень.<br>Встановлено, що характер перерозподілу для окремих функціональних груп у загальному збігається з відомими експериментальними даними та відповідає сучасним уявленням про зміни структури викопних вуглеводнів із зануренням. Наявні невідповідності ймовірно будуть вирішені при введенні в розрахункову систему газів, які утворюються в процесі катагенезу.</p> Олександр Володимирович Любчак Юрій Володимирович Хоха Мирослава Богданівна Яковенко ##submission.copyrightStatement## https://creativecommons.org/licenses/by/4.0/legalcode 2018-12-16 2018-12-16 49 83 94 Декомпозиція і моделювання річного ходу метеорологічних параметрів в Українських Карпатах https://periodicals.karazin.ua/geoeco/article/view/12428 <p>В даній роботі аналізуються структурні особливості сезонного ходу ряду метеорологічних величин в районі Українських Карпат. В якості таких величин розглядалися температура повітря, кількість атмосферних опадів, дефіцит насичення, відносна вологість повітря, парціальний тиск водяної пари, атмосферний тиск на рівні станції та на рівні моря, швидкість вітру. При цьому сам річний хід інтерпретувався як суперпозиція шести гармонік з періодом від 2 місяців до 1 року.<br>Найважливіші результати отримано на основі аналізу матеріалів спостережень 33 метеорологічних станцій України, 22 з яких розташовано безпосередньо в Карпатах. Дослідження ґрунтується на відомостях про середні місячні значення семи метеорологічних величин за кліматологічний стандартний період 1961-1990 рр. Приховані періодичності в сезонних коливаннях цих величин виявлялися та оцінювалися з допомогою методу гармонічного аналізу.<br>Основну увагу приділено параметрам першої (річної) та другої (піврічної) гармонік, якими в середньому пояснюється близько 94 % загальної дисперсії метеорологічних величин. При розгляді сезонних коливань температури повітря, дефіциту насичення та парціального тиску водяної пари достатньо однієї річної гармоніки. Аналіз коливань інших величин вимагає враховувати і піврічну гармоніку. Гармоніки вищих порядків (з третього по п’ятий) необхідно брати до уваги при аналізі відносної вологості повітря, кількості атмосферних опадів, атмосферного тиску на рівні станції та швидкості вітру.<br>Як виявилося, структура сезонного ходу метеорологічних величин на гірських станціях і в передгір’ї помітно відрізняється. Для деяких із них встановлено статистично значущі орографічні ефекти, що виражаються в запізнюванні або випередженні фази річної гармоніки з висотою. Близькими є фази цієї гармоніки для метеорологічних величин, пов’язаних між собою прямими залежностями, а от величини, що пов’язані оберненими зв’язками, зазвичай коливаються у протифазі.</p> Vasyl Ivanovych Zatula ##submission.copyrightStatement## https://creativecommons.org/licenses/by/4.0/legalcode 2019-03-20 2019-03-20 49 95 106 Геоінформаційний підхід до дослідження урбаністичних географічних систем (на прикладі м. Харків та області) https://periodicals.karazin.ua/geoeco/article/view/12429 <p>Стаття присвячена вдосконаленню і подальшому розвитку концептуального підходу щодо дослідження урбаністичних геосистем (УГС) через ГІС-засоби. Урбогеосистема визначається як онтологічна сутність, що функціонує і розвивається в окремому географічному екстенті урбанізованої території. Подаються два рівня урбогеосистем: екстернальна УГС, як сукупність взаємозв’язаних окремих міст, та інтернальна урбогеосистема – множина районів окремого міста. Отримала подальший розвиток ідея про те, що урбаністичну геосистему можна відтворювати через три модельні сутності: набір дискретних (точкових) географічних об’єктів, що подають суспільно-географічні та економічні атрибути окремих населе-них пунктів або виокремлених частин одного міста; сукупність лінійних об’єктів, що визначають взаємодії між цими скла-довими УГС; та множина об’єктів площі, які, власне, і описують елементи УГС. Пояснюється, чому подібна формалізація змісту УГС надає широкі можливості саме для застосування ГІС-засобів для моделювання, аналізу і візуалізації урбогеоси-стем. Деталізуються чинники, що обумовлюють необхідність впровадження геоіформаційного підходу до дослідження цих систем. У вигляді блок-схеми формалізується алгоритм дослідження УГС через засоби ГІС із подальшим розглядом кож-ного з його ключових блоків. Зокрема, особливо підкреслюється застосування Лідар-технології як для генерації моделей УГС, так і для аналізу їхньої динаміки. Розглядаються ГІС-інтерфейс та функціональність відповідного програмного забезпечення. Наводиться приклад дослідження екстернальної урбогеосистеми – в інтерфейсі ГІС MapInfo була впрова-джена модель маятникової міграції, побудована через аналіз властивостей УГС. Подаються тематичні приклади відтво-рення інтернальної УГС. Розглядається послідовність її моделювання через Лідар-дані. Обговорюється побудована на платформі ArcGIS модель локалізації ділянок міста із визначенням функціонального впливу урбогеосистеми на особливості розподілу закладів соціальної сфери. На завершення узагальнюються результати дослідження і переваги даного підходу щодо цілей муніципального менеджменту.</p> Sergiy Vasylovych Kostrikov Liudmyla Mykolaivna Niemets Kateryna Yuriivna Sehida Kostyantyn Arkadiiovych Niemets Cezar Morar ##submission.copyrightStatement## https://creativecommons.org/licenses/by/4.0/legalcode 2018-12-16 2018-12-16 49 107 124 Асиметрія і симетрія долинно-річкових ландшафтно-технічних систем https://periodicals.karazin.ua/geoeco/article/view/12430 <p>На основі узагальненого просторово-часового аналізу розглянуто прояв ландшафтної асиметрії та симетрії у межах долинно-річкових ландшафтно-технічних систем Правобережної України. Ґрунтуючись на принципах П. Кюрі та ідеях Ф. М. Мількова, проаналізовано значення асиметрії та симетрії при вивченні долинно-річкових ландшафтів, які були тран-сформовані внаслідок довготривалого господарського освоєння. Зазначено, що при дослідженні ландшафтно-технічних систем у них варто виокремлювати елементи симетрії та асиметрії – допоміжні геометричні образи (точки, лінії, площи-ни), відносно яких певним чином повторюються рівні частини географічних об’єктів. У складних ландшафтно-технічних системах основні інженерно-технічні споруди часто відіграють роль таких геометричних образів. Зазначено, що провідну роль у формуванні асиметрії долинно-річкових ландшафтів відіграє антропогенний чинник. Під його впливом натуральна ландшафтна асиметрія здатна докорінно змінюватися. Відповідно до стадій розвитку ландшафтно-технічних систем проаналізовано можливі варіанти трансформації ландшафтної асиметрії та симетрії з натуральної в антропогенну. На прикладі долинно-річкових ландшафтно-технічних систем Правобережної України (водосховищ, ставків, каналів і мостів) розглянуто прояви антропогенної ландшафтної асиметрії та симетрії. Зроблено висновок про те, що порушення геомет-ричних образів долинно-річкових ландшафтно-технічних систем відбувається внаслідок неефективної діяльності блоку управління. Врахування індивідуальних властивостей асиметрії та симетрії долинно-річкових ландшафтно-технічних систем необхідне для вирішення багатьох завдань, пов’язаних з раціональним природокористуванням та оптимізацією таких систем.</p> Олександр Дмитрович Лаврик Андрій Олексійович Максютов Валентина Василівна Цимбалюк ##submission.copyrightStatement## https://creativecommons.org/licenses/by/4.0/legalcode 2019-03-20 2019-03-20 49 125 136 Інноваційно-інвестиційний потенціал регіону як фактор його «smart-трансформації» – кейс Харківської області України https://periodicals.karazin.ua/geoeco/article/view/12433 <div>У роботі розглядається позиціонування Харківської області і міста Харкова як «розумного (smart) регіону». Наведено стратегічні та операційні цілі їх розвитку в аспекті формування «розумної (smart) економіки». Проаналізовано інноваційно-інвестиційний потенціал Харківської області як фактор її smart трансформації; виявлено особливості його формування та використання в аспекті розвитку Харківської області як «розумного (smart) регіону». За допомогою математико-статистичного аналізу визначено місце Харківської області в національному вимірі за окремими показниками інноваційної та інвестиційної діяльності та в цілому за інноваційно-інвестиційним потенціалом. Зокрема зазначено, що Харківська область займає 2 місце в Україні за інтегральним показником формування і використання інноваційно-інвестиційного потенціалу, поступаючись тільки Києву. За результатами факторного аналізу обгрунтовано фактори формування та використання інноваційно-інвестиційного потенціалу Харківської області (соціально-економічний, розселенький, житлово-торгівельний та соціально-демографічний), їх зміст (факторні навантаження) та внутрішньорегіональні особливості впливу (факторні ваги). Використовуючи кластерний аналіз (метод Варда, евклідова відстань), було проведено групування міст і районів Харківської області за подібністю їх інноваційно-інвестиційної діяльності (було виділено 4 групи міст та 5 груп районів). Результати кластерного аналізу дозволили зробити висновок, що Харківська область характеризується значною територіальною диференціацією особливостей формування й використання інноваційно-інвестиційного потенціалу її адміністративно-територіальних одиниць, що в першу чергу пов’язано зі специфікою їх соціально-економічного розвитку. Безперечними лідерами є місто Харків та Харківський і Дергачівський райони, які характеризуються найвищою інвестиційною привабливістю та інноваційною активністю, і в цілому – найбільшим інноваційно-інвестиційним потенціалом. Виявлені особливості територіального розподілу інноваційно-інвестиційного потенціалу регіону дозволили виявити проблеми та окреслити перспективи подальшого використання наявних його ресурсів.</div> Liudmyla Mykolaivna Niemets Kostyantyn Volodymyrovych Mezentsev Kateryna Yuriivna Sehida Cezar Morar Nataliia Volodymyrivna Husieva Vilina Anatoliivna Peresadko Ievgeniia Yuriivna Telebienіeva ##submission.copyrightStatement## https://creativecommons.org/licenses/by/4.0/legalcode 2018-12-16 2018-12-16 49 137 159 Ідентифікація впливу сонячної радіації на кліматичні показники території України https://periodicals.karazin.ua/geoeco/article/view/12434 <div> <p>Наводяться результати статистичного аналізу впливу сонячної радіації на показники температури повітря та атмосферного тиску на території України впродовж року та сезонів за період 1965-2015 рр. Враховуючи, що кліматичні зміни та їх наслідки охоплюють всі компоненти кліматичної системи, сьогодні постає проблема у подальшому їх вивченні з метою поглиблення розуміння атмосферних процесів, які моделюють погодні умови на різних за властивостями територіях. Серед природних джерел впливу на просторово-часові зміни температури повітря на Землі увагу привертає сонячна активність, адже вона характеризує кількість тепла, що надходить на поверхню Землі, та визначає можливості процесів теплообміну між складовими кліматичної системи.<br>За допомогою методу статистичного кореляційного аналізу отримані коефіцієнти кореляції, що характеризують мінливість показників сонячної радіації, температури повітря та атмосферного тиску на досліджуваній території. Дана методика дозволяє оцінити ступінь та характер впливу сонячної радіації на регіональний температурний режим та розподіл атмосферного тиску. Теплофізичні властивості підстильної поверхні даної території визначають процеси теплообміну. Температура повітря виступає як опосередкований показник, оскільки сонячна енергія, в першу чергу, перетворюється в теплову підстильної поверхні. Встановлено, що прямий кореляційний зв'язок між показниками сонячної радіації є характерним для полів температури повітря та атмосферного тиску. Статистично значима залежність між надходженням сонячної радіації на територію України та атмосферним тиском прослідковується у весняно-осінній період переважно на більшості станцій. Між сонячною радіацією та температурою повітря обернений кореляційний зв’язок спостерігається взимку, перетворюючись на прямий у весняно-літній період.</p> </div> Svitlana Ivanivna Reshetchenko Klymenko Hrygoryvna Klymenko Nadyia Ivanivna Cherkashyna Borys Sergiyovich Buznytskyi ##submission.copyrightStatement## https://creativecommons.org/licenses/by/4.0/legalcode 2018-12-16 2018-12-16 49 160 168 Зимові синоптичні процеси, що формують значні за площею осередки з аномально-низькою температурою повітря у Східній Європі https://periodicals.karazin.ua/geoeco/article/view/12435 <p>В роботі наводиться опис типових процесів, що призводять до аномально-низьких температур за останні 20 років (1997-2017 рр.) у Східній Європі. У якості критеріїв для визначення аномально-низької температури (АНТ) прийнято зна-чення 5-го перцентиля функції розподілу приземної температури повітря у кожній точці регулярної сітки у помірних ши-ротах Східної Європи. Досліджено повторюваність значних осередків із АНТ та їх типові локалізації при різних синоптич-них процесах. З вибірки 1997-2017 рр. за грудень-лютий виділено 75 епізодів з АНТ, серед яких 13 епізодів займали більш ніж 30% території Східної Європи і тривали від 2 до 11 днів, а також 12 випадків із тривалістю один день. Випадки, при яких аномалії займають від 20 до 30% території, рідко тривають більше 2-3 днів (11 епізодів), при цьому відзначено 33 випадки тривалістю один день. Повторюваність АНТ площею менше 20% сектора є більш характерною для південних і південно-західних частин Східної Європи, а їх тривалість переважно становить один день. Виділено п’ять основних груп процесів, що призводять до значних осередків з АНТ, які описують 75% усіх випадків. Перша група процесів у полі приземного тиску характеризується виходом чорноморського циклону на територію Поволжя та зміщенням заключного антициклону з Північного Льодовитого океану через північний захід Росії на Прибалтику та Скандинавію. Процеси другого типу пов’язані із Сибірським максимумом, що розширюється із Західного Сибіру на Східну Європу. Третя група процесів характеризуєть-ся вторгненням холодних повітряних мас в тилу пірнаючих циклонів. Процеси четвертої групи описують північно-західні вторгнення холодного повітря при зміщенні антициклону із Західної Європи і подальшим стаціонуванням над Скандинаві-єю. Процеси п’ятої групи є різновидом процесів першої групи і характеризуються виходом південного циклону із траєкторі-єю, зміщеною західніше – на східну або центральну частини України при посиленні скандинавського антициклону.</p> Олександр Андрійович Щеглов ##submission.copyrightStatement## https://creativecommons.org/licenses/by/4.0/legalcode 2018-12-16 2018-12-16 49 169 177 Особливості ландшафтної диференціації лісопатологічних процесів в Шешорському природоохороному науково-дослідному відділенні Національного природного парку «Гуцульщина» https://periodicals.karazin.ua/geoeco/article/view/12436 <p>В результаті наукових досліджень детально проведено лісопатологічні дослідження ключової ділянки в межах Шешорського прироохоронного науково-дослідного відділення Національного природного парку «Гуцульщина». Вперше на території національного парку, а зокрема на досліджувану територію укладено ландшафтну карту на рівні простих урочищ в масштабі 1:25 000. Польові дослідження проводилися згідно методики польового ландшафтного знімання гірських територій Г.П. Міллера, 1974 р. В результаті опрацювання матеріалів в програмному середовищі ArcGIS 10 визначено просторове поширення уражених територій, яке представлене у вигляді картосхеми. Обраховано їх площі та відсотки від морфологічних одиниць ландшафту та з’ясовано що короїдом-типографом, уражено 37,5 % деревостанів, опеньком осіннім – 23,6 %, некрозом – 22,6 %, бактеріями – 15,2 % і кореневою губкою – 1,02%. Загальна площа уражених деревостанів становить 207,8 га (18,8 % від загальної площі вкритої лісом). Лісопатологічні процеси на досліджуваній території мають місце в смерекових та ялицевих насадженнях. Найбільша частка уражених деревостанів припадає на стиглі ліси (вік 80–100 років) – 33,4 % та середньовікові (40–60 років) – 32,2%. Найменші площі ураження пов’язані з перестиглими лісами, вік яких понад 100 років – 1 % (така низька частка ураження цієї вікової групи пов’язана, очевидно, з тим, що площі таких лісів на території досліджень не значні). Встановлено залежність поширення лісопатологічних процесів від ландшафтної структури території. Найбільшого всихання зазнали деревостани в урочищах крутих схилів північно-західної і північно-східної експозицій, водозбірних лійок північно-західної і північно-східної експозицій та зворах. Ареали всихання переважно приурочені до контактних ділянок стрій та урочищ. В результаті ландшафтно-лісопаталогічного аналізу ключової ділянки визначено, що найбільша різноманітність збудників лісопаталогічних процесів характерна для урочищ крутих схилів різних експозицій, оскільки в цих урочищах зустрічаються деревостани, які уражені майже всіма видами збудників, що для інших урочищ це не характерно.</p> Зоряна Володимирівна Гостюк Анатолій Васильович Мельник ##submission.copyrightStatement## https://creativecommons.org/licenses/by/4.0/legalcode 2018-12-16 2018-12-16 49 178 189 Індикативний ландшафтний моніторинг національних природних парків (на прикладі території НПП «Слобожанський») https://periodicals.karazin.ua/geoeco/article/view/12437 <p>У статті представлено вивчення ландшафтних змін території НПП «Слобожанський» в районі заболочених ділянок через проведення ландшафтного моніторингу. Авторами проаналізовано можливості обробки даних за допомогою дешиф-рування космічних знімків та сучасних ГІС-технологій. Індикативними обʾєктами ландшафтного моніторингу було обрано водно-болотяні угіддя, а безпосередніми індикаторами – зміни контурів водно-болотяних угідь і рослинного покриву. Автори дійшли висновку, що традиційні методи ландшафтних досліджень є надто громіздкими і потребують великі затрати часу, а засоби є застарілими. Аналіз робіт з проведення ландшафтного моніторингу показав, що на сьогоднішній день актуальним і перспективним є використання космічних знімків з відкритих баз даних (Landsat 8, Sentinel-2), які мають просторову роздільну здатність 10-60 м. У статті подано удосконалену методику проведення ландшафтної зйомки на камеральному та польовому етапах дослідження. Для укладання карти-гіпотези було обґрунтовано вибір космічних знімків та експериментально визначено методи їх обробки. Для дослідження обраної території було дешифровано космічні знімки PlanetScope з високою просторовою роздільною здатністю – 3 м. Також авторами запропоновано інструменти для обробки геоданих в програмному середовищі SAGA, ArcGis, QGis. Було встановлено, що найкращі результати для значної тери-торії дослідження можна отримати за допомогою знімків Landsat 8, що як результат подає більш генералізоване тематичне зображення, а для невеликої за площею ділянки автори рекомендують використовувати космічні знімки з більш точною просторовою роздільною здатністю. У статті описано етапи ландшафтного картографування та створення бази даних. Експериментально доведено, що найкращі результати дешифрування космічних знімків отримано завдяки проведенню напівавтоматичної класифікації з вибором еталонних (контрольних) ділянок. Безпосередньо в полі процес ландшафтної зйомки представлений авторами як напівавтоматичний з використанням сучасних ГІС-додатків NextGis, ArcGIS. Представлена методика та обґрунтування проведення ландшафтної зйомки у спосіб, описаний в роботі, на думку авторів, є вельми перспективною для проведення ландшафтного моніторингу важкодоступної ділянки водно-болотних угідь в межах природоохоронної території.</p> Аліна Юріївна Овчаренко Оксана Вікторівна Залюбовська ##submission.copyrightStatement## https://creativecommons.org/licenses/by/4.0/legalcode 2018-12-16 2018-12-16 49 190 205