Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна, cерія «Геологія. Географія. Екологія» https://periodicals.karazin.ua/geoeco <p>Фахове видання&nbsp;<em><strong>категорії А</strong></em>&nbsp;за спеціальностями&nbsp;<em><strong>103</strong></em>&nbsp;(<em>Науки про Землю</em>) та&nbsp;<em><strong>106</strong></em>&nbsp;(<em>Географія</em>) (наказ МОН України № 1643 від 28.12.2019 р.).</p> <p>Входить до наступних міжнародних баз даних:&nbsp;<em>WorldCat</em>,&nbsp;<em>BASE</em>&nbsp;(Bielefeld Academic Search Engine),&nbsp;<em>ResearchBible</em>,&nbsp;<em>TIB/UB</em>&nbsp;(German National Library of Science and Technology, University Library Hannover),&nbsp;<em>SBB&nbsp;</em>(Staatsbibliothek zu Berlin),&nbsp;<em>Ulrich's Periodicals Directory</em>,&nbsp;<em>EBSCO</em>,&nbsp;<em>Index Copernicus</em>,&nbsp;<em><strong>Web of Science</strong></em>&nbsp;(Emerging Sources Citation Index (ESCI)).&nbsp;</p> <p>У Віснику розглядаються питання взаємодії суспільства і природи, раціонального використання та охорони природного середовища. Відображено результати досліджень у галузі геології, геохімії, гідрогеології, географії, екології та соціально-економічної географії.</p> <p>Для науковців, фахівців і викладачів вищих закладів освіти.</p> Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна uk-UA Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна, cерія «Геологія. Географія. Екологія» 2410-7360 Зміни пізньопенсильванської рослинності Донецького басейну: синдинамічний аспект https://periodicals.karazin.ua/geoeco/article/view/18782 <p>Стаття присвячена вивченню еволюції пізньопенсильванських фітоценозів Донецького басейну та дає перші уявлення про фітоценогенез в пізньому палеозої. Палеофітоценотичні дослідження викопного рослинного матеріалу із озерних, озерно-болотних, дельтових, заплавних та озерно-лагунних відкладів в більш ніж 17 місцезнаходженнях та 11 свердловинах були проведені відповідно до сучасних уявлень про розвиток рослинності. Вивчення процесів фітоценогенезу базується на аналізі флористичного різноманіття, яке відображене в еколого-флористичній класифікації пізньокам’яновугільної рослинності Донецького басейну за методом Браун-Бланке. На основі аналізу флороценотичних комплексів, що являють собою набір діагностичних видів синтаксонів рослинності в ранзі порядків, розглянуто процеси і прояви фітоценогенезу та запропоновано три моделі формування нових угруповань – еволюційно-прогресивну, міграційно-прогресивну, субституційно-регресивну та одну модель випадання угруповань з рослинного покриву – елізійно-регресивну. Эволюційно-прогресивна модель відповідає прогресивному розвитку палеофітоценозів, який проявився появою еволюційно нових ценопопуляцій у їх складі. Міграційно-прогресивна модель відображає прогресивний розвиток палеофітоценозів в результаті міграції рослин із скорочуваних до широко розповсюдженних типів ландшафту. Субституційно-регресивна модель відповідає регресивному розвитку палеофітоценозів при спрощенні структури та зміні (субституції) домінантів рослинних угруповань. Елізійно-регресивна модель відображає регресивний розвиток та випадіння (елізію) палеофітоценозів із складу рослинного покриву. Для кожної із моделей фітоценогенезу виявлені закономірності формування рослинних угруповань, які розкривають зв'язок динаміки рослинного покриву та змін ландшафтно-екологічних і кліматичних умов.</p> Наталія Бояріна Авторське право (c) 2022 https://creativecommons.org/licenses/by/3.0/legalcode 2022-06-01 2022-06-01 56 8 23 10.26565/2410-7360-2022-56-01 Умови формування несклепінних пасток вуглеводнів у приштокових зонах південно-східної частини Дпіпровсько-Донецької западини https://periodicals.karazin.ua/geoeco/article/view/18783 <p>Південно-східна частина Дніпровсько-Донецької западини (ДДЗ) вирізняється масштабними галокінетичними процесами, які зумовили формування численних діапірогенних структур трьох основних типів – надштокових, міжштокових і приштокових. Першочерговими об’єктами для введення в пошукове буріння традиційно були антиклінальні структури (першого і другого типів) і практично в їх межах до сього часу відкрито значну кількість промислових скупчень вуглеводнів, включаючи крупні і унікальні за запасами (Шебелинське, Західно Хрестищенське, Єфремівське). Основною метою роботи є визначення різновидів структурно-літологічних елементів і генетично пов’язаних з ними пасток вуглеводнів, як підґрунтя для прогнозування перспективних ділянок для подальших пошуково-розвідувальних робіт на пастки несклепінного типу. У межах ДДЗ виявлені різні моделі будови приштокових зон. Найбільш значущою особливістю будови численних соляних штоків слід вважати наявність приштокових блоків (назвемо їх блоками-сателітами), які супроводжують процес формування штоків від початкової стадії діапиризму і, нерідко, до стадії формування козирків. Розроблена типізація соляних штоків за ступенем активності їх розвитку свідчить, що наявні приштокові блоки-сателіти пов’язані, в основному, з високоактивними і активними соляними криптодіапірами. Ця обставина дозволяє обґрунтовано прогнозувати можливий їх розвиток на соляних криптодіапірах, а саме з тими соляними структурами, з якими пов’язані масштабні компенсаційні мульди. Виявлені на даний час пастки ВВ у приштокових ділянках за своєю генетичною приналежністю пов’язані з наступними різновидами структурних і літологічних елементів: шлейфами у відкладах P<sub>1</sub>sl – C<sub>3</sub><sup>3</sup>; задирами у відкладах P<sub>1</sub> – C<sub>3</sub>; тектонічними блоками-сателітами, що охоплюють C<sub>3</sub>, C<sub>2</sub>b, C<sub>1</sub>s; карбонатними банками у відкладах Р<sub>1</sub>. У створенні пасткових умов шлейфові відклади, задири, тектонічні блоки-сателіти і карбонатні банки можуть відігравати самостійну роль тоді, коли в їх межах формуються поклади з власним ГВК (газо-водяним контактом). Водночас при гідрогазодинамічному зв’язку окремих із них, утворюється спільний поклад із єдиним ГВК. Ця обставина дає підстави для виділення в приштокових зонах комплексних (поєднаних) пасткових умов, а саме: поєднання шлейфів, задирів і блоків-сателітів; поєднання задирів і блоків-сателітів. З метою виявлення перспективних у нафтогазоносному відношенні об’єктів необхідно здійснити цілеспрямоване вивчення приштокових зон як комплексом спеціальних польових геофізичних досліджень, так і з використанням запропонованої раніше методики, що дозволить звузити зони відсутності достовірних сейсмічних матеріалів. Визначено першочергові об’єкти для пошуків пасток ВВ, пов’язаних зі шлейфами, задирами і блоками-сателітами.</p> Іларіон Височанський Андрій Яковлев Ірина Самчук Євгеній Волосник Андрій Некрасов Марія Купчинська Авторське право (c) 2022 https://creativecommons.org/licenses/by/3.0/legalcode 2022-06-01 2022-06-01 56 24 48 10.26565/2410-7360-2022-56-02 Залізо-манганова мінералізація в еоценових відкладах скиби Парашка (Скибовий покрив, Українські Карпати) https://periodicals.karazin.ua/geoeco/article/view/18784 <p>Мета роботи полягала у вивченні мінерального та хімічного складу, морфологічних типів агрегатів і походження залізо-манганової мінералізації (ЗММ) серед еоценових відкладів скиби Парашки Cкибового покрова в середній течії р. Опір. Методика включала седиментологічні, мінералогічні, петрогеохімічні і рентгенодифрактометричні дослідження вмісних порід й рудних мінералів. Результати. Рудна мінералізація приурочена до перехідної пачки розрізу на межі палеоцену й еоцену, яка утворена перешаруванням грубозернистих турбідитів і грейнітів ямненської світи та строкатоколірних дрібно-середньозернистих турбідитів і геміпелагітів манявської світи. Залізо-манганова мінералізація локалізована в рудному пласті і рудних кірках, а також розсіяна серед вмісних порід і синхронна осадженню глибоководних відкладів нижньої батіалі. Рудний пласт утворений поєднанням конкреційних, натічних, брекчієподібних, землистих і сажистих агрегатів. Для конкреційних морфотипів властива концентрично-зональна будова. Рудна речовина представлена рентгеноаморфними сполуками гідрооксидів заліза та мангану, серед яких є мінерали гідротермального (піролюзит, псиломелан, тодорокіт і берсеніт) та гідрогенного (вернадит, бузерит) походження. На діаграмі співвідношень головних компонентів залізо-манганових утворень різних зон сучасних океанів (за Е. Бонатті) точки хімічного складу рудної мінералізації над’ямненського горизонту потрапляють в поля як гідротермального, так і гідротермально-гідрогенного походження. Зародження та функціонування гідротермальної системи стало можливим внаслідок активізації тектонічних рухів ларамійської фази, які на межі палеоцен-еоцену призвели до перебудови і поглиблення карпатського палеобасейну. Наукова новизна. Вперше схарактеризовано залізо-манганову мінералізацію в еоценових породах над’ямненського строкатоколірного горизонту. Вивчені ознаки дають змогу запропонувати гідротермальну модель надходження мінеральної речовини. Практична значимість. Наявність залізоманганової мінералізації в еоценовому над’ямненському строкатоколірному горизонті розширює пізнавальні аспекти щодо вивчення Зовнішньокарпатського басейну океану Тетіс та сприятиме вивченню геохімічної спеціалізації інших строкатоколірних горизонтів.</p> Лариса Генералова Володимир Степанов Леонід Хом’як Олександр Костюк Антон Генералов Авторське право (c) 2022 https://creativecommons.org/licenses/by/3.0/legalcode 2022-06-01 2022-06-01 56 49 66 10.26565/2410-7360-2022-56-03 Альпійські тектонічні рухи і соляна тектоніка Східної України https://periodicals.karazin.ua/geoeco/article/view/18785 <p>У межах Східної України встановлені неотектонічні рухи, викликані як соляною тектонікою, так і аттичними (післяміо-ценовими – допліоценовими) насувними дислокаціями. Досліджувалися структурні результати взаємодії аттичних насувних деформацій і соляної тектоніки. Вони частково відображаються в сучасному рельєфі. Опорна поверхня, що відображає ці рухи - висхідно горизонтальна підошва кайнозою Східної України. Морфологія даної поверхні зображувалася ізолініями із кроком 20 м по вертикалі. В основу побудови карти опорної поверхні покладені державні геологічні карти території й дані по більш ніж 2100 свердловин. Відхилення від горизонтального залягання опорної поверхні вказують напрямки й амплітуду деформацій. У результаті побудов виявилися підняття опорної поверхні, не пов’язані з насувами. Розміри таких підняттів складають 8÷30 × 6÷15 км із вертикальною амплітудою 40–100 м і більше. Підняття оточені дугоподібними компенсаційними прогинами шириною в перші кілометри й глибиною 20–100 м. Деякі підняття пов’язані з відомими соляними куполами території, інші таких куполів не містять. Можливо, вони сформувались над невеликими соляними "подушками", у яких для формування соляних діапірів не вистачило запасів солі. Площа розвитку підняттів приблизно відповідає площі розвитку девонських соленосних відкладів на глибині 5–10 км і більше. Крім того, виявилися неотектонічні підняття, аналогічні за формою й розмірам солянкупольним, але розташовані поза межами розвитку відомих соленосних товщ. Висловлена гіпотеза, що вони пов’язані з герцинськими насувами. Підняття розташовані над висячими крилами герцинських насувів на північному й південному бортах Дніпровсько-Донецької западини. Можливо, насуви перекрили породами кристалічного фундаменту девонські соленосні відклади. Четвертинне зниження рівня Світового океану збільшило літостатичне навантаження на соленосні товщі, що активізувало зростання соляних "подушок". Дані результати уточнюють геологічну будову території й розширюють площі пошуків вуглеводнів.</p> Сергій Горяйнов Авторське право (c) 2022 https://creativecommons.org/licenses/by/3.0/legalcode 2022-06-01 2022-06-01 56 67 75 10.26565/2410-7360-2022-56-04 Особливості визначення коефіцієнта газонасиченості порід-колекторів газових родовищ ДДЗ на основі петрофізичних досліджень https://periodicals.karazin.ua/geoeco/article/view/18786 <p>Одним з найважливіших параметрів для підрахунку запасів газу є коефіцієнт газонасиченості, який може визначатися як геофізичними, так і лабораторними петрофізичними методами. Лабораторними методами він визначається через коефіцієнт залишкової водонасиченості, який, у свою чергу, визначається прямими та непрямими методами. На практиці можливість застосування прямого методу зустрічається вкрай рідко, зазвичай застосовуються непрямі методи та, серед них, методи напівпроникної мембрани та центрифугування. Основним, найбільш обґрунтованим вважається метод напівпроникної мембрани. При застосуванні даного методу основним питанням, що визначає результат, є питання встановлення максимального тиску витіснення, від якого залежить значення залишкової водонасиченості, а, отже, і значення коефіцієнта газонасиченості породи-колектора. У роботі розглянуті різні підходи до завдання цього максимального тиску, з них виділено два підходи: розрахунок максимального тиску по висоті покладу та розрахунок за максимальним радіусом пор, при якому ще може утворюватися меніск. Показано, що ці два підходи раціонально об’єднати в один, який дозволить отримувати достовірніші результати залишкової водонасиченості, а, отже і коефіцієнта газонасиченості. Визначено граничний максимальний тиск витіснення для методу напівпроникної мембрани, який може створюватися в ході експерименту, визначено максимальну висоту покладу, вище якої розрахунок не має сенсу. Звернено увагу на розбіжності між теоретичними розрахунками і висотами капілярного підняття, що фактично спостерігаються у природі, а також на вплив шаруватої будови колектору. Відзначено, що для практичного застосування методу необхідно, щоб дані про висоту покладу включалися до заявки на проведення досліджень. Застосування методу розрахунку максимального тиску витіснення по висоті покладу, обмеженого максимальними діаметрами пор, у яких ще може утворюватися меніск, безумовно підвищить достовірність підрахунків запасів газу в газових родовищах України.</p> Сергій Повєрєнний Анатолій Лур’є Олександр Чуєнко Олена Піддубна Авторське право (c) 2022 https://creativecommons.org/licenses/by/3.0/legalcode 2022-06-01 2022-06-01 56 76 87 10.26565/2410-7360-2022-56-05 Цифрова структурно-літологічна модель і геолого-генетична характеристика Копитківського родовища фосфоритів https://periodicals.karazin.ua/geoeco/article/view/18787 <p>Актуальність досліджень пов'язана з проблемою створення і розвитку бази фосфатної сировини відповідно до потреб національного агропромислового комплексу. Раніше у виробництві фосфатних добрив використовувалась російська сировина, однак наразі важливим завданням є освоєння власних фосфоритових родовищ. Метою статті є розробка попередньої цифрової структурно-літологічної моделі перспективного Копитківського родовища фосфоритів, як інструменту інформаційного забезпечення його освоєння, а також геолого-генетична характеристика об'єкта, як основа для уточнення критеріїв прогнозування родовищ такого типу. Демонструється інформаційно-геологічна (цифрова структурно-літологічна) модель (далі – ЦСЛМ) Копитківського родовища фосфоритів, побудована за принципами прогнозно-палеореконструктивного ретроспективно-статичного моделювання (авторська розробка). Побудова моделі здійснена з урахуванням детальної літостратиграфічної схеми верхньокрейдових відкладів західної частини платформної України. База даних, створена для моделювання, побудована на основі спеціалізованого структурування породного масиву родовища за літостратиграфічними, літофаціальними і фаціальними ознаками, а також вмісту рудного матеріалу. За побудованої моделі отримано ряд похідних (візуалізацій - карт, профілів, блок-діаграм і розрахункових - коефіцієнтів, взаємозалежностей і т.д.), що відображають загальногеологічні і промислові характеристики родовища. Як результуюча надається також карта площиного розподілу питомих запасів Р<sub>2</sub>О<sub>5</sub>. ЦСЛМ призначена для інформаційного забезпечення подальших робіт з освоєння об'єкта (детальної розвідки, експлуатації та постмайнінга). На основі моделі висвітлені умови утворення родовища і механізму фосфатонакопичення і фосфороутворення, які в свою чергу послужили основою для розробки стратиграфічних, палеогідрологічних, палеогеоморфологічних і фаціальних критеріїв прогнозування родовищ даного типу, принаймні для тернопільського і хмельницького структурно-фаціальних районів західного схилу Українського щита.</p> Дмитро Хрущов Олена Ремезова Світлана Василенко Олена Шевчук Ольга Яременко Авторське право (c) 2022 https://creativecommons.org/licenses/by/3.0/legalcode 2022-06-01 2022-06-01 56 88 104 10.26565/2410-7360-2022-56-06 Геохімічні особливості накопичення і міграції важких металів у торфах Львівської області https://periodicals.karazin.ua/geoeco/article/view/18788 <p>У статті подано розширену геохімічну характеристику торфів Львівської області, визначено їхній типовий мікроелементний склад та геохімічну спеціалізацію, встановлено регіональні закономірності розподілу і накопичення хімічних елементів, компонентів та геолого-геохімічних і геотехнологічних показників за допомогою комплексного підходу з застосуванням методів математико-статистичного аналізу, а також досліджено фактори, які контролюють вміст, розподіл і генезис мікроелементів у торфовищах Львівської області. Представлені результати аналізу розподілу хімічних елементів, мікроелементів компонентів та геолого-геохімічних показників в торфах Львівської області. Зола 248 проб торфу, відібраних на глибинах 0,1-7 м на 110 представницьких для Львівської області ділянках, які виділені як самостійні торфові родовища, проаналізовані спектральним напівкількісним аналізом на вміст 21 хімічного елементу (Be, P, Sc, Ti, V, Cr, Mn, Co, Ni, Cu, Zn, Ga, Sr, Y, Zr, Mo, Ag, Sn, Ba, Yb, Pb), а також інші геохімічні характеристики торфу (рН, зольність, вологість, ступінь розкладу, вмісти гумусу, СаО, Р<sub>2</sub>О<sub>5</sub>, К<sub>2</sub>О, азоту гідролізованого, азоту аміачного). Комплексний підхід у вивченні геохімічних характеристик торфів дозволив виявити просторові геохімічні особливості торфів низинного типу території Львівської області, визначити їхній типовий мікрокомпонентний склад, встановити регіональні закономірності їхньої розподілу і накопичення (зміни) – значну нерівномірність концентрації мікроелементів за площею поширення, високі показники вмісту молібдену, ітербію, стронцію, кобальту, срібла, барію, берилію та свинцю відносно кларків літосфери, ґрунтів, золи рослин. За результатами кореляційного, факторного і кластерного аналізів можна виділити наступні типоморфні геохімічні асоціації торфів Львівської області: Ti-Ga-Cu-Y-Pb-Sc-V-Yb-Be яка пов’язана з особливостями природних ґрунтоутворювальних процесів геохімічних ландшафтів; Ni-Mo-Zn є, можливо, техногенного походження і пов`язана з накопиченням важких металів у ґрунтах внаслідок розробки родовищ корисних копалин. Аналіз просторового розподілу розподіл і матстатистична обробка результатів аналізів, геохімічних ознак, параметрів, вмістів компонентів і мікрокомпонентів, а також складу та наведених варимакс-факторних ознак і інших описаних вище інтегральних і монокомпонентних параметрів торфів на досліджуваній території вказує на їхній задовільний стан, з чого можна зробити висновок про відсутність регіонального забруднення торфів Львівської області важкими металами (крім Мо) або про зовсім незначний регіональний вплив такого забруднення.</p> Мирослава Яковенко Юрій Хоха Олександр Любчак Авторське право (c) 2022 https://creativecommons.org/licenses/by/3.0/legalcode 2022-06-01 2022-06-01 56 105 121 10.26565/2410-7360-2022-56-07 Висотна диференціація долинно-річкових ландшафтів правобережної України https://periodicals.karazin.ua/geoeco/article/view/18789 <p>На основі попереднього досвіду розглянуто прояви висотної диференціації у межах долинно-річкових ландшафтів Правобережної України. У річкових долинах виокремлено 2&nbsp;висотно-ландшафтних рівні («молодий» акумулятивний і «типовий» акумулятивно-денудаційний) та 4 яруси. Кожному натуральному висотно-ландшафтному рівню відповідає конкретний натуральний тип місцевостей та певні урочища. Відповідно для антропогенних висотно-ландшафтних рівнів характерними є свої типи місцевостей та долинно-річкові ландшафтно-технічні системи. Зазначено, що антропогенні ландшафтні комплекси у межах «молодого» акумулятивного висотно-ландшафтного рівня розповсюджені рівномірно. Для нижнього ярусу «молодого» акумулятивного висотно-ландшафтного рівня характерні мости, дамби, гатки, дериваційні ГЕС, «водяні» млини, антропогенні острови, ставки руслового типу або меліоративні канали. Середній ярус представлений водогосподарськими і сільськогосподарськими ландшафтами. Верхній ярус формують селитебні та гірничопромислові ландшафти. У річкових долинах «типовий» акумулятивно-денудаційний висотно-ландшафтний рівень має один нижній ярус, який сформований двома натуральними типами місцевостей: схиловим і каньйоноподібним. Цей ярус характеризується гарною збереженістю (до 35&nbsp;%) натуральних ландшафтів. Антропогенні ландшафти представлені переважно лісокультурними, селитебними, сільськогосподарськими і дорожніми ландшафтними комплексами. Зроблено висновок про те, що при подальшій антропогенізації річкових долин варто здійснювати проєктування антропогенних ландшафтів, рівномірно й обґрунтовано розподіляючи їх по висотно-ландшафтних ярусах. У межах «молодого» акумулятивного висотно-ландшафтного рівня необхідно провести відновлення та оптимізацію водогосподарських ландшафтно-технічних систем, які перебувають на стадії «старіння». У подальшому ландшафти підлягають суцільному заповіданню уздовж долини. З метою збереження долинно-річкових ландшафтів тут потрібно заборонити будь-які господарські заходи крім оптимізаційних. Формування нових антропогенних ландшафтів має бути приурочене до ярусів вищих висотно-ландшафтних рівнів.</p> Олександр Лаврик Володимир Корінний Леонід Кирилюк Валентина Цимбалюк Авторське право (c) 2022 https://creativecommons.org/licenses/by/3.0/legalcode 2022-06-01 2022-06-01 56 122 131 10.26565/2410-7360-2022-56-08 Нові підходи і досвід планування на місцевому рівні: стан розвитку основних інструментів у Луганській області https://periodicals.karazin.ua/geoeco/article/view/18790 <p>Система планування на місцевому рівні суттєво змінилася в останні роки: з’явилися нові підходи, інструменти та практики, що трансформують уявлення про процес планування та систему планування як таку. У цій статті ми аналізуємо стан використання основних інструментів на місцевому рівні, їх взаємодію та вплив. Стаття спрямована на аналіз перетворення системи планування на місцевому рівні в Україні у контексті посттранзитних процесів, зокрема, аналіз основних інструментів планування та участі, які використовують територіальні громади, а також переосмислення планування як діяльності та основних інструментів, спираючись на досвід Луганської області. Аналіз стану розроблення та використання інструментів планування та залучення спирається на дані щодо основних інструментів планування у розрізі територіальних громад Луганської області – загалом 15 інструментів, серед яких і традиційні інструменти планування, у т.ч. просторового планування, і нові учасницькі інструменти. Поєднаний аналіз стану використання інструментів та типізація громад регіону за цією ознакою доповнена критичним аналізом щодо практик використання інструментів та отриманих результатів на основі даних двох фокус-груп. У статті показано, що громади мають доволі різний набір планувальних документів, слабко використовують планувальний інструментарій та мало спираються на нього у процесах перетворення території. Активна імплементація нових інструментів залучення, що стали доступними в останні роки, та активно популяризувалися як інструменти місцевої демократії, здебільшого застосовувалися без опори на інструменти планування, що є однією з форм спотворення планування місцевого розвитку. У той же час, у регіоні виділяються громади-лідери формування нової культури планування, які привносять нові практики, вдало використовують та поєднують різні типи інструментів. Здебільшого і інструменти планування розвитку громад, і процес їх застосування, і отримані результати основними акторами сприймаються та оцінюються по-різному, а відповідно – потребують подальшого збалансування. Отримані результати відображають стан використання інструментів планування та участі у громадах регіону, їх взаємодію та особливості використання різних інструментів з позицій впливу на перетворення територій та місцевих спільнот. Тим самим, стаття апелює до дискусії про еволюцію інструментів планування для країн та регіонів з досвідом транзитності, а отримані результати дозволяють вдосконалити політику планування на місцевому рівні.</p> Анатолій Мельничук Олена Денисенко Світлана Гнатюк Авторське право (c) 2022 https://creativecommons.org/licenses/by/3.0/legalcode 2022-06-01 2022-06-01 56 132 142 10.26565/2410-7360-2022-56-09 Методологія суспільно-географічних досліджень: сучасні підходи та методи https://periodicals.karazin.ua/geoeco/article/view/18791 <p>У статті розкрито роль суспільної географії у складних сучасних умовах розвитку світової системи та визначено авангардну роль методології в еволюції суспільно-географічної науки. Підкреслено, що суспільна географія як динамічна сучасна гілка класичної географії, сьогодні є потужною міждисциплінарною наукою, характеризуються розвиненою різноманітною системою методів, підходів, локальних теорії та концепцій. Проведено аналіз новітньої методології світової та вітчизняної суспільної географії. Встановлено, що сучасна суспільно-географічна методологія виступає об’єктом світового наукового дискурсу, проте здебільшого у аспекті розв’язання прикладних питань різного роду досліджень. Сучасні суспільно-географічні дослідницькі тенденції значною мірою відповідають на соціальний запит та виклики сучасності; дослідження спрямовані на вирішення актуальних проблем суспільства та навколишнього середовища зокрема, просторовий аналіз, моделювання і прогнозування, моніторинг соціально-економічного розвитку територій різного ієрархічного рівня; урбаністичні, економічні, соціальні, міграційні, демографічні системи і процеси та їхні регіональні моделі тощо. Представлено методологічні основи суспільно-географічних досліджень, розкрито сучасні підходи та обґрунтовано особливості методів дослідження траєкторії розвитку суспільно-географічних об’єктів, багатовимірного просторового аналізу та багатовимірної класифікації, розроблені та апробовані науковцями кафедри соціально-економічної географії і регіонознавства Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна, наведені прикладі їхнього застосування. Обґрунтовано особливості суспільно-географічного підходу, що включає елементи системного, синергетичного, інформаційного, історичного тощо. Розкрито концепцію суспільно-географічного процесу в багатовимірному ознаковому просторі, що виступає основою суспільно-географічних досліджень та вміщує спеціальні (авторські, оригінальні), методи. Розкрито оригінальні методи просторового аналізу суспільно-географічного процесу, зокрема дослідження просторової взаємодії суспільно-географічних об’єктів (ІФВ-моделювання); дослідження соціогеосистем у нормованому багатовимірному просторі (моделювання траєкторії розвитку суспільно-географічних об’єктів та багатовимірна класифікація і діагностика системного розвитку), представлено можливості застосування наведених методів, які засвідчують верифікованість отриманих результатів.</p> Костянтин Нємець Катерина Сегіда Людмила Нємець Катерина Кравченко Павло Кобилін Євгенія Телебєнєва Людмила Ключко Авторське право (c) 2022 https://creativecommons.org/licenses/by/3.0/legalcode 2022-06-01 2022-06-01 56 143 158 10.26565/2410-7360-2022-56-10 Сучасні тенденції у розповсюдженні поля відкладень ожеледі на території України протягом 1991-2020 рр. відносно 1981-2010 рр. https://periodicals.karazin.ua/geoeco/article/view/18792 <p>Представлена стаття є результатом дослідження з виявлення нових тенденцій у розповсюдженні відкладень ожеледі на території України протягом останнього тридцятиріччя 1991-2020 рр. (нова стандартна кліматологічна норма) на сучасному етапі зміни клімату в Україні. Порівняння було проведене відносно 30-и річного періоду, який ВМО було рекомендовано у якості періоду для порівнянь у змінах метеорологічних показників. Було визначено осередки збільшення та зменшення середньої кількості відкладень ожеледі на території України за допомогою фізико-статистичного метода та побудовано карти для відображення просторово-часового розповсюдження осередків додатних та від’ємних відхилень. Отримана інформація представлена декількома аспектами – евристичним, як результат виявлення нових тенденцій у розповсюдженні одного з видів ожеледо-паморозевих відкладень на території України під впливом сучасних змін у кліматичній системі, а також практичним – використання інформації для планування та забезпечення безперебійної роботи погодозалежних галузей господарства. Здебільшого значення відхилень протягом досліджуваного періоду виявились незначними, проте на окремих територіях вони сягали більших значень. Встановлено, що найбільш значні відхилення середньої кількості випадків відкладень ожеледі спостерігаються у зимові місяці. У січні та грудні спостерігається переважання додатних відхилень середньої кількості випадків відкладень ожеледі на території України. У лютому та березні осередки від’ємних відхилень були найбільш поширеними. Найбільш виражені з них спостерігались у західному регіоні на території від Житомирщини до Прикарпаття, а також у окремих з центральних областей. У лютому виявлено осередок додатних відкладень на півночі Чернігівщини. У квітні та жовтні поле відкладень ожеледі протягом 1991-2020 р. відносно 1981-2010 рр. майже не змінилось. У листопаді виявлено збільшення кількості та просторового розповсюдження осередків додатних відхилень середньої кількості випалів відкладень ожеледі. Здебільшого вони були розповсюджені на території центральних областей від Вінничини до Полтавщини та Дніпропетровщини, а також на сході Харківщини та півночі Луганщини. Проведене дослідження у повному обсязі для території України здійснене вперше.</p> Світлана Пясецька Олександр Щеглов Авторське право (c) 2022 https://creativecommons.org/licenses/by/3.0/legalcode 2022-06-01 2022-06-01 56 159 171 10.26565/2410-7360-2022-56-11 Кліматичний моніторинг як індикатор гідрологічного стану басейну річки Сіверський Донець https://periodicals.karazin.ua/geoeco/article/view/18793 <p>Вивчення впливу регіональних змін клімату на режим гідрологічних показників та екологічний стан басейну річки Сіверський Донець у межах Харківської області є актуальним, оскільки даний водотік із супутніми річками та іншими водними об’єктами є найважливішим джерелом води для східної частини України, особливо для урбанізованого міста Харків та промислового району Донбасу. Сучасні зміни температурно-вологісного режиму території відбиваються на гідрологічному стані річок, які стають маловодними та характеризуються погіршенням свого якісного стану. Враховуючи об’єми водокористування, які припадають на річку Сіверський Донець, виникає питання про водозабезпеченість регіону, оптимізацію його використання та подальше раціональне управління. Метою роботи виступає взаємозв’язок між кліматичними та гідрологічними показниками (оцінка динаміки екологічного стану) басейну Сіверського Дінця на тлі регіональних змін клімату. Моніторинг кліматичних, гідрологічних та екологічних показників дозволяє приймати подальші управлінські рішення щодо управління водними ресурсами під час кліматичних змін. Основними завданнями дослідження є визначення взаємозв’язків між кліматичними та гідрологічними показниками басейну річки Сіверський Донець та їх проєкцій. В результаті проведення кореляційного аналізу була підтверджена наявність сильного зв’язку між температурами повітря і води. У внутрішньорічному розподілі характерним є зміна коефіцієнта в залежності від співвіднесення ходу різних температур, тобто найсильніший зв’язок помітний влітку, коли температура стабілізується. Встановлено середній зв’язок між опадами та витратами води, оскільки хід витрат води навесні співпадає із мінімумом опадів, а влітку значну роль відіграють підземні джерела. Дослідження впливу змін кліматичних показників на гідрологічні дає можливість встановити стан еколого-гідрологічних умов річок за умов антропогенного навантаження на тлі подальших змін кліматичних показників, що матимуть різноспрямовані тенденції.</p> Світлана Решетченко Святослав Дмітрієв Надія Черкашина Тетяна Ткаченко Віталій Сич Авторське право (c) 2022 https://creativecommons.org/licenses/by/3.0/legalcode 2022-06-01 2022-06-01 56 172 183 10.26565/2410-7360-2022-56-12 Проблеми просторово-розподіленої кількісної оцінки ерозійних втрат ґрунту https://periodicals.karazin.ua/geoeco/article/view/18794 <p>Розглянуто проблеми просторово-розподіленої оцінки ерозійних втрат ґрунту з використанням сучасних математичних моделей як основи оптимізації раціонального використання ерозійно-небезпечних земель. Метою статті є оцінка адекватності наявних просторово-розподілених вихідних даних, включаючи картографічні і вільно поширювані глобальні цифрові моделі рельєфу (ЦМР), для просторово-розподіленої кількісної оцінки ерозійних втрат ґрунту на локальному рівні територіального охоплення. Досягнення поставленої мети виконано методом імітаційного моделювання з використанням фізико-статистичної ГІС-реалізованої математичної моделі змиву-акумуляції ґрунту, розробленої в Одеському національному університеті імені І. І. Мечникова. Тестувалися масиви просторово-розподілених вихідних даних з ЦМР SRTM90 з просторовою роздільною здатністю 3 кутові секунди і з ЦМР SRTM30 і AW3D30 з просторовою роздільною здатністю 1 кутова секунда, а також з «картографічними» ЦМР, отриманими на основі топографічних карт масштабів 1:10000 і 1:25000. Для тестування вихідних даних обрано три ділянки площею 2,67, 0,59 і 0,21 км<sup>2</sup>. Ділянки розташовані в Балтському районі Одеської області на південних відрогах Подільської височини. Встановлено, що вільно поширювані глобальні цифрові моделі рельєфу SRTM i AW3D30 в умовах рівнинного рельєфу далеко не завжди дають можливість адекватно відобразити структуру схилового стоку і, відповідно, коректно виконати розрахунки ерозійних втрат ґрунту. При використанні ЦМР, побудованих на основі топографічних карт, зменшення масштабу карт з 1:10000 до 1:25000 призводить до зменшення середньої величини ерозійних втрат ґрунту приблизно на 20% за рахунок, головним чином, зменшення площі з максимальними втратами ґрунту, а на схилах складної форми – також за рахунок змін площі зон акумуляції. Вказано причини і умови порушення коректності глобальних ЦМР. Встановлено, що на глобальної ЦМР AW3D30 зустрічаються локальні інструментальні похибки, які можуть зробити неможливим її використання. Показано, що найбільш наближені розрахункові значення ерозійних втрат ґрунту до референційних продукує ЦМР SRTM30.</p> Олександр Світличний Алла П’яткова Авторське право (c) 2022 https://creativecommons.org/licenses/by/3.0/legalcode 2022-06-01 2022-06-01 56 184 197 10.26565/2410-7360-2022-56-13 Трубізька водогосподарська парадинамічна ландшафтно-технічна система https://periodicals.karazin.ua/geoeco/article/view/18795 <p>Вписування будь-якої меліоративної системи у наявні ландшафтні комплекси призводить до посилення контрастності середовищ і активізації речовинно-енерго-інформаційних потоків. Побудова меліоративної системи у басейні річки Трубіж докорінно змінила ландшафтну структуру річища і заплави, що зумовило значний вплив на суміжні ландшафтні комплекси. Сформована Трубізька водогосподарська ландшафтно-технічна система виходить за межі однієї річкової долини. Не завжди продумана господарська діяльність призвела до погіршення екологічного стану не лише самої системи, але й взаємодіючих з нею ландшафтних комплексів. Суть роботи полягає у дослідженні антропогенних парадинамічних зв’язків у складній природно-господарській структурі «Трубізька водогосподарська ландшафтно-технічна система – прилегле Лісополе». Метою роботи є дослідження Трубізької водогосподарської ландшафтно-технічної системи, як антропогенної парадинамічної системи. На основі системного аналізу, порівняльно-географічного, картографічного і ГІС-методу (бази даних ГІС-пакетів SAS.Planet.Release і GoogleEarthPro) проаналізовано процеси формування, розвитку та функціонування парадинамічних зв’язків у мезосистемі «Трубізька водогосподарська ландшафтно-технічна система – прилегле Лісополе». Чинники функціонування парадинамічних взаємозв’язків зумовлені наявністю зовнішніх (термічних, механічних, водних і суспільних) і внутрішніх (біокосних і біотичних) зв’язків, контрастності (належність <em>Трубізького Полісся і прилеглого Лісополя до різних орографічних структур) </em>та просторової залежності (повздовжні й поперечні парадинамічні взаємозв’язки між поліським ландшафтом нижньої частини долини річки Трубіж і прилеглого до неї Лісополя) між взаємодіючими ландшафтними комплексами. Дослідження антропогенних парадинамічних зв’язків між різними ландшафтними структурами дасть можливість краще зрозуміти процеси функціонування Трубізької водогосподарської ландшафтно-технічної системи й особливості взаємодії із суміжними ландшафтами, що, у свою чергу, дозволить спрогнозувати її подальший розвиток і розробити шляхи раціонального використання.</p> Григорій Денисик Софія Мізіна Авторське право (c) 2022 https://creativecommons.org/licenses/by/3.0/legalcode 2022-06-01 2022-06-01 56 198 208 10.26565/2410-7360-2022-56-14 Класифікація населених пунктів регіону Навой на основі екологічної ситуації та факторів впливу на здоров’я населення https://periodicals.karazin.ua/geoeco/article/view/18796 <p>У сучасний вік глобалізації актуальним завданням соціально-економічного розвитку є мобілізація потенціалу регіонів для забезпечення сталого економічного зростання в рамках інноваційної, соціально орієнтованої моделі розвитку. Території є одним із основних принципів державного розвитку. Постанова Президента Республіки Узбекистан № 60 від 28 січня 2022 року «Про Стратегію розвитку Нового Узбекистану на 2022-2026 роки» має особливе значення з акцентом на оптимізацію екологічної ситуації та здоров’я населення, що склалася. У країнах частка промислового виробництва вища за частку сільського господарства. Узбекистан належить до класу країн з відносно високою часткою промислових кластерів і технопарків в адміністративній одиниці. Якщо звернути увагу на аналітичні дані, то валовий внутрішній продукт республіки в 2017 році склав 317 476,4 млрд сум, у 2019 році – 529 391,4 млрд сум, а в 2020 році – цей показник склав 605 551,3 млрд сум . Частка промисловості у ВВП становить 23,5%, 31,4% та 36% відповідно. Наявність у країні адміністративних одиниць з високою часткою промисловості, таких як Ташкент, Фергана, Андіжан, Самарканд, Навої, Кашкадар’я, надає серйозний вплив не тільки на регіон, але і на всю країну. Зрозуміло, що місцева, регіональна та міжнародна співпраця є ключем до запобігання екологічним кризам, як це має місце у всьому світі. Якщо взяти лише Навоїйську область, то лише у 2020 році вона забезпечить 18% промислової продукції республіки, яка є третьою за величиною серед адміністративних одиниць. Але є й інший бік питання, і сьогодні екологічне середовище в урбанізованих та високо-індустріальних містах значно погіршується. Оскільки одна проблема породжує іншу, екологічна криза серйозно впливає на здоров’я людей, які проживають у цьому районі, що, у свою чергу, впливає на рівень життя та тривалість життя.</p> Нілуфар Комілова Нормурод Латіпов Авторське право (c) 2022 https://creativecommons.org/licenses/by/3.0/legalcode 2022-06-01 2022-06-01 56 209 213 10.26565/2410-7360-2022-56-15 Забруднення атмосферного повітря найбільших міст Волинської області: передумови, наслідки та шляхи вирішення проблеми https://periodicals.karazin.ua/geoeco/article/view/18797 <p>Стаття присвячена дослідженню проблеми забруднення атмосферного повітря найбільш урбанізованих територій Волинської області: м.&nbsp;Луцьк, м.&nbsp;Ковель, м.&nbsp;Нововолинськ та м.&nbsp;Володимир-Волинський. Проаналізовано природні та соціально-економічні умови досліджуваних населених пунктів, що впливають на особливості поширення та розсіювання забруднюючих речовин у просторі. Зокрема, охарактеризовано фізико-географічні особливості розміщення міст (орографію, особливості циркуляції атмосфери тощо), чисельність та густоту їхнього населення, наявність та специфіку промислових виробництв тощо. Виявлено основні стаціонарні та пересувні джерела забруднення повітря, склад та обсяги викидів, їхню просторову та часову динаміку. Встановлено, що основним джерелом забруднення атмосферного повітря у розглянутих містах є автомобільний транспорт, на який припадає 85-95&nbsp;% усіх викидів. З’ясовано, що динаміка викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел забруднення протягом останніх п’яти років у м.&nbsp;Луцьк та м.&nbsp;Володимир-Волинський мають загальну тенденцію до зниження. У м.&nbsp;Ковель та м.&nbsp;Нововолинськ спостерігається незначне зростання обсягів викидів. За даними моніторингу на трьох стаціонарних пунктах спостереження, досліджено стан повітряного басейну адміністративного центра області – м.&nbsp;Луцьк, виявлено, що найбільш забрудненим є південно-східний промисловий район міста. Розраховано індекс забруднення атмосферного повітря м.&nbsp;Луцьк окремими компонентами та комплексний індекс забруднення та встановлено, що атмосферне повітря найбільшого міста Волинської області – Луцьк належить до класу «забруднене». З’ясовано, що внаслідок карантинних обмежень, протягом 2020&nbsp;р у м.&nbsp;Луцьк спостерігався найнижчий показник індексу забруднення атмосфери за останні шість років. Окрім того, у статті висвітлено вплив забруднення атмосферного повітря на навколишнє природне середовище, життя і господарську діяльність мешканців міст Волинської області. Запропоновані заходи покращення стану атмосферного повітря досліджуваних урбосистем, що полягають у скороченні обсягів викидів за рахунок модернізації очисних споруд на підприємствах, використання екологічно-чистих видів транспорту та впровадження «зеленої» логістики.</p> Михайло Мельнійчук Вікторія Горбач Людмила Горбач Олександр Вовк Авторське право (c) 2022 https://creativecommons.org/licenses/by/3.0/legalcode 2022-06-01 2022-06-01 56 214 224 10.26565/2410-7360-2022-56-16 Аналіз впливу техногенних об’єктів Лисичансько-Рубіжанського промвузла на екологічний стан навколишнього природного середовища https://periodicals.karazin.ua/geoeco/article/view/18798 <p>У статті досліджено вплив техногенних об’єктів Лисичансько-Рубіжанського промвузла на екологічний стан компонентів навколишнього природного середовища (НПС) – атмосфери, поверхневих вод, ґрунтів та підземних вод. Описано, що головною особливістю території дослідження є відмінність геолого-тектонічної будови: лівий берег р. Сіверський Донець є терасованою рівниною, правий берег – це зона розвитку тектонічних порушень. Доведено, що механізм забруднення НПС на лівому березі – інфільтрація забруднювачів з поверхні, на правобережжі – це вплив забруднювачів із глибини надр. В статті проаналізовано дані щодо забруднення атмосфери і поверхневих вод на початок 2000-х років та за сучасний період «застою» промисловості. Показано, що впродовж останніх 15 років спостерігається тенденція до зменшення викидів забруднювачів до атмосфери підприємствами промвузла. Встановлено, що поверхневі води піддаються техногенному пресингу навіть після закриття більшості підприємств-гігантів промисловості. Рівень забруднення ґрунтів у місцях найбільшого техногенного впливу визначено за допомогою розрахунку сумарного показника забруднення. Встановлено, що діапазон значень відповідає від 0,7 до 46. Виявлено комплекс елементів-забруднювачів в ґрунті: для правого берегу р. Сіверський Донець характерними є F, Be, As, Pb та інші важкі метали; для лівого берегу – це нафтопродукти, феноли, нітрати, нітрити, хлориди і т. ін. Зауважено, що проммайданчики шахт створюють велику небезпеку для НПС, маючи при цьому невеликі значення показника сумарного забруднення (&lt;&nbsp;16). Зазначено, що високе техногенне навантаження внаслідок діяльності шахт призвело до накопичення в ґрунтах токсичних елементів І-ІІІ класу небезпеки. Проаналізовано екологічний стан алювіального та мергельно-крейдяного водоносних горизонтів. Відмічено, що алювіальний горизонт найбільше піддається техногенному впливу. Показано, що мінеральне забруднення обох горизонтів має багатокомпонентний склад. Встановлено, що високе техногенне навантаження в мергельно-крейдяному горизонті активізувало карстовий процес. При цьому відмічено підвищення температури підземних вод в обох горизонтах. Надано довгострокові прогнози змін екологічного стану території Лисичансько-Рубіжанського промвузла. Запропоновано проведення постійного моніторингу НПС задля більш детального дослідження екологічної ситуації.</p> Ніна Міхалкова Аліна Кононенко Ігор Удалов Авторське право (c) 2022 https://creativecommons.org/licenses/by/3.0/legalcode 2022-06-01 2022-06-01 56 225 239 10.26565/2410-7360-2022-56-17 Оцінка ризику для здоров’я населення від забруднення повітря в промислових регіонах України https://periodicals.karazin.ua/geoeco/article/view/18799 <p>Основною метою проведення досліджень є підвищення ефективності прийняття управлінських рішень в галузі охорони навколишнього природного середовища за рахунок застосування методів оцінки ризику для здоров'я населення при сучасному рівні забруднення атмосферного повітря. В роботі представлено ієрархічний методичний підхід до визначення рівня небезпеки забруднення атмосферного повітря на державному, регіональному і місцевому рівнях. В статті представлена нова методика визначення рівня небезпеки забруднення атмосферного повітря при збереженні існуючих тенденцій антропогенного навантаження та можливості виникнення надзвичайних ситуацій техногенного характеру. На стан атмосферного повітря великий вплив мають надзвичайні ситуації, що пов’язані з аваріями на хімічно небезпечних об’єктах, у результаті яких відбувається залпові викиди небезпечних хімічних речовин в навколишнє природне середовище. При визначенні екологічного ризику погіршення стану атмосферного повітря враховано показник хімічної небезпеки. На території Сходу України налічується найбільша кількість потенційно небезпечних підприємств. Визначення ризику як макроекологічного показника за новою методикою показала високий рівень небезпеки забруднення атмосферного повітря в індустріально розвинутих регіонах України. Оцінка ризику для здоров’я населення внаслідок забруднення атмосферного повітря м.&nbsp;Маріуполь показала надзвичайно високий рівень небезпеки. Для регіонів України з високим рівнем екологічної та хімічної небезпеки дана оцінка ризику для здоров’я населення при сучасному якісному стані атмосферного повітря двома різними методами. Показано недоліки методичного підходу Агентства з охорони навколишнього середовища США (EPA US), що широко використовується у багатьох країнах світу. Аналіз методичних підходів до оцінювання ризику для здоров’я населення показав перспективність застосування методики оцінки потенційного ризику при визначенні рівня екологічної небезпеки промислових підприємств. Запропоновано удосконалення методики оцінки ризику для здоров’я населення внаслідок забруднення атмосферного повітря, що представляє наукову новизну роботи. В теперішній час, коли Україна зазнала впливу військових дій та економічної кризи, дуже важливим є питання щодо пріоритетності фінансування природоохоронних заходів. Застосування запропонованого методичного підходу дасть змогу науково обґрунтовано визначити регіони з підвищеним рівнем небезпеки для здоров’я населення і мінімізувати фінансові ресурси на покращення стану атмосферного повітря, що є актуальним і має практичну значимість.</p> Ольга Рибалова Ганна Коробкова Анатолій Гудзевич Сергій Артем’єв Олександр Бондар Авторське право (c) 2022 https://creativecommons.org/licenses/by/3.0/legalcode 2022-06-01 2022-06-01 56 240 254 10.26565/2410-7360-2022-56-18 Оцінка екосистемних послуг північно-західної частини Чорного моря: стан, проблеми та перспективи https://periodicals.karazin.ua/geoeco/article/view/18800 <p>Під екосистемними послугами звичайно розуміють всі корисні ресурси та вигоди, які сучасне людство може отримати від природи, тобто матеріальні вигоди, що отримує людство від абіогенних і біогенних складових різноманітних природних екосистем. До цього часу не проводилися масштабні дослідження щодо оцінки екосистемних послуг української акваторії Чорного моря. Метою роботи є огляд сучасного стану екосистемних послуг та методів їх оцінки у північно-західній частині Чорного моря, а також перспектив їх використання. Існують такі групи екосистемних послуг: ресурсна (деревина, продовольство, прісна вода і т. ін., тобто те, що має ринкову оцінку та ціну); регулююча (наприклад, лісові масиви, що регулюють вологу і запобігають повеням); культурна-соціальна – вигоди, які здобувають, милуючись природою, отримуючи при цьому, якісь освітні, наукові функції тощо; підтримуюча (найскладніші природні цикли, до яких відносяться глибинні, біогеохімічні цикли, ґрунтоутворення тощо). Триваюче нераціональне використання природних ресурсів, і навіть втручання у перебіг процесів, обумовлює практично незворотні процеси зміни морських і прибережних екосистем, на відновлення яких треба застосувати нові підходи, орієнтовані не на тимчасову економічну вигоду, але на отримання сталих екосистемних послуг й у майбутньому. Основним підходом для оцінки стану екосистем у країнах ЄС є методика, що ґрунтується на відборі індикаторів навантаження на екосистеми та їх картуванні. Суть цієї методики полягає у тому, що сучасний стан екосистем пов'язаний з добробутом через екосистемні послуги, а тому природні екосистеми повинні перебувати в сприятливих умовах для надання основних послуг, які, у свою чергу, приносять користь та підвищують цей самий добробут. Виходячи з відсутності інформації про стан екосистемних послуг у масштабі північно-західної частини Чорного моря, першорядним завданням є визначення потреб місцевих спільнот щодо використання такого роду послуг, збиранню та узагальнення інформації про їх стан, узгодженню методів їх оцінки для даного регіону та проведення самої оцінки.</p> Тамерлан Сафранов Микола Берлінський Юссеф Ель Хадрі Марія Сліже Авторське право (c) 2022 https://creativecommons.org/licenses/by/3.0/legalcode 2022-06-01 2022-06-01 56 255 263 10.26565/2410-7360-2022-56-19 Оцінка еколого-геоморфологічної напруженості і ризику геосистем північно-східного схилу Великого Кавказу (у межах Азербайджану) https://periodicals.karazin.ua/geoeco/article/view/18801 <p>Посилення людського пресингу на природні геокомплекси спричиняє пожвавлення небажаних процесів, що створюють великий ризик для мешканців цих регіонів. З багатьох геоморфологічних систем надмірною активністю ендо- та екзогенних процесів виділяються альпінотипні орогенні зони, до яких належить північно-східний схил Великого Кавказу. Тому на даний час важливим є завдання діагностики та оцінки еколого-геоморфологічного ризику, з яким стикається населення при освоєнні нових територій регіону.</p> <p>У статті розглянуто результати виконання еколого-геоморфологічних досліджень на північно-східному схилі Великого Кавказу, присвячених оцінці зсувного та селевого ризику за період з 1990 по 2020 роки. Для їх оцінки з метою отримання морфометричних характеристик (у тому числі про ухили схилів, довжини та форми схилів, площ селевих вогнищ), використані великомасштабні (М 1:100000) топографічні карти, а також матеріали інтерпретації різномаштабних та різночасних АКС.</p> <p>На основі дешифрування АКС у межах досліджуваного регіону для з’ясування загальної картини розчленованості сучасного рельєфу досліджуваного регіону складено карту морфометричної напруженості, куди укладено ступінь вертикальної розчленованості території, ухил схилів та ін., а також за ступенем небезпеки зсувних та селевих процесів склад, та проведено підрахунки площ їх розповсюдження. При проведенні аналізу зсувного та селевого ризику в основному використовувалися аерокосмічні знімки (АКС) високої роздільної здатності CNES/Airbus, Maxar Technologies (GeoEye-1), та середньої роздільної здатності Sentinel-2A і 2B. Т.ч. було проведено візуальне та напівавтоматичне дешифрування (класифікація з навчанням) у середовищі ArcGIS. Через війну, з урахуванням морфометричної напруженості, і навіть селе- і зсувонебезпеки складено карта морфодинамічної напруженості північно-східного схилу Великого Кавказу, що дозволяє розкрити сучасний характер прояви екзодинамічних процесів, передбачити і оцінити ризик, що від них. Результати досліджень дозволять використовувати отримані дані для розробки Програми безпечного та сталого функціонування та освоєння з метою рекреаційно-туристичного розвитку важкодоступних гірських геосистем Азербайджану.</p> Стара Таріхазер Авторське право (c) 2022 https://creativecommons.org/licenses/by/3.0/legalcode 2022-06-01 2022-06-01 56 264 276 10.26565/2410-7360-2022-56-20 Удосконалення положень еколого-економічного управління земельними ресурсами за зональним аспектом https://periodicals.karazin.ua/geoeco/article/view/18802 <p>Еколого-економічне управління земельними ресурсами як державна система заходів направлена на забезпечення населення продовольством та інших галузей національної економіки сировиною за оптимального рівня капіталовкладень у ресурси й їх максимальної віддачі за умов дотримання екологічних цілей і програм щодо забезпечення норм і вимог раціонального використання земель сільгосппідприємств з метою одержання екологічно чистої рослинницької та тваринницької продукції при одночасному збереженні природних ресурсів. Запропоновано удосконалення положень управління земельними ресурсами на основі показників аграрного зонування, яке надає інформацію стосовно районованих культур і видів сівозмін, які найбільш придатні для вирощування на території конкретного сільськогосподарського підприємства, здійснення технологічних заходів щодо використання та охорони земель, рівня впливу зазначених заходів на продуктивність та ефективність використання земель сільськогосподарським підприємством. З огляду на класифікаційні ознаки елементів екологічного зонування, що входять до складу аграрного, надаються обмеження на вирощування певних культур на території сільгосппідприємства з урахуванням його локальних особливостей. Такі економічні показники при організації господарства як спеціалізація, концентрація та інтеграція виробництва при вмілому застосуванні сприятимуть підвищенню ефективності використання земель аграрних товаровиробників. Соціально-економічні класифікаційні ознаки аграрного зонування дозволять визначити рівень трудовіддачі та здійснити інтеграцію праці. Визначено оптимальне співвідношення земельних угідь в межах аграрних зон Сумської та Харківської областей. Запропоновано порядок трансформації еродованих земель, господарське використання яких за призначенням у складі сільськогосподарських підприємств є економічно неефективним, що знизить капіталовкладення у земельні ресурси сільськогосподарськими підприємствами, забезпечить підвищення родючості земель, отримання значно більшого обсягу екологічно чистої сільськогосподарської продукції з одиниці площі та підвищить її конкурентоспроможність на світовому ринку.</p> Альона Юхно Володимир Опара Ірина Бузіна Авторське право (c) https://creativecommons.org/licenses/by/3.0/legalcode 2022-06-01 2022-06-01 56 277 295 10.26565/2410-7360-2022-56-21