КОНСТРУКТИВНО-ГЕОГРАФІЧНІ ОСНОВИ РОЗВИТКУ ПРИРОДООХОРОННИХ ТЕРИТОРІЙ ЗАСОБАМИ СЕО (на прикладі Зміївського, Балаклійського та Ізюмського районів Харківської області)

  • Є. О. Варивода
Ключові слова: природоохоронні території, екологічна мережа, ландшафт, стратегічна екологічна оцінка

Анотація

Розглянуто конструктивно-географічні основи розвитку мережі природоохоронних територій. Запропоновано використовувати методологію стратегічної екологічної оцінки для управління розбудовою екологічної мережі. Досліджені особливості ландшафтної організації території Зміївського, Балаклійського та Зміївського районів Харківської області.

Завантаження

##plugins.generic.usageStats.noStats##
Опубліковано
2014-06-26
Як цитувати
Варивода, Є. О. (2014). КОНСТРУКТИВНО-ГЕОГРАФІЧНІ ОСНОВИ РОЗВИТКУ ПРИРОДООХОРОННИХ ТЕРИТОРІЙ ЗАСОБАМИ СЕО (на прикладі Зміївського, Балаклійського та Ізюмського районів Харківської області). Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Серія «Екологія», (849), 55 - 60. вилучено із https://periodicals.karazin.ua/ecology/article/view/862
Номер
№ 849 (2009): Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна Серія "Екологія". Випуск 4
Розділ
Екологічні дослідження геосистем

Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:

  1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License 4.0 International (CC BY 4.0), котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
  2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
  3. Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).