Удосконалення механізмів управління ризиками в публічному секторі
Анотація
Представлено концептуальну модель удосконалення механізмів управління ризиками в публічному секторі України з урахуванням сучасних міжнародних стандартів та особливостей вітчизняного контексту. Обґрунтовано недостатність традиційних підходів до управління ризиками в органах публічної влади, що виявляється у фрагментарності процесів ідентифікації загроз, слабкій інтеграції ризик-менеджменту в стратегічне планування, відсутності єдиної методології та культури управління ризиками. Розроблено багаторівневу систему вдосконалення механізмів ризик-менеджменту, що інтегрує інституційний, процесний, інструментальний та культурний виміри трансформації. Запропоновано дванадцять базових принципів побудови інтегрованої системи управління ризиками: системність, адаптивність, інклюзивність, прозорість, пропорційність, доказовість, безперервність, інтегрованість, стійкість, етичність та інноваційність. Детально розкрито архітектуру системи на трьох рівнях із визначенням функцій центральних координаційних органів, галузевих підрозділів управління ризиками та регіональних механізмів імплементації. Обґрунтовано систему практичних інструментів ризик-менеджменту, адаптованих до специфіки публічного сектору, включаючи матриці ризиків, реєстри загроз, індикатори раннього попередження, стрес-тестування та сценарне планування. Розроблено механізми культурної трансформації через навчання персоналу, стимулювання проактивної поведінки, створення каналів комунікації та формування систем мотивації. Доведено, що запропонована модель забезпечує синергетичний ефект через інтеграцію різнорідних компонентів при збереженні їх функціональної автономії, що є критичним для ефективного управління багатовимірними загрозами публічного управління. Впровадження концептуальної моделі дозволить суттєво підвищити стійкість вітчизняного публічного сектору до зовнішніх та внутрішніх викликів.
Завантаження
Посилання
Agyepong, L.A., & Liang, X. (2023). Mapping the knowledge frontiers of public risk communication in disaster risk management. Journal of Risk Research, 26(3), 302–323. https://doi.org/10.1080/13669877.2022.2127851
Alberts, D.S., & Hayes, R.E. (2006). Understanding Command and Control. Washington: CCRP Publication Series.
Alon-Barkat, S., & Busuioc, M. (2023). Human–AI interactions in public sector decision making: «Automation bias» and «selective adherence» to algorithmic advice. Journal of Public Administration Research and Theory, 33(1), 153–169. https://doi.org/10.1093/jopart/muac007
Andersen, T.J., & Young, P.C. (2023). Enhancing public sector enterprise risk management through interactive information processing. Frontiers in Research Metrics and Analytics, 8. https://doi.org/10.3389/frma.2023.1239447
Bracci, E., Tallaki, M., Gobbo, G., & Papi, L. (2021). Risk Management in the Public Sector: A Structured Literature Review. International Journal of Public Sector Management, 34(2), 205–223. https://doi.org/10.1108/IJPSM-02-2020-0049
Braumann, E.C., Hiebl, M.R.W., & Posch, A. (2024). Enterprise Risk Management as Part of the Organizational Control Package: Review and Implications for Management Accounting Research. Journal of Management Accounting Research, 36(2), 7–29. https://doi.org/10.2308/JMAR-2021-071
Bullock, J.B., Greer, R.A., & O’Toole Jr., L.J. (2019). Managing Risks in Public Organizations: a Conceptual Foundation and Research Agenda. Perspectives on Public Management and Governance, 2(1), 75–87. https://doi.org/10.1093/ppmgov/gvx016
Caldarulo, M., & Welch, E.W. (2023). Organizational Risk Perception in Public Agencies: The Role of Contracting and Scientific and Professional Information. Public Management Review, 26(3), 746–771. https://doi.org/10.1080/14719037.2023.2191629
Carlucci, P., & Mumford, A. (2023). Hybrid Warfare: The Continuation of Ambiguity by Other Means. European Journal of International Security, 8(2), 192–206. https://doi.org/10.1017/eis.2022.19
Christensen, C.M. (2016). The Innovator’s Dilemma: When New Technologies Cause Great Firms to Fail. Boston: Harvard Business Review Press.
COSO. (2017). Enterprise Risk Management – Integrating with Strategy and Performance. Committee of Sponsoring Organizations of the Treadway Commission. URL: https://www.coso.org/guidance-erm
Dannreuther, R. (2007). International Security: The Contemporary Agenda. Cambridge: Polity Press.
De Lorena, A.L.F., & Costa, A.P.C.S. (2024). PRisk-MM: a public sector risk management maturity model for Brazilian public organizations. Journal of Risk Research, 27(1), 46–62. https://doi.org/10.1080/13669877.2023.2293039
Garvin, D.A., Edmondson, A.C., & Gino, F. (2008). Is Yours a Learning Organization? Harvard Business Review, 86(3), 109–116.
Gourbier, J., Iacuzzi, S., Padovani, E., & Saliterer, I. (2024). Risk Management in the Public Sector: A Comparative Analysis of Central Government Settings in France, Germany, and Italy. Financial Accountability & Management, 1–15. https://doi.org/10.1111/faam.12416
Hillmann, J., & Guenther, E. (2021). Organizational Resilience: A Valuable Construct for Management Research? International Journal of Management Reviews, 23(1), 7–44. https://doi.org/10.1111/ijmr.12239
Hood, C., Rothstein, H., & Baldwin, R. (2001). The Government of Risk: Understanding Risk Regulation Regimes. Oxford: Oxford University Press.
ISO 31000:2018. (2018). Risk management – Guidelines. International Organization for Standardization. URL: https://www.iso.org/standard/65694.html
Kaplan, R.S., & Norton, D.P. (2008). The Execution Premium: Linking Strategy to Operations for Competitive Advantage. Boston: Harvard Business Press.
Kapuścińska, K., & Matejun, M. (2014). Risk Management in Public Sector Organizations: A Case Study of Local Government. International Journal of Business and Management, 2(3), 129–143.
Kuchta, D., Canonico, P., Capone, V., & Capaldo, G. (2023). Uncertainty in public projects. Administrative Sciences, 13(3). https://doi.org/10.3390/admsci13060145
Nye, J.S. (2011). The Future of Power. New York: PublicAffairs.
Power, M. (2007). Organized Uncertainty: Designing a World of Risk Management. Oxford: Oxford University Press.
Senge, P.M. (2006). The Fifth Discipline: The Art and Practice of the Learning Organization. New York: Doubleday.
Tangsgaard, E.R., & Fischer, C. (2024). Disentangling Risk Management and Error Management in the Public Sector: A Theoretical Framework. The American Review of Public Administration. https://doi.org/10.1177/02750740241229996
Weissmann, M., Nilsson, N., Thune, H., & Palosaari, T. (2021). Hybrid Warfare: Security and Asymmetric Conflict in International Relations. London: I.B. Tauris.
Young, P.C., & Hoang, K. (2023). Reshaping Public Sector (Enterprise) Risk Management. International Journal of Public Administration. https://doi.org/10.1080/01900692.2023.2197170
