Ідеологічна адаптація концепції сталості, чи можливе розкриття потенціалу через системні закономірності?

Анотація

Стаття акцентує увагу на можливості теоретико-методологічної адаптації концепції сталого розвитку за допомогою використання нового, більш гнучкого та адаптивного підходу до побудови управлінських процесів, гармонізації співвідношення між роллю держави та ринку у просуванні концепції сталості, дотриманні балансу інтересів у міжрівневій взаємодії та оптимально розкрити недовикористаний потенціалу людського та соціального капіталу. Метою статті є наукове обґрунтування можливості раціонального збалансування концепції сталості із національними інтересами та використання її як інтеграційного підходу до побудови нової економіко-соціальної моделі на основі гармонізації саморегулювання та управлінського впливу, що здатне пришвидшити метаболічні та регенераційні процеси.

Автор акцентує увагу, що і на сьогодні фундаментальні принципи сталого розвитку – баланс між економічним зростанням, соціальною справедливістю та екологічною стійкістю – за ишаються вкрай важливими і релевантними викликам сьогодення. Автор стверджує, що попри розрізненість та фрагментованість у практичній імплементації, що підривають довіру до концепції сталості, як оптимального практичного підходу, ще залишається можливість для розкриття недовикористаного потенціалу, спираючись на баланс системних закономірностей та механізми саморегулювання. Автор зауважує, що трансформація управлінських підходів у процесах гнучкої адаптації концепції із національними інтересами, узгодження практичних підходів управління із системними закономірностями дозволить країнам та регіонам не лише ефективніше долати поточні виклики, але й закладати фундамент стратегічної стійкості та конкурентоспроможності. Стаття розкриває теоретико-аналітичні та системно-методологічні основи імплементації гнучкого та адаптивного підходу до управління сталим розвитком, як оптимальної моделі, яка дозволяє: узгодити між рівневі цілі та цінності, поєднати вимоги сьогодення (прагматичність та контекстна орієнтованість) із стратегічними принципами сталості – оптимальності та раціональності, адаптивності та резилієнтності.