Сутність та особливості демократії в інтерпритації А. де Токвіля

Анотація

У статті проаналізовано системоутворювальні маркери демократії, виокремлені А. Токвілем на тлі порівняння аристократичних систем та ефективного народовладдя. Наведено сутнісні ознаки демократичних перетворень: неквапливе, але помітне зростання матеріального добробуту пересічного громадянина; ефективна центральна влада з дієвим місцевим самоврядуванням та вагомим впливом на їхні рішення універсальних цінностей; громадська думка як одна з повноцінних гілок влади; кількісно обмежений апарат чиновників/держслужбовців, максимально доступних для спілкування з громадськістю; відсутність зв’язку висхідної політичної кар’єри з особистим збагаченням; підпорядкування громадян насамперед не чиновнику, а чинному закону; виховання патріотизму завдяки залученню якомога більшої кількості громадян до управління країною; масове волевиявлення за допомогою політичних прав і свобод. Зокрема, що до таких ознак, за А. Токвілем, слід віднести відсутність політичної цензури, наявність свободи слова; другорядність політичної боротьби на тлі розв’язання проблем матеріального життєзабезпечення країни; активну діяльність громадськості; просвіту народу; повагу до виробничої праці; інтенсивну комунікацію всередині країни за допомогою розвинутої соціальної інфраструктури; постійне формування нових суспільних цілей і завдань, а також перманентне бажання їхньої реалізації; психологічну молодість пересічної особи, оптимістичний погляд широких мас населення в майбутнє; динамізм професійної думки стосовно розв’язання соцієтальних проблем; верховенство права, рівність усіх громадян перед законом; можливість завдяки результатам власної праці на рівних змагатися за соціальний успіх. Підкреслено, що до «недругів» демократії А. Токвіль відносив безмежну, неконтрольовану владу; прагнення до її узурпації; застосування надмірної сили; деспотизм, який особливо шкідливий для виробництва матеріальних благ; політичний абсентеїзм; соціальну апатію; бездіяльність; деструктивний традиціоналізм; сприйняття авторитету будь-якої особи з огляду на її успадкований соціальний статус та багатство. Акцентовано увагу на одному із парадоксів А. Токвіля, в якому він вбачав перевагу демократичного процесу. За спостереженням філософа, серед керованих є багато високо інтелектуальних людей, які в результаті процесів електоральної демократії чомусь не опинилися у колі обраних. Зазначено, що А. Токвіль пояснював це існуванням широкого спектру можливостей для особистісної самореалізації, окрім політичної кар’єри. Водночас прихід до влади пересічної людини, на думку мислителя, сприяє зростанню масової освіченості, активності громади, соціальної відповідальності, раціонального мислення в соцієтальному масштабі. Усе це формує величезну суспільну енергію для позитивних соціально-політичних і господарських змін. Підкреслено взаємовплив політичної свободи та економічного добробуту, зафіксований французьким дослідником.