https://periodicals.karazin.ua/usocjour/issue/feed Український соціологічний журнал 2021-12-20T14:56:32+00:00 Sokurianska Liudmyla sokuryanska@karazin.ua Open Journal Systems <p>Фахове видання з соціологічних наук.</p> <p>Журнал є офіційним науковим та інформаційним виданням Соціологічної асоціації України, де представлені результати теоретичних та емпіричних досліджень сучасного суспільства відомих українських і зарубіжних учених, молодих науковців. Також у журналі публікується інформація про наукове життя регіональних відділень Соціологічної асоціації України.</p> <p><em><strong>Український соціологічний журнал включено до переліку наукових фахових видань України (спеціальність - 054) з присвоєнням категорії «Б» (згідно Наказу МОН № 886 від 02.07.2020).</strong></em>&nbsp;</p> https://periodicals.karazin.ua/usocjour/article/view/17548 Університетські культурні практики: проблеми евалюації 2021-12-20T14:56:20+00:00 Vil Bakirov bakirov.vil@gmail.com <p>У статті аналізуються проблеми евалюації культурної діяльності сучасних класичних університетів. Підкреслюється, що у постмодерному світі ця діяльність потребує триєдиного симбіозу науки, освіти і культури, які мають взаємно збагачувати і запліднювати одне одного, тобто доводиться, що потрібна нова парадигма університетського життя. На прикладі діяльності Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна демонструється, яким чином проявляється прагнення сучасного університету бути не тільки центром пізнання і професійної освіти, але й центром активних творчих культурних практик. Зазначається, що такі практики є дуже різнорідними, такими, що відрізняються за своєю спрямованістю, завданням і формам роботи. Доводиться, що через таку різнорідність виникає потреба підпорядкування цих практик головній меті та визначення інтегральної оцінки їхньої ефективності, розвитку і вдосконалення. Демонструється, що для розвитку університету як культурного хабу найкраще підходить новітня модель евалюації як інтерактивного, комунікативного, самокоригованого процесу оцінки культурної діяльності класичного університету. Ця модель описується як така, що сприяє більш глибокому і більш системному розумінню і розвитку даної діяльності. Евалюація у цьому сенсі розглядається не стільки як інструмент оцінки діяльності, скільки як інструмент її розвитку і вдосконалення в умовах, що змінюються, тобто в емерджентних соціальних контекстах. Стверджується, що в евалюаційному процесі, окрім комунікації, слід активно використовувати дослідницькі методи вивчення і аналізу думок, позицій, пропозицій, критики всіх акторів і бенефіціарів культурного проєкту. В якості таких пропонуються соціологічні опитування, експертні оцінки, фокусовані групові інтерв'ю, що дозволяють отримати цінну інформацію про реальний стан проєкту, його сильні і слабкі сторони, актуальні проблеми. Формулюються висновки про статус евалюації в сучасних освітніх практиках. Описуються потенційні напрямки подальшого дослідження евалюативних практик в освітніх контекстах.</p> 2021-03-19T00:00:00+00:00 Авторське право (c) 2020 Український соціологічний журнал https://periodicals.karazin.ua/usocjour/article/view/17556 Макс Вебер і сучасність: модернізація, раціоналізація, легітимація 2021-12-20T14:56:22+00:00 Roman Borysov r.i.borysov@karazin.ua <p>У статті розкриваються особливості соціологічного теоретизування, що пропонує класична соціологія, зокрема концепція М.&nbsp;Вебера. Визначаються тематичні напрямки, що стали центральними для соціології німецького науковця: модернізація, раціоналізація, легітимація та ін.; аналізується їхня генеза з точки зору сучасних для М.&nbsp;Вебера філософських (Баденська школа неокантіанства) та соціологічних (концепція культурних форм Г.&nbsp;Зіммеля) студій. Підкреслюється, що раціоналізація, яка з соціологічної оптики була вперше розглянута М.&nbsp;Вебером, стає наскрізною темою для соціології до кінця ХХ століття. Зазначається, що подальший розвиток концепції раціоналізації відбувається в межах комунікативного повороту соціології, пов’язаного з ім’ям Ю.&nbsp;Габермаса. Акцентується на тому, що концепція конструювання соціального з огляду на смисл, який вкладає актор у свої дії, стає першою спробою теоретичного синтезування в процесі подолання методологічної кризи в соціологічній науці. Наголошується, що соціологія М.&nbsp;Вебера пропонує відхід від «контейнерного підходу» в аналізі суспільства, який у подальшому був реалізований у межах світ-системної (А.&nbsp;Г.&nbsp;Франк, І.&nbsp;Валлерстайн, Дж.&nbsp;Аррігі та ін.) та синтетичної (М.&nbsp;Арчер, П.&nbsp;Бурдьє, Е.&nbsp;Гідденс, П.&nbsp;Штомпка та ін.) концепцій. Зазначається, що проблематика бюрократизації, сформульована М.&nbsp;Вебером на початку ХХ століття для опису процесів становлення модерної держави, набуває сьогодні нової актуальності у зв’язку із поширенням «бюрократичного духу» на комерційні підприємства, побудовані за мережевою логікою. Аналізуються тенденції посилення&nbsp; (само)менеджменту з боку найманих працівників, що прискорюються переходом на дистанційну форму праці. Автор показує, яким чином процеси легітимації, необхідні для сприйняття змін у професійній діяльності, водночас сприяють фрагментації та розпаду локальних соціальних просторів.</p> 2021-03-19T00:00:00+00:00 Авторське право (c) 2020 Український соціологічний журнал https://periodicals.karazin.ua/usocjour/article/view/17566 Ідеологія у фокусі критичного дискурс-аналізу Н. Феркло 2021-12-20T14:56:24+00:00 Nataliya Chernysh nchernysh@gmail.com Tetyana Lukeria tetyanalukeria@gmail.com <p><em>У статті використано два засадничих принципи соціологічного аналізу ідеології на початку ХХІ століття: принцип подвійної контекстуалізації М. Буравого та положення про дуальність структур і суб`єктів П. Штомпки. Застосування цих двох принципів дало змогу уточнити фокус авторського дослідження на перехресті множинності ідеологій та мультипарадигмальності сучасної соціології. Здійснено соціологічне осмислення трансформацій соціальної ролі ідеології у розвитку суспільств протягом кінця ХІХ – початку ХХІ століття, та виділено три її головні фази. Оскільки ідеологія є явищем багатовимірним, наведено можливості її концептуалізації у низці головних течій і напрямків соціологічного теоретизування та їхніх аксіоматичних ядер. Зокрема, акцент зроблено на урізноманітненні дебатів стосовно макро-мікро дихотомії у вивченні ідеології за рахунок збільшення інваріантності у трактуванні обох членів цієї дихотомії та визнання складного характеру структур і агентів, які мають об`єкт-суб`єктні характеристики. Наголошено, що у науковому річищі бракує соціологічної експлікації та концептуалізації такого бачення ідеології і відповідних йому методів емпіричних розвідок. Відтак аргументовано звуження соціологічної оптики до вивчення ідеології в межах соціально-конструктивістського напряму соціологічного теоретизування в його критичній версії. Оскільки сьогодні наголошують на важливості вивчення практичних аспектів ідеології та ролі її суб`єктів у суспільних перетвореннях, в рамках кластеру критичного дискурс-аналізу в якості головного методологічного джерела обрано напрацювання Н. Феркло. Виявлено евристичні можливості та межі використання теоретичних положень критичного дискурс-аналізу Н. Феркло для соціологічного пізнання ідеології як автономного дискурсу. На цій основі виділено основні характеристики дискурсу ідеології, а також апліковано основні положення критичного дискурс-аналізу до дослідження ідеології з особливою увагою до її суб`єктів та впливів на соціокультурні зміни. Внаслідок застосування цих дослідницьких процедур запропоновано підхід до вироблення концептуальної схеми соціологічного дослідження ідеології як окремого дискурсу, що враховує її об’єкт-суб’єктні характеристики та дозволяє дослідити роль агентів і реципієнтів у процесі конструювання та споживання ідеології, а також у трансформаціях соціальних практик та соціокультурних перетвореннях. </em></p> 2021-03-19T00:00:00+00:00 Авторське право (c) 2020 Український соціологічний журнал https://periodicals.karazin.ua/usocjour/article/view/17567 Виробництво простору та експлуатація уваги: погляд (із) постструктуралізму 2021-12-20T14:56:26+00:00 Alexander Golikov a.s.golikov@gmail.com Vladislav Tyaglo marooceano@gmail.com <p>У статті аналізуються можливості застосування в сучасній соціології методології постструктуралізму, зокрема відносно проблематики виробництва простору і експлуатації уваги. Досліджується евристичний потенціал постструктуралізму для соціології, де особливо вивчається методологія деконструкції. Аналізується проблема виробництва простору засобами експлуатації уваги в контексті концепції Жиля Дельоза. Підкреслюється, що центральне дельозіанське поняття відмінності в співвідношенні з рядом понять (зокрема, репрезентація та повторення) дає важливі інструменти для розуміння природи виробництва та відтворення простору, з одного боку, і процесуальності уваги як об'єкту експлуатації - з іншого. Соціологічно переосмислюються постструктуралістські метафори системності (дерево і ризома) не як взаємовиключні, а як типологічно сумісні. Аналізується дельозівське розрізнення номадичного і структурного способу сприйняття. Акцентується увага на феномені дивіда («поділеного») з точки зору виробництва актів сприйняття і актів уваги. Крім того, важливим аспектом є проблема виробництва хронологічного як структурно порівнюваного з просторовим. Виокремлені з дельозівської теоретичної різоми преконцепти автори застосовують по відношенню до проблематики масової культури в експлікаціях Жиля Липовецьки та Поля Вірильо. Увага досліджується як фундаментальний субстрат виробництва простору/-ів в суспільстві комунікативного / когнітивного капіталізму, що розкривається на прикладах проблематики візуального сприйняття, практик культурного споживання, мови тощо. Формулюється висновок про можливості та обмеження дослідження процесів виробництва простору і ролі в цьому процесі експлуатації уваги в соціології з позицій постструктуралістської теорії.</p> 2021-03-21T00:00:00+00:00 Авторське право (c) 2020 Український соціологічний журнал https://periodicals.karazin.ua/usocjour/article/view/17568 Соціально відповідальний бізнес як вимога часу: індивідуальний та організаційний виміри 2021-12-20T14:56:28+00:00 Vadym Nikolenko vadnikolenko1983@gmail.com <p>У статті досліджено логіку виникнення та диференціацію парадигми соціально відповідального бізнесу (СВБ). Визначено окремі індивідуальні та організаційні виміри означеної проблематики. Виокремлено явні та латентні чинники впливу на проблемну ситуацію в глобальному масштабі та можливі варіанти її розв’язання з огляду на досвід розвинутих країн. Зазначено, що ефективне вирішення соціальних, економічних, екологічних питань передбачає застосування спільних зусиль представників держави, бізнесу, громадянського суспільства, наукової спільноти, лідерів громадської думки тощо. Обґрунтовано доцільність типологізації СВБ, зокрема виокремлення американської, європейської та азіатської моделей. Водночас зауважено можливість виділення й інших універсальних системоутворювальних критеріїв типологізації СВБ, а саме зовнішнього і внутрішнього. Зазначено актуальність та евристичний потенціал наведених підходів для сталого соціального розвитку сучасного українського суспільства.&nbsp;З огляду на соціально диференційні чинники стисло висвітлено генераційний вимір обраної проблематики, а саме перцепцію СВБ крізь призму насамперед молодіжної свідомості. Наголошено, що у глобальному суспільстві особливо схвально подібні практики сприймають «міленіали», можливо, зважаючи на дещо романтичний світогляд та вияви соціального маркетингу, які досить поширені у країнах із високим індексом розвитку людського потенціалу (ІРЛП). Акцентовано на успішних практиках застосування маркетингу подій як певних деривативів реалізації соціального маркетингу, а також на громадських, наукових, законодавчих практиках щодо дослідження та імплементації у повсякденне життя екологічного маркетингу, зміст та певні похідні якого в авангардних країнах світу стали «візитівкою» сучасного соціально відповідального бізнесу. Проаналізовано ситуацію стосовно СВБ в Україні. Зазначено, що в нашому суспільстві як зовнішній, так і внутрішній соціально відповідальний бізнес набуває все більшої актуальності. Ініціативи такого гатунку, з одного боку, сприяють розв’язанню найбільш загрозливих соціальних, екологічних, економічних проблем національного та світового масштабу, привертаючи до них увагу громадськості, а з іншого – дозволяють ефективно капіталізувати комерційний бренд за умови системності застосування його представниками основних принципів і цінностей соціально відповідального бізнесу.</p> 2021-03-19T00:00:00+00:00 Авторське право (c) 2020 Український соціологічний журнал https://periodicals.karazin.ua/usocjour/article/view/17569 Інтелектуальна власність: теоретичний та емпіричний аналіз 2021-12-20T14:56:30+00:00 Valeriy Nikolayevskyy vnikolayevskyy@gmail.com Viktoriia Omelchenko viktoriia.omelchenko@nure.ua Olena Bakalenko olena.bakalenko@nure.ua <p>Автори статті, розуміючи інтелектуальну власність як імманентну складову інноваційної економіки, важливий чинник, ресурс та механізм інноваційного середовища та розвитку, відзначають актуалізацію даного феномену у сучасному суспільстві під впливом революційних технологічних змін. У статті представлений короткий огляд характеристик та протиріч процесу реформування інституту інтелектуальної власності в Україні, зокрема нормативно-правової бази, а також аналіз інформації, зібраної під час реалізації соціологічного дослідження «Інтелектуальна власність очима викладачів вишів та вчителів шкіл» (термін реалізації: травень-грудень 2019&nbsp;р.; метод збору первинної інформації – анкетування; n = 356). Мета дослідження – дослідити ставлення викладачів вишів та вчителів шкіл до інтелектуальної власності, чинники та механізми захисту прав інтелектуальної власності. Яким є ставлення до проблеми порушення прав інтелектуальної власності в освітній галузі? Наскільки гострою є дана проблема для освітян? Чи позначається вплив проблеми порушення прав на інтелектуальну власність на повсякденній діяльності викладачів вишів та вчителів шкіл – учасників освітнього процесу? Хто, яка інституція (організація) має докладати зусиль щодо захисту прав інтелектуальної власності? Автори статті фокусують свою дослідницьку увагу на цих та деяких інших питаннях. Зокрема, у статті відзначається, що проблема порушення прав інтелектуальної власності в освітньому процесі сприймається як така, що є достатньо гострою більшістю викладачів вишів та вчителів шкіл та негативно позначається на їхній повсякденній діяльності. Приділено увагу виявленню найбільш авторитетних, на думку респондентів, інституцій, котрі мають докладати зусиль щодо захисту прав інтелектуальної власності. Проаналізовано чинники підвищення рівня захисту прав інтелектуальної власності, зокрема управління процесом захисту та становлення культури захисту прав інтелектуальної власності, запропоновані можливі напрями подальших дослідів означеної проблеми.</p> 2021-03-19T00:00:00+00:00 Авторське право (c) 2020 Український соціологічний журнал https://periodicals.karazin.ua/usocjour/article/view/17570 «Казка про рибака й рибку», або феноменологія мрій підліткової молоді 2021-12-20T14:56:32+00:00 Oleksandr Zubariev alexandr.zubarev@karazin.ua Iuliia Soroka yuliya.soroka@karazin.ua Olena Sytnik yuliya.soroka@karazin.ua <p>У статті аналізуються мрії підліткової молоді як соціальний феномен. Підкреслюється, що актуальність дослідження пов’язана з перехідністю, нестійкістю соціальної позиції підлітків як соціально-демографічної групи, що зумовлює специфіку їхніх життєвих стратегій та проєктів, яка, в тому числі, знаходить свій прояв у мріях. Зазначається, що теоретичною базою публікації є засадничі концепції феноменологічної методології. Акцентується на тому, що феноменологічна соціологія реабілітує мрію як предмет соціологічного дослідження, розглядаючи її як одну з кінцевих царин значень у межах життєвого світу особистості, яку можна віднести до світів фантазії та уяви. Аналізується емпіричний матеріал для осмислення мрій сучасних підлітків, зокрема результати кількісного соціологічного дослідження, здійсненого кафедрою соціології Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна серед підліткової молоді Харкова та харківської області в 2013 році. Наводяться результати контент-аналізу відповідей школярів на відкрите питання про те, щоб вони забажали від золотої рибки, якби вона погодилася виконати три їхні бажання. Підкреслюється, що отримані завдяки цьому методу дані дозволили виокремити сім груп відповідей школярів: «життєві орієнтири», «життєві стратегії», «значущі ресурси», «стосунки з іншими», «надприродне», «персональні бажання», «комбіновані бажання». Зазначається, що серед життєвих орієнтирів у школярів на першому місці «здоров’я», серед життєвих стратегій –&nbsp; «освіта», а серед ресурсів – «гроші». Особлива увага приділяється групі бажань «надприродне», що найбільш яскраво демонструє сутність мріяння, яке хоча й відірване від реальності життя, проте виражає глибинні екзистенційні бажання підлітків. Презентуються результати дослідження, які свідчать про вагому роль рідних і близьких у життєвому &nbsp;світі підлітків, яка не тільки значима, але й усвідомлюється ними. Підкреслюється, що отримані дані можна інтерпретувати по-різному, в тому числі як вираз життєвих орієнтирів підлітків, їхніх життєвих стратегій, життєвих планів уявлень про майбутнє, тобто використовуючи концепти, які є більш традиційними для соціології. Визначається необхідність подальших досліджень у цій царині.</p> 2021-03-19T00:00:00+00:00 Авторське право (c) 2020 Український соціологічний журнал