https://periodicals.karazin.ua/usocjour/issue/feed Український соціологічний журнал 2020-02-17T16:08:21+02:00 Sokurianska Liudmyla sokuryanska@karazin.ua Open Journal Systems <p>Фахове видання з соціологічних наук.</p> <p>Журнал є офіційним науковим та інформаційним виданням Соціологічної асоціації України, де представлені результати теоретичних та емпіричних досліджень сучасного суспільства відомих українських і зарубіжних учених, молодих науковців. Також у журналі публікується інформація про наукове життя регіональних відділень Соціологічної асоціації України.</p> https://periodicals.karazin.ua/usocjour/article/view/15418 Соціологія в Україні: інституціональний статус та актуальні дослідження 2020-02-17T16:02:43+02:00 Vil Bakirov rektor@karazin.ua Liudmyla Sokurianska sokuryanska@karazin.ua <p>У публікації здійснено порівняльний огляд історії, сучасного стану та напрямків наукової діяльності соціологічної асоціації України (САУ), її творчих зв’язків з європейською та світовою соціологічною спільнотою, зокрема спільних досліджень із науковцями Польщі. Підкреслено, що переважна частина українських соціологів-членів САУ працюють в університетах, Інституті соціології Національної академії наук України та центрах дослідження громадської думки. Їхніми зусиллями здійснюються численні соціологічні (теоретичні та емпіричні) дослідження з різноманітних питань життєдіяльності сучасного українського суспільства. Зазначено, що окрім вивчення традиційних для вітчизняної соціології питань соціальної трансформації у її політичних, економічних, правових, соціальних та культурних аспектах, в останні роки українські соціологи звертаються до аналізу таких проблем, як зовнішня та внутрішня міграція (проблема внутрішньо переміщених осіб); військовий конфлікт на Сході України та пов’язаний з ним волонтерський рух; соціальна нерівність, у тому числі в її нових проявах, зумовлених дигіталізацією суспільного життя тощо. Підкреслено, що сьогодні найактуальнішим питанням соціологічної рефлексії є ті зміни, що відбуваються в Україні після останніх президентських виборів. Акцентовано увагу на тому, що перемога політичного новачка на цих виборах зумовлена величезними соціальним розчаруваннями українців, оскільки їхні очікування, спровоковані Революцією Гідності, не були здійснені. Перше і найважливіше розчарування, як свідчать соціологічні дослідження, пов’язане з тим, що в країні так і не запанував мир. Друге – життєві стандарти українських громадян не покращились. Третє – боротьба з корупцією не принесла суттєвих результатів. Четверте – соціальна нерівність поглибилась: багаті стали ще більш багатими, а бідні – біднішими. П’яте розчарування – неефективність задекларованих реформ: судової, медичної, освітньої, митної, виборчої та ін. Підкреслено, що ефективність діяльності нової влади залежить, у тому числі, від врахування нею таких особливостей масової свідомості українського населення, як критичний рівень недовіри до всіх інститутів влади; ціннісна та ідеологічна амбівалентність та невизначеність. Сформульовано висновки щодо малої ймовірності повернення України на орбіту російського політичного та економічного впливу, а також перемоги радикальної націоналістичної ідеології на теренах нашої країни.</p> 2020-02-17T00:00:00+02:00 ##submission.copyrightStatement## https://periodicals.karazin.ua/usocjour/article/view/15419 Метапорядок категорій vs/and метакатегорія порядку 2020-02-17T16:03:42+02:00 Alexander Golikov a.s.golikov@gmail.com <p>Стаття присвячена теоретичному дослідженню теорії як порядку виробництва цієї теорії на категоріальному рівні. Грунтуючись на історико-соціологічному матеріалі і концептуальному аналізі, автор досліджує на прикладі метакатегоріі порядку логіку розвитку соціології як науки. Аналізується ряд пануючих в соціології поглядів на питання абстракції і конкретики, емпірики і теорії, узагальнень і уточнень, універсалістської понятійності та партикулярної прикладності. Підкреслюється, що абстрагування, відбір і побудова метакатегорій є магістральним шляхом не тільки в «нормальних науках» (за Т. Куном), але і в науках, які можуть себе їм протиставляти, в тому числі і в різноманітних проектах соціології. Як приклад метамови аналізуються розробки Н. Лумана і акторно-мережевої теорії. Досліджуються шляхи впровадження в соціологію метакатегорій, їхнього абстрагування та ствердження. Виділяються три ключових джерела метакатегорій для соціології (саморух соціології, запозичення з філософії, вилучення з інших наук). Вводиться важливе розрізнення в соціологічному теоретизування метакатегорій, категорій і службових слів. Окремий акцент зроблено на аналізі того, як метакатегоріі практикуються в соціологічному дискурсі. Авторські гіпотези і попередні висновки перевіряються на матеріалі метакатегоріі соціального порядку в інтерпретації низки провідних соціологів-теоретиків. Для верифікації задіюються напрацювання П.О. Сорокіна, Т. Парсонса, П. Бурдьє та І. Гофмана. Висновується епістемологічна значущість метакатегорій для соціології і їхня роль в науковому порядку організації пізнання. Зокрема, автор доводить, що дослідження метакатегорії порядку дозволяє розітнути метапорядок категорій в теоретичній соціології. Порядок як одна з найбільш абстрактних, найменш забарвлених та методологічно ангажованих метакатегорій в цьому списку володіє високим потенціалом експлікації логіки розвитку соціології.</p> 2020-02-17T00:00:00+02:00 ##submission.copyrightStatement## https://periodicals.karazin.ua/usocjour/article/view/15420 Динаміка глобальних (нео)колоніальних нерівностей: евристики концепції Джованні Аррігі 2020-02-17T16:04:40+02:00 Anna Ivanova a.k.ivanova6@gmail.com <p>Стаття присвячена розгляду евристичного потенціалу соціологічної концепції Джованні Аррігі в дослідженні динамічного аспекту формування та підтримки глобальних систем нерівності. Для досягнення мети – аналізу застосовності динамічного аспекту теорії для розгляду названої теми – досліджується змінюваність системних циклів накопичення і гегемонії. Окрема увага приділяється перехідним моментам, в яких відбувається криза гегемонії і один цикл змінюється іншим, слідом за чим можна спостерігати транзит гегемонії. Розглядаються кейси (Генуя, Амстердам, Великобританія, США), які Джованні Аррігі виділяє для ілюстрації циклічності історичного розвитку світового капіталізму і фінансіалізаційної характеристики цих процесів. Досліджується спосіб застосування Дж. Аррігі марксової формули накопичення капіталу (Д-Т-Д’) до опису механізму зміни системних циклів накопичення; аналізується її потенціал для вивчення даного процесу. Вивчаються особливості процесу змінюваності циклів накопичення: рух до формування більш сильної космополітичної імперії, історична та географічна зумовленість, подвійний рух вперед і назад. У заключній частині розглядаються можливі век тори майбутнього розвитку світового порядку і формування нових глобальних систем нерівності, як їх пропонує описувати Дж. Аррігі. Особлива увага приділяється ролі транснаціональних корпорацій в процесі експансії світового капіталізму. Результатом роботи стає критичний аналіз теорії Джованні Аррігі, який визначає сильні і слабкі сторони в дослідженні обраного предмета, а також позначаються потенційні напрямки для подальшого дослідження. Робиться спроба застосувати динамічний аспект концепції для пояснення природи і функцій глобальних систем нерівності.</p> 2020-02-17T00:00:00+02:00 ##submission.copyrightStatement## https://periodicals.karazin.ua/usocjour/article/view/15421 Політична участь та мотивація до неї: евристичний потенціал соціологічних концепцій Донателли Делла Порти і Дрю Халфмана (порівняльна характеристика) 2020-02-17T16:05:39+02:00 Viktoriia Kryzhanivska v.i.kryzhanivska@gmail.com <p>Статтю присвячено окресленню потенціалу соціологічних концепцій італійського політолога і соціолога Донателли Делла Порти й американського соціолога Дрю Халфманна для аналізу політичної участі і мотивації до неї з метою визначення нового ракурсу для розуміння сутності політичної участі та чинників, за допомогою яких можна трансформувати залученість громадян у політичні процеси. В межах аналізу концепції Д. Делла Порти окреслено особливості організації соціальних рухів та мобілізації їх учасників в інформаційному суспільстві на основі виникнення горизонтальних зв’язків між учасниками соціальних рухів, заснованих на формуванні ідентичності, солідарності, колективних діях, демократичних інноваціях. Крізь призму теорії партисипаторної демократії описано особливості політичної участі громадян та процесу формування думок у зв’язку з функціонуванням комунікативних просторів з високою дискурсивною якістю. Акцентовано увагу на концепції політичного конс’юмеризму Д. Делла Порти, що окреслює евристичні можливості для вивчення політичної участі крізь призму політичного споживання та демонстративної поведінки, а також визначення факторів, які впливають на політичну участь (приналежність до групи, гедонізм, демонстрація певного образу життя тощо). У межах аналізу концепції американського соціолога Д. Халфманна крізь призму теорії інституційної політики розглянуто специфіку реалізації соціальної політики та впливу на неї громадян, успішність соціальних рухів в залежності від політичного контексту. Наведено аргументацію Д. Халфманна стосовно концептуальних переваг вживання терміну «політичний контекст» для визначення інституційних умов та факторів, сприятливих для політичної участі, та окреслено авторську позицію щодо доцільності використання терміну «політична можливість», у т.ч. з урахуванням інституційних, структурних та динамічних факторів політичної системи. Розглянуто інструменти, які здатні сприяти мобілізації учасників соціальних рухів, зокрема гротеск, що запропоновано Д. Халфманном, та мем як його аналог у сучасному суспільстві.</p> 2020-02-17T00:00:00+02:00 ##submission.copyrightStatement## https://periodicals.karazin.ua/usocjour/article/view/15422 Соціальний капітал спільнот українських мігрантів: теоретизації та досвід емпіричного дослідження 2020-02-17T16:06:56+02:00 Hryhoriy Seleshchuk hryhoriy.s@gmail.com <p>У статті наголошується на малодослідженому аспекті явища зовнішньої міграції – функціонуванні спільнот мігрантів у приймаючих країнах. Обгрунтовується доцільність використання теорії соціального капіталу та теорії міграційних мереж як теоретико-методологічної основи відповідного дослідження. Розглядаються напрацювання Р. Парка, Дж. Коулмана, А. Портеса та конструюються основні операціональні параметри соціального капіталу спільнот мігрантів. Аналізуються параметри функціонування та трансформації соціального капіталу у двовимірному просторі автономності і ефективності. Запропонована авторська класифікація спільнот мігрантів за типом соціального капіталу. Виділені такі типи спільнот як: 1) низькоефективна високоавтономна спільнота; 2) високоефективна високо автономна; 3) високоефективна та низькоавтономна спільнота. Наводяться результати авторського експертного опитування представників спільнот українських мігрантів у країнах Євросоюзу, присвяченого трансформації соціального капіталу цих спільнот. Соціальний капітал мігрантських спільнот українців є «культурно об’єднуючим» (від англ. – bonding social capital), тобто спрямованим на збереження спільної культурної ідентичності українців за кордоном в умовах іншокультурного середовища. Мігрантські спільноти українців залишаються відносно гомогенними у вимірі культури, ідентичності та практик. Виявлено, що у контексті сучасних трансформацій явища зовнішньої міграції відбуваються зміни і соціального капіталу спільнот мігрантів. Циркулярний характер міграції на сучасному етапі несприятливо впливає на соціальний капітал спільнот мігрантів, їхній постійний склад зменшується, соціальні зв’язки послаблюються, знижується автономність спільнот і посилюється інтеграція мігрантів у приймаючі суспільства. Значна частка спільнот станом на сьогодні є до певної міри деінституціоналізованою.</p> 2020-02-17T00:00:00+02:00 ##submission.copyrightStatement## https://periodicals.karazin.ua/usocjour/article/view/15423 Дискурсивне конструювання поняття «реформа» в політичному полі (на прикладі стенограм засідань Верховної Ради України) 2020-02-17T16:07:48+02:00 Olena Borysenko helen199606@gmail.com <p>Стаття присвячена дослідженню процесів конструювання офіційного політичного дискурсу України та концепту «реформи» інтерпретації на предмет конструювання поняття «реформа». Збір та аналіз соціологічної інформації були здійснені методами контент-аналізу обраних джерел та подальшого дискурсаналізу інформації. Автор пристосовує когнітивну теорію дискурсу та критичний дискурс-аналіз до соціологічного дослідження та концептуалізації поняття дискурсивного конструкту. Автором виділені форми конструювання поняття «реформа» в рамках політичного дискурсу. Виділено офіційну, конструктивну та опозиційну форми конструювання, застосовано ряд ілюстрацій з засідань ВРУ. На базі цього описана символічна боротьба навколо поняття «реформи», в межах якої дискурсивні елементи конструювання реальності стають основним інструментом для завоювання аудиторії. Вичленовано найбільш вживані інформаційні приводи та імплікатури з боку офіційної форми конструювання (євроінтеграція та демократизація) та з боку опозиційної форми (соціальна нерівність, пауперизація населення та неправильне проведення реформ політичними конкурентами). Акцентовано, що контексти і смисли символічної боротьби спрямовано на електорат, а не на політичних конкурентів, тож суспільство як об’єкт дискурсу інтерпретується як жертва символічного насильства, а поняття реформи – як інструмент даного процесу. Були встановлені загальна декларативність політичного дискурсу України, зокрема на прикладі поняття реформи; також було досліджено становлення даної дискурсивної одиниці як предмету символічної боротьби в рамках опозиційно-коаліційного протистояння через експлуатування формату докси у досліджуваному полі. Автор аналізує фоновий процес втрати поняттям «реформа» єдино вірного смислу через його надмірне експлуатування в рамках політичного дискурсу задля досягнення електоральних вигод. Окремо описано методологічні обмеження та евристичні перспективи дослідження.</p> 2020-02-17T00:00:00+02:00 ##submission.copyrightStatement##