Поява і поширення штундизму в Харківської губернії (кінець ХІХ ст.).

Анотація

Мета. Стаття має за мету розглянути особливості діяльності протестантських сект (в першу чергу штундистів) на території Харківської губернії наприкінці ХІХ ст. Хронологічні межі даного дослідження охоплюють проміжок часу від 1880 до 1900 років. Це час становлення та поширення даних релігійних груп на Слобідській Україні. Окрема увага приділяється аналізу причин успіху штундистської агітації, персональній характеристиці найбільш відомих проповідників та умовам їх праці.

Методологія дослідження. Методологічну основу статті складають принципи історизму та об’єктивності, реалізовані із застосуванням низки методів: загальнологічних (аналізу та синтезу), а також класифікаційного, компаративного та метода періодизації.

Наукова новизна. Предметом спеціального наукового дослідження стала організаційна та пропагандистська робота релігійних дисидентів в умовах зародження капіталістичних відносин на селі й жорсткого тиску з боку держави та офіційної церкви.

Висновки. Секти штундистів і баптистів (так званих «раціоналістів»), що з’явилися на Харківщині у 1880-ті рр., помітно змінили сутуацію у місцевому дисидентському русі. Ці секти відносно швидко спромоглися здобути широку соціальну підтримку: до початку ХХ ст. раціоналісти значно збільшили чисельність своїх прихильників, що майже дорівнювала кількості адептів старообрядницьких та хлистівських громад у губернії.

Після імператорського маніфесту про скасування кріпацтва минуло вже більше ніж 20 років, й встигло вирости покоління, яке не пам’ятало старі часи. Нові, вільні за народженням, люди шукали душевного порятунку вже в нових релігійних вченнях. За умов вільного пересування та підприємництва селяни часто займали активну позицію проповідника-євангеліста замість тяжіння до самоізоляції, притаманного містикам. Відігравала свою роль поява великих сектантських капіталів, як корпоративних, так і особистих, матеріальна й ідеологічна допомога іноземців.

Особливе значення мав розвиток підприємств, як сільськогосподарських, так і промислових, робітники яких, відірвані від своїх селянських громад, шукали їм заміну в релігійних «братствах».

Поширення серед українців практики заробітків у німецьких колоніях призводило до того, що в умовах віддаленості від православних церков, не дотримуючись обов’язкових ритуалів, наймити часто звертали увагу на «зручну» віру господарів. Тим більше, що німці таку цікавість усіляко заохочували.

Збільшення залізничної мережі надавало змогу сектантам швидше пересуватися та тісніше спілкуватися з "братами" в різних куточках країни, а також потягло за собою приїзд до Харківської губернії багатьох професійних сектантських місіонерів.