Український театр у період окупації: форми організації, репертуар (1941–1944).

Abstract

У статті розглянуто ряд поезій Л. Костенко, в основі яких лежить історіософське переосмислення біографій жінок, діяльність яких свого часу стала об’єктом переосмислення як у фольклорних текстах, так і в літописах, поважних історичних розвідках, художніх творах. Мова йде про Марусю Богуславку, Гориславу-Рогніду, Наталію Розумовську, Жанну Д’Арк. Ці культурологічні портрети поглиблюють уявлення читача про філософські шукання поетеси, характер вилучення з історичного простору тих чи інших особистостей, наділення їх рисами виняткових героїнь тощо. Дослідження має винятково оглядовий характер і спонукає читача до глибшого герменевтичного аналізу поетичних рядків Л. Костенко, до відстеження в них етичної домінанти, притаманної творчості поетеси, – безмежної любові до свого народу, служіння йому всіма можливими способами.