ЦИФРОВІЗАЦІЯ УКРАЇНСЬКОЇ НЕРУХОМОСТІ: ЕКОНОМІЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ТОКЕНІЗАЦІЇ

Анотація

Досліджено, як часткова власність на нерухомість, реалізована за допомогою цифрових токенів, може розширити можливості інвестування в український ринок нерухомості та спростити фінансування відбудови. Розглянуто міжнародний досвід, де блокчейн-технології застосовуються для поділу титулу на великі активи на дрібніші частки, що суттєво знижує суми, необхідні для інвестування в нерухомість. Встановлено, що такий підхід здатен стимулювати участь ширшого кола інвесторів і знизити дефіцит фінансових ресурсів у секторі нерухомості України. За результатами аналізу встановлено, що цифрові токени, прив’язані до об’єктів через спеціальні структури, створюють гнучкіший механізм купівлі та продажу часток і водночас підвищують прозорість та знижують адміністративні витрати.

Відзначено, що чинна правова база в Україні визнає права на нерухомість виключно через централізований реєстр, через що блокчейн-токени не мають офіційного статусу посвідчення права власності. Проте припускається, що застосування інноваційних корпоративних структур не створює юридичні обмеження. Цифровізація токенів або боргових зобов’язань на міжнародному рівні допоможе українським девелоперам розширити коло потенційних інвесторів і зменшити вартість капіталу. Припускається, що такі токенізовані пропозиції можуть задовольнити післявоєнні потреби у фінансуванні нерухомості і сприяти економічному відновленню.

Оцінено декілька сценаріїв зростання частки України на європейському ринку токенізованої нерухомості. Згідно з обережними прогнозами, до 2034 року частка може сягнути 2% від загального обсягу сегмента; за оптимістичними оцінками — до 5%. Розраховано, що таке збільшення відповідає приблизно 168–420 млн доларів США, або 0,06–0,15% імовірного обсягу ВВП України. Незважаючи на порівняно незначну частку, вважається, що ці кошти можуть суттєво прискорити відбудову.

Наголошується, що застосування смартконтрактів для токенізованої нерухомості може знизити транзакційні витрати та автоматизувати процедури. Постійний цифровий обіг активів дає змогу оперативніше фіксувати ринкові сигнали і визначати вартість нерухомості. Водночас звертається увага на ризик надмірної волатильності, яка може відлякувати консервативних учасників ринку і ускладнювати довгострокове фінансування відбудови. Спекулятивне завищення цін може спричинити дисбаланс місцевих ринків житла.

Підсумовано, що впровадження токенізованої нерухомості в Україні потребує вдосконалення регуляторної бази, яка би захищала інвесторів і визнавала цифрові активи. Прогнозується, що за умови гармонізації правових і технічних інструментів токенізація нерухомості може перетворитися на важливий канал залучення капіталу, сприяючи модернізації економіки та післяконфліктному відродженню України.