Впровадження стратегії розумної спеціалізації в країнах ЄС та Україні

Анотація

Метою статті є дослідження досвіду впровадження стратегії розумної спеціалізації в країнах ЄС та визначення можливостей імплементації принципів розумної спеціалізації для пілотних регіонів України. У результаті проведеного дослідження встановлено, що стратегія розумної спеціалізації в ідеалі повинна бути більш інтегративною в інноваційну політику, орієнтовану на дослідження та інновації, політику згуртування європейських ланцюжків створення вартості і мережевих ініціатив, промислову політику і в майбутньому буде розширювати поточні масштаби поширення, що було визнано Європейською комісією. Отже, на наступний період програмування (2021-2027) передбачається, серед іншого, що основна частина коштів Європейського фонду регіонального розвитку та Фонду згуртованості буде йти на розвиток інновацій, підтримку малого бізнесу, цифрових технологій та промислової модернізації. Це також означатиме перехід до низьковуглецевої, кругової економіки і боротьбі зі змінами клімату. Імплементація принципів розумної спеціалізації для країн ЄС, що характеризуються відкритістю інноваційних систем, створює умови для модернізації технології та регіональної спеціалізації задля забезпечення унікальних територіальних конкурентних переваг. Особливістю впровадження концепції розумної спеціалізації для регіонів ЄС з наявністю вагомого наукового та інноваційного потенціалу, потужних кластерів та розвинутої інфраструктури є використання принципу «підприємницького пошуку», що передбачає впровадження політики розумної спеціалізації «знизу вгору». Але, слід відзначити, що використання цього принципу на практиці є проблематичним як для країн ЄС, так і для України, яка знаходиться у процесі поступової децентралізації.

Достовірність результатів проведеного в роботі дослідження забезпечена застосуванням інструментів узагальнення і переробки офіційної статистики, експертних звітів, авторських спостережень і обчислень. Обгрунтованість отриманих результатів обумовлена коректністю застосування дослідницького і аналітичного апарату, апробованого в науковій практиці, а також завдяки порівнянню результатів роботи і даних міжнародного досвіду. Підставою для запропонованих рекомендацій послужила доказовість аналітичних висновків.